Методи діагностики - спід

Відео: ВІЛ - НЕ ВИРОК! Методи боротьби зі СНІДом! 27.09.2016

Відео: Частина 11. Як виявити хворобу? Методи діагностики ДЕТА

Загальноклінічні методи дослідження. Загальний аналіз крові. Зміни в загальному аналізі крові залежать від періоду хвороби, наявності та характеру ускладнень. У початковий період можливий помірний лейкоцитоз із зсувом формули вліво. В період розгорнутого СНІДу буває панцитопенія (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія).
Аналіз сечі. Може виявлятися підвищений вміст білка (особливо на тлі розвитку нефротичного синдрому).
Специфічна діагностика. Якщо в перші роки вивчення ВІЛ-інфекції та СНІДу досить було наявності комплексу певних клінічних ознак для постановки діагнозу, то в даний час діагноз вважається достовірним тільки при виявленні у хворого специфічних маркерів ВІЛ-інфекції, тим більше, що імунодефіцит з подібними клінічними проявами може бути обумовлений і іншими факторами, не пов`язаними з ВІЛ-інфекцією (радіація, тривале лікування кортикостероїдами і ін.).
Вірус може бути виділений з крові хворого в культурі клітин (переважно мононуклеаров), що мають рецептори CD4. Однак в практиці вірусологічний метод не застосовується через складність методик і їх дорожнечу.
Можна виявляти окремі структурні білки ВІЛ, які в сироватці крові на ранніх стадіях перебувають у вільному стані або в складі ІК. Найбільш простим, доступним і дешевим методом є ІФА, що дозволяє визначати антитіла до ВІЛ-1 і ВІЛ-2 і їх фрагментів. Однак з огляду на те, що при постановці реакції можливі помилки (хибнопозитивні результати можуть бути отримані при обстеженні вагітних, наркоманів, алкоголіків, при наявності в крові обстежуваних осіб антигенів, споріднених ВІЛ), вважається обов`язковою протидіяти позитивних результатів з використанням іншої тест-системи, а потім методом иммуноблотинга (вестернблотінга). В основі цього методу лежить попереднє поділ досліджуваних антитіл електрофоретичної методом, а потім тестування за допомогою мічених
антивидових антитіл. Результати иммуноблотинга (ІБ) теж можуть бути сумнівними. У цих випадках, як рекомендують експерти ВООЗ, дослідження слід повторити з використанням діагностичних наборів іншій серії або навіть іншої фірми.
Існує і спрощений метод розпізнавання ВІЛ-інфекції, при цьому використовують комбінацію спеціально розроблених тестів (частіше ІФА і РА). РА дозволяє визначати окремо антитіла класів IgM та IgG і таким чином судити про гостроту процесу.
Використовують і інші методи визначення антитіл до ВІЛ (РПГА, РВП, РНІФ), кожен з них має свої переваги і недоліки.
В останні роки найбільше визнання отримала ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), що володіє дуже високим ступенем чутливості: так, з`явилися тест-системи, що дозволяють визначати 20 РНК ВІЛ в 1 мл сироватки крові.
Існують 2 варіанти ПЛР, що застосовуються при обстеженні ВІЛ-інфікованих:

1. виявлення РНК ВІЛ, що входять до складу віріонів (цей метод використовується для кількісного визначення вмісту ВІЛ в крові і контролю лікування);
2. виявлення ДНК провируса ВІЛ, інтегрованого в геном мононуклеарних клітин периферичної крові (використовується для діагностики ВІЛ-інфекції).

