Пегасіс

Пегасіс - імуномодулюючий препарат з противірусну дію.

Форма випуску та склад

Випускають Пегасис в формі розчину для підшкірного введення: від безбарвного до світло-жовтого кольору, прозорий (по 0,5 мл в шприц-тюбиках в комплекті зі стерильною голкою для ін`єкцій або автоінжекторів ПроКлік з вбудованим шприц-тюбиком з захищеної іглой- 1 комплект або 1 автоінжекторів пачці картонній).

В 1 автоінжекторів / шприц-тюбику міститься:

• Діюча речовина: Пегінтерферон альфа-2а (40 кДа (килодальтон)) - 0,135 / 0,18 мг;
• Допоміжні компоненти: вода для ін`єкцій, оцтова кислота 10%, натрію ацетату розчин 10%, полісорбат 80, оцтова кислота льодяна, натрію ацетату тригідрат, бензиловий спирт, натрію хлорид.

Показання до застосування

• Хронічний гепатит С: у дорослих хворих з позитивною рибонуклеїнової кислотою вірусу гепатиту С (РНК ВГС), які не страждають на цироз або з компенсованим цирозом, включаючи клінічно стабільну ко-інфекцію вірусу імунодефіциту людини для монотерапії або у складі комплексної терапії з рибавірином (монотерапія - при непереносимості або наявності протипоказань до рібавіріну- в поєднанні з рибавірином - для пацієнтів з хронічним гепатитом с, які раніше не отримували лікування, або в разі неефективності монотерапії інтерфероном альфа (непегілірованним або пегільованим), або комбінованого з рибавірином лікування);
• Хронічний гепатит B: HBeAg-позитивний і HBeAg-негативний у дорослих пацієнтів з гістологічно підтвердженим фіброзом і / або запаленням печінки, підвищеною активністю аланінамінотрансферази, ознаками вірусної реплікації і компенсованим ураженням печінки.

Протипоказання

• Аутоімунний гепатит;
• Тяжка печінкова недостатність;
• Декомпенсований цироз печінки;
• Цироз з сумою балів 6 за шкалою Чайлд-П`ю у хворих з ко-інфекцією ВІЛ-ХГС (вірус імунодефіциту людини / хронічний гепатит С) у випадках, коли підвищення даного показника не пов`язане з непрямою гіпербілірубінемією внаслідок застосування лікарських засобів (індинавір і атазанавір) ;
• Важкі серцево-судинні захворювання в стадії декомпенсації (в тому числі з погано контрольованим нестабільним перебігом в попередні півроку);
• Дитячий вік до 3 років (до складу препарату входить бензиловий спирт);
• вагітність;
• Період лактації;
• Гіперчутливість до компонентів лікарського засобу, генно-інженерних препаратів, отриманих за допомогою Е.coli, интерферонам альфа.

У випадках застосування Пегасіса в комбінації з рибавірином необхідно враховувати протипоказання для рибавірину.

Спосіб застосування та дозування

Розчин вводять підшкірно, в область стегна або передньої очеревиною стінки. Кратність застосування - 1 раз в 7 діб. Перед використанням розчин слід оглядати на предмет зміни кольору і відсутності сторонніх домішок.

Пацієнти повинні бути ретельно проінструктовані про важливість правильного зберігання і знищення використаних матеріалів та застережено від повторного використання будь-яких шприців і голок.

Терапія Пегасисом для пацієнтів старше 18 років повинна проходити під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід проведення лікування хронічного гепатиту B і C.

У випадках комбінованого застосування з Пегасисом рибавірином слід використовувати відповідно до інструкції по його медичного застосування.

Разова доза лікарського засобу у випадках HBeAg-позитивного і HBeAg-негативного хронічного гепатиту B складає 0,18 мг 1 раз на 7 діб протягом 336 днів.

Разова доза лікарського засобу при хронічному гепатиті С для хворих, які раніше не отримували терапію, становить 0,18 мг 1 раз на 7 діб у вигляді монотерапії або в поєднанні з пероральної формою рибавірину (приймається під час прийому їжі).

Тривалість лікування і дозу рибавірину визначають в індивідуальному порядку в залежності від генотипу вірусу (доза Пегасіса у всіх випадках становить 0,18 мг), а саме:

• Генотип 1 c швидким вірусологічним відповіддю (РНК ВГС не визначається) і низьким вірусним навантаженням, генотип 4 c швидким вірусологічним відповіддю: пацієнти з масою тіла lt; 75 кг - по 1000 мг-з масою тіла 75 кг - по 1200 мг. Тривалість терапії - 168 або 336 днів;
• Генотип 1 c швидким вірусологічним відповіддю і високим вірусним навантаженням, генотип 1 або 4 без швидкої вірусологічної відповіді: пацієнти з масою тіла lt; 75 кг - по 1000 мг-з масою тіла 75 кг - по 1200 мг. Тривалість терапії - 336 днів;
• Генотип 2 чи 3 без швидкого вірусологічної відповіді: по 800 мг. Тривалість терапії - 168 днів;
• Генотип 2 чи 3 з низьким вірусним навантаженням і швидким вірусологічним відповіддю (негативний результат визначення РНК ВГС): по 800 мг. Тривалість терапії - 112 або 168 днів;
• Генотип 2 чи 3 з швидким вірусологічним відповіддю і високим вірусним навантаженням: по 800 мг. Тривалість терапії - 168 днів.

Низьке вірусне навантаження 800 000 МО (міжнародних одиниць) на 1 мл.

Високе вірусне навантаження gt; 800 000 МО на 1 мл.

Тривалість лікування у хворих з генотипом 1, у яких на 28 день терапії виявляється РНК ВГС, повинна становити 336 днів незалежно від вихідної вірусного навантаження.

Для пацієнтів, у яких вірус генотипу 1 і початково низьке вірусне навантаження ( 800 000 МО на 1 мл) або вірус генотипу 4, у яких на 28 день негативний результат визначення РНК ВГС і залишається таким на 168 день, тривалість лікування може становити 168 днів .

Однак слід враховувати, що 168-денне лікування може бути асоційоване з великим ризиком рецидиву, ніж 336-денний. Рекомендується при прийнятті рішення щодо тривалості терапії у таких хворих враховувати переносимість комбінованого лікування і додаткові прогностичні фактори (ступінь фіброзу).

Питання про скорочення тривалості лікування ще більш обережно необхідно вирішувати щодо хворих з генотипом 1 і початково високим вірусним навантаженням (gt; 800 000 МО в 1 мл), у яких на 28 день результат визначення РНК ВГС є негативним і залишається таким на 168 день, так як є припущення, що скорочення тривалості лікування може справити вкрай негативний вплив на стійкий вірусологічна відповідь.

Для пацієнтів, у яких вірус генотипу 2 або 3 з определяющейся РНК ВГС на 28 день терапії, незалежно від вихідної вірусного навантаження, тривалість лікування повинна становити 168 днів. Допускається її скорочення до 112 днів для окремих груп хворих з генотипом 2 або 3, низьким вірусним навантаженням (початково 800 000 МО в 1 мл), що не определяющейся РНК ВГС до 28 дня і залишається негативною до 112 дня.

Слід враховувати, що при 112-денної терапії ризик рецидиву збільшується в порівнянні з 168-денний.

Рекомендується при прийнятті рішення щодо тривалості терапії у таких пацієнтів враховувати переносимість комбінованого лікування і додаткові прогностичні і клінічні фактори (ступінь фіброзу).

Питання про скорочення тривалості лікування ще більш обережно необхідно вирішувати щодо хворих з генотипом 2 або 3 і початково високим вірусним навантаженням (gt; 800 000 МО в 1 мл), у яких на 28 день результат визначення РНК ВГС є негативним, так як є припущення , що скорочення тривалості лікування може справити вкрай негативний вплив на стійкий вірусологічна відповідь.

