Вінбластин

вінбластин (Vinblastinum).
Синоніми: Клімер, Розевін, NSC-49 842, Veble, Veblen, Velba, Veblan, Vinblastin, Vinblastine, Vinblastine sulfate, Vincaleukoblastin, Vincaleucoblastine, VR-8, VLB, Velbe.
Вінбластин - це алкалоїд, виділений з рослини барвінок рожевий (Vinca rosea L.). Він міститься також в рослині катарантус рожевий (Katharantus roseus L.). При вивченні цієї рослини було виявлено, що його екстракти викликають значне зниження кількості лейкоцитів крові. Це послужило підставою для застосування його в онкології. З екстрактів рослини було виділено в кристалічному вигляді активна діюча початок - вінкалейкобластін.
В Угорщині з барвінку рожевого був отриманий препарат, названий «Вінбластин». Він відноситься до індоліндоліновим алкалоїдів, фармацевтичною промисловістю випускається у вигляді сульфату.
Після успішно проведених клінічних випробувань американська фірма Lilly випустила цей препарат під назвою «Велбі».
Фармакологічні властивості і протипухлинну дію. Вінбластин відноситься до досить токсичним з`єднанням. З токсичних явищ домінує виснаження кісткового мозку і як наслідок - розвиток вторинних інфекцій. Гастроинтестинальні ознаки інтоксикації виражені слабше, ніж при дії інших цитостатиків. Найбільш характерним є пригнічення лейкопоезу.
Після введення винбластина в МПД загальна кількість лейкоцитів знижується вже в перші 6 год, досягаючи мінімуму (до 1000 клітин) через 3-S днів. Картина білої крові нормалізується лише через 1 міс. Депресія кровотворення зачіпає головним чином мієлоїдний елементи - на тлі зникнення гранулоцитів в крові спостерігаються лише окремі лімфоцити. Відновлюється картина крові, повільно - спочатку з`являються молоді клітини мієлоїдного ряду. 
Безпосередньо після введення препарату в напівлегальної дозі також різко зменшується кількість тромбоцитів (в 2-3 рази), проте в короткий термін воно досягає норми і навіть перевищує її. Виявлено, що високі дози винбластина пригнічують функціональну здатність тромбоцитів
крові (адгезія, агрегація), що при передозуванні препарату може викликати у хворих розвиток тромбопатия. Червона кров не зазнають суттєвих змін.

Відео: Євпаторія, липень 2016. Барвінок рожевий (Vinca rosea) - Катарантус рожевий (Catharanthus roseus)

Фармакокінетика і метаболізм. Після внутрішньовенного введення одноразової собакам Н-винбластина він короткий час циркулює в крові і швидко проникає в тканини, поступово зв`язуючись в них з білками. Виявлено чітке спорідненість препарату до альбуміну, а- і р-глобулинам. Звільнення плазми крові від препарату носить двофазний характер: перша фаза обумовлена проникненням його в тканини, період напіввиведення - 7-30 хв, друга триває 3,3 год. Внутрішньоклітинна концентрація мітки в лейкоцитах буває в 2,5 рази вище, ніж в навколишньому плазмі, а іноді більш ніж в 10 разів. Друга фаза очищення крові може бути пов`язана з виходом радіоактивності з лейкоцитів або з глобулінів плазми. Виводиться винбластин з організму майже повністю в незміненому вигляді, що може свідчити про відсутність його метаболізірованія. Причому основна маса незмінного препарату виводиться з жовчю і лише дуже незначна частина - з сечею. Так, на 9-й день після введення препарату з фекаліями виводиться 30-36% радіоактивності, а з сечею - 12- 17%. Співвідношення радіоактивності в жовчі і плазмі варіює від 7,3 до 56,9%.
Такий двофазний характер виведення препарату з плазми крові спостерігається і у хворих з запущеними формами пухлин, періоди напіввиведення у них складають 4,24-4,78 хв і 3-3,25 ч. Вінбластин швидко елімінується з крові і, зв`язуючись з білками, локалізується в органах і тканинах, у тому числі в пухлини. Зв`язування радіоактивної мітки з форменими елементами крові в порядку спадання послідовності (в плазмі, тромбоцитах, еритроцитах і лейкоцитах) істотно не впливає на цей процес. Виведення міченого препарату у людей відрізняється від такого у тварин: у людей з сечею виводиться більше радіоактивних продуктів, ніж у собак і особливо у гризунів. Так, через 3 дня в сечі виявляється більше 40%, а в фекаліях - 25% радіоактивної мітки від загальної дози. У сечі незмінного препарату більше (до 10%), ніж в калі (0,6%).
Показання до застосування препарату. Вінбластин застосовують при раку легені, молочної залози, нирок, сечового міхура, уретри, носоглотки, герміногенних пухлинах яєчка і яєчників, саркомах м`яких тканин, саркоми Калоші, пухлини Вілмса, при генералізованих формах лімфогранулематозу з вираженими явищами інтоксикації, хоріонепітеліоме матки, злоякісних неходжхінскіх лімфомах, нейробластомі, меланомі. При хориокарциноме матки за допомогою винбластина можна досягти регресії пухлини у 90% хворих. Вважають, що за ефективністю він не поступається Дактіноміцін. Хороший терапевтичний ефект відзначається і при лімфогранулематозі - у 30% хворих настає повна, але короткочасна ремісія, іноді досягає 6-10 міс.
Вінбластин широко використовується як синхронізатор в складі різних схем поліхіміотерапії при саркомі м`яких тканин, пухлинах яєчка, раку молочної залози і ін.