Пухлини кісток - диференціальна рентгенодіагностика
ГЛАВА III
За клінічним перебігом первинні пухлини кісток діляться на доброякісні та злоякісні. Ці властивості невіддільні від біологічних властивостей пухлини і визначаються в основному ступенем її зрілості.
Діагностика пухлин кісток грунтується на клініко-рентгенологічних даних і представляє часом певні труднощі. Завдання рентгенолога полягає в тому, щоб в кожному випадку пухлини кістки визначити морфологічну характеристику новоутворення. Однак не завжди можливо верифікувати висновок тільки на підставі клініко-рентгенологічних даних. У подібних випадках доводиться вдаватися до біопсії пункції пухлини і подальшого морфологічному дослідженню.
Важливе значення для правильної діагностики пухлин кісток грає знання їх класифікацій. Загальновідомі класифікації пухлин кісток (Юінг, 1939 Lichtenstein, 1951-1965- І. Г. Лагунова, 1957- Coley, 1960 М. В. Волков, 1968 Т. П. Виноградова, 1973) не вільні від недоліків.
Вважаємо доцільною класифікація, в якій висвітлюються всі основні форми пухлин, номенклатура яких заснована на гістогенетичних і гістологічних ознаках. В цьому відношенні класифікація первинних пухлин кісток, запропонована Т. П. Виноградової, полегшує диференціальну діагностику новоутворень.
При викладі лекційного курсу і в своїй практичній роботі ми переважно користуємося цією класифікацією, змінивши кілька порядок розташування груп пухлин і не вносимо в класифікацію доброякісних пухлин кісток кістково-хрящові екзостоз, хондроматоз кісток і прикордонні з пухлинами процеси.
Злоякісна пухлина Юінга віднесена до неостеогенного пухлин з ретикуло-ендотеліальної тканини.
Цілком виправдано існування паралельних класифікацій, що включають основні форми пухлин, що найчастіше зустрічаються в практиці.