У зв`язку з обмеженістю клінічних даних щодо хворих з генотипом 5 і 6, їм рекомендується комбіноване лікування Пегасисом зрибавірином (1000/1200 мг) протягом 336 днів.

Рекомендована тривалість монотерапії Пегасисом становить 336 днів.

Рекомендована доза лікарського засобу в поєднанні з рибавірином (маса тіла lt; 75 кг - 1000 мг в день, 75 кг - 1200 мг в день) для хворих, які раніше лікувалися, становить 0,18 мг 1 раз в 7 днів.

Скасування терапії потрібно у випадках виявлення вірусу на 84 день.

Загальна рекомендована тривалість лікування - 336 днів, а для хворих з генотипом 1, що не відповідають на попередню терапію рибавірином і пегільованим інтерфероном - 504 дня.

У випадках ко-інфекції ВІЛ-ХГС препарат у вигляді монотерапії вводять в дозі 0,18 мг 1 раз в 7 днів, або в поєднанні з рибавірином (800 мг), протягом 336 днів незалежно від генотипу. Ефективність та безпечність застосування рибавірину у великих дозах протягом періоду менш 336 днів недостатньо вивчена.

Побічна дія

• Інфекції: часто - бактеріальні та грибкові інфекції, простий герпес, кандидоз порожнини рота, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів- нечасто - інфекції шкіри, пневмонія- рідко - зовнішній отит, ендокардит;
• Доброякісні та злоякісні новоутворення: нечасто - новоутворення печінки;
• Кров і лімфатична система: часто - лімфаденопатія, анемія, тромбоцітопенія- рідко - панцітопенія- дуже рідко - апластична анемія;
• Імунна система: нечасто - тиреоїдит, саркоідоз- рідко - ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, анафілаксія- дуже рідко - ангіоневротичний набряк, ідіопатична або тромботичних тромбоцитопенічна пурпура;
• Ендокринна система: часто - гіпертиреоз, гіпотіреоз- нечасто - цукровий діабет- рідко - діабетичний кетоацидоз;
• Метаболічні порушення: дуже часто - анорексія- нечасто - дегідратація;
• Психічні порушення: дуже часто - безсоння, неспокій, депрессія- часто - зниження лібідо, нервозність, агресивність, зміни настрою, емоційні розлади- нечасто - галюцинації, суїцидальні думки-рідко - психічні розлади, суїцид;
• Нервова система: дуже часто - порушення концентрації уваги, запаморочення, головний біль часто - сонливість, нічні кошмари, порушення смакових відчуттів, тремор, парестезія, гіперестезія, гіпестезія, мігрень, слабкість, синкопальні стани, порушення пам`яті-нечасто - периферична невропатія- рідко - неврит лицьового нерва, судоми, кома;
• Орган зору: часто - ксерофтальмія, запальні захворювання очей, біль в очному яблуці, порушення зору-нечасто - крововилив в сетчатку- рідко - виразка рогівки, ретинопатія, ураження судин сітківки, набряк соска зорового нерва, неврит зорового нерва дуже рідко - втрата зору ;
• Орган слуху: часто - біль у вусі, вертіго- нечасто - втрата слуху;
• Серцево-судинна система: часто - периферичні набряки, серцебиття, тахікардія- нечасто - артеріальна гіпертензія- рідко - васкуліт, крововилив в головний мозок, кардіоміопатія, перикардит, фібриляція передсердь, аритмія, суправентрикулярна тахікардія, стенокардія, застійна серцева недостатність, інфаркт міокарда;
• Дихальна система: дуже часто - кашель, одишка- часто - болі в горлі, риніт, закладеність носа, набряк пазух, назофарингіт, носова кровотеча, задишка при фізичному нагрузке- нечасто - свистяче подих- рідко - емболія легеневої артерії, інтерстиціальний пневмоніт (в тому числі з летальним результатом);
• Шлунково-кишковий тракт: дуже часто - біль в животі, нудота, діарея- часто - сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, стоматит, глосит, кровоