Епітеліальні пухлини - гистопатология вилочкової залози
Відео: Гістологія тимуса
Відео: МОЛОЧНА ЗАЛОЗА гістологічну будову BREAST
Поряд з розібраними вище пухлинами в вилочкової залозі зустрічаються пухлини, що мають виразний епітеліальний характер будови (С. М. Рубашов, 1911- М. М. Шульгін, 1916). Судити про дійсну частоті таких пухлин в даний час важко, так як в зв`язку з широко поширеними уявленнями про епітеліальної природі всіх пухлин вилочкової залози (Evans, 1966- Gazal, 1967- Willis, 1967) під назвою раку або карциноми тимуса нерідко описуються найрізноманітніші пухлини , незалежно від особливостей їх гістологічної будови.
Серед 37 обстежених нами пухлин вилочкової залози пухлини епітеліального будови були виявлені 6 разів. Зовні вони не мали будь-яких особливостей і представлялися у вигляді вузлуватих солідних утворень неправильної форми з не завжди чітко вираженою капсулою. Певній залежності їх від статі і віку хворих відзначити не вдалося.
Мікроскопічно ці пухлини характеризуються тим, що складові їх клітини утворюють комплекси у вигляді тяжів або альвеол, чітко відмежованих від навколишньої тканини. При імпрегнації сріблом по Футу ці комплекси виявляються оточеними аргірофільних волокнами. Проникнення останніх між окремими пухлинними клітинами, як це нерідко відзначається при інших різновидах пухлин вилочкової залози, нами не спостерігалося.
Залежно від ступеня диференціювання клітин і особливостей утворених ними гістологічних структур подібні пухлини нерідко значно різняться між собою. На підставі результатів обстеження 6 таких пухлин нам представляється можливим виділити три їх різновиди.
В одному випадку пухлина мала виразне аденоматозні будова і складалася з тісно розташованих тяжів і залізистих осередків з наміченими в них отворами (рис. 18, а). У багатьох пухлинних клітинах виявлялися мітози, а сама пухлина на більшій своєму протязі піддалася некрозу.
У двох інших хворих пухлина складалася з досить великих клітин, що утворюють солідні тяжі і комплекси, розділені прошарками волокнистої сполучної тканини (рис. 18,6).
Нарешті, ще у трьох хворих пухлини мали будову Малодиференційовані раку (рис. 18, в).
Мабуть, можуть бути й інші варіанти будови подібних пухлин. Джерелом їх виникнення є епітелій вилочкової залози, а можливо, також і менш диференційовані елементи, що зберігаються в ній з періоду ембріонального розвитку. У всякому разі, провести чітку межу між подібними пухлинами і тератобластоми вилочкової залози в ряді випадків виявляється досить важко, а часом просто неможливо. Розвиток аденоматозних пухлин вилочкової залози, подібних спостерігалася нами, може бути пов`язано з нерідко відзначають в ній залозистими осередками (див. Гл. III). При систематичному обстеженні вилочкової залози у померлих у трьох з них нами були виявлені в ній мікроаденоми, безсумнівно, такого походження (рис. 19), що вельми нагадують за будовою описану вище пухлина.
Епітеліальні пухлини вилочкової залози за своїм перебігом є злоякісними, хоча і можуть в ряді випадків рости повільно, не викликаючи протягом іноді багатьох років виражених клінічних проявів. Так, наприклад, у 19-річної жінки з аденоматозної пухлиною вилочкової залози новоутворення в середостінні протягом майже 8 років залишалося рентгенологічно незмінним і тільки потім стало помітно збільшуватися, що послужило приводом для оперативного втручання. У іншого 35-річного хворого протягом 8 років ставився діагноз аневризми аорти, і тільки після смерті при розтині у нього була виявлена пухлина вилочкової залози, яка виявилася дрібноклітинний рак, проростає в порожнину перикарда і дав мета-стази в плевру. З числа обстежених нами 6 хворих з епітеліальними пухлинами тільки цей хворий не був оперований. У решти 5 хворих пухлини були видалені, причому троє з них померли через 8-13 місяців після операції при явищах прогресування пухлинного процесу, а подальша доля двох інших залишилася невідомою.
Епітеліальні пухлини вилочкової залози необхідно диференціювати з пухлинами інших органів грудної клітини і в першу чергу з пухлинами легких, що в зв`язку з подібністю їх будови може викликати великі труднощі. У подібних випадках для постановки діагнозу необхідно розташовувати точними даними про локалізацію пухлини.