Відео: С.Коноплёв. Як виявити хворобу. Методи діагностики ДЕТА

Методи мають високу чутливість і специфічність, проте помилки (помилково негативні результати) можливі і при використанні цих методів через високий ступінь варіабельності ВІЛ.
Рекомендують ставити ПЛР в комбінації з ІФА (спочатку ІФА, що визначає антитіла, потім ПЛР, що дозволяє виявити антиген вірусу). Реакції ці не є взаємозамінними.
Якщо дослідження проводиться в динаміці, краще користуватися одними і тими ж тест-системами, інакше можна отримати дані, в кількісному відношенні відрізняються в 2 рази і більше. Забір матеріалу для дослідження теж краще проводити в один і той же час доби.
В окремі періоди хвороби діагностична значимість тестів різна. Так, в ранній стадії, в перші дні і навіть тижні після зараження, в сироватці крові ще не виявляються антитіла, але можна з допомогою спеціальних методів виявляти ВІЛ і його фрагменти (зокрема, р24). У більш пізні терміни, через 2-3 тижнів після появи ранніх симптомів (симптомів гострої фази хвороби), настає сероконверсія: з крові поступово зникають вірус і його компоненти, але з`являються відповідні антитіла, титри яких швидко наростають у міру зменшення кількості вірусу і вірусних білків .
Дослідження імунного статусу - обов`язковий компонент обстеження ВІЛ-інфікованих, оскільки при ВІЛ-інфекції і тим більше при СНІДі страждають всі ланки імунної системи, а визначення стану кожного з них може надавати велику допомогу при уточненні стадії хвороби, оцінки ефективності лікування, прогнозуванні перебігу та результатів .
Дослідження функціональної активності нейтрофілів можна проводити з використанням ІСТ-тесту (відсутність реакції у відповідь на стимуляцію свідчить про зниження функціональної активності нейтрофілів і є поганим прогностичним ознакою).
Зниження функціональної активності Т-лімфоцитів з CD4-peцепторамі настає раніше, ніж зменшення їх кількості. Таке зниження активності можна вловити, ставлячи внутрішньошкірної проби з туберкуліном або правцевим діагностикумом (до них через широку поширеність цих збудників і обов`язкової вакцинації проти них повинна бути місцева сенсибілізація): у ВІЛ-інфікованих внутрішкірна проба стає негативною. Порушення функції Т-хелперів можна виявити за допомогою РТМЛ або РБТЛ.
У більш пізні стадії можна виявити вже зменшення кількості Т-лімфоцитів. Саме на цьому принципі (кількість Т-лімфоцитів в 1 мл крові) грунтується одна з найбільш визнаних зараз класифікацій (див. Табл. 31). Зміст CD4 + -лімфоцитів lt; 500 / мкл є показанням для призначення анти-ВІЛ-терапії, кількість їх lt; 200 / мкл свідчить про необхідність розширення лікувальних заходів (за рахунок лікування ВІЛ-індикаторних хвороб) - зниження числа CD4 + -лімфоцитів lt; 50 / мкл буває в термінальній стадії СНІДу і несумісно з життям. Визначення кількості CD4 + -лімфоцитів обов`язково в ході лікування ВІЛ-інфікованих для визначення ефективності лікування.
Про реакцію В-клітин і стан гуморального імунітету можна судити по визначенню антитіл різних класів проти ВІЛ. Так, в початковий період в сироватці крові виявляються анти-ВІЛ IgM, пізніше з`являються IgG і антитіла проти окремих фрагментів вірусу (зокрема, проти р24 - одного з білків серцевини вірусу). Виснаження В-клітин супроводжується зникненням антитіл до фрагментів вірусу, тоді як кількість вірусних компонентів в крові збільшується.
При наростаючою алергізації у хворих в сироватці крові збільшується вміст IgE.
Для контролю за перебігом иммунопатологического процесу при ВІЛ-інфекції існує ряд тестів, які хоча і менш надійні, ніж перераховані вище методи, але можуть виявитися більш доступними:

1. в крові і сечі можна визначати кількісний вміст неоптерину (один з метаболітів): при безсимптомній серопозитивной ВІЛ-інфекції його зміст не перевищує 5,5 нг / мл-при СНІДі досягає 15 нг / мл і більше;
2. зміст мікроглобулін при безсимптомній ВІЛ-інфекції досягає 3 мг / мл (рідко - більш), а при СНІДі буває gt; 5 мг / мл.

Методи, що дозволяють розпізнавати ВІЛ-інфекцію, прогнозувати її перебіг, постійно удосконалюються, доповнюються. Краще за інших про діагностичні можливості різних методів можуть судити спеціалісти відділень і клінік, що займаються лікуванням ВІЛ-інфікованих. Наведена ж тут інформація, як ми сподіваємося, дозволить уникнути грубих помилок при інтерпретації отриманих даних на найпершому етапі - первинному зверненні хворого до свого лікаря.

Відео: Як виявити хворобу. методи діагностики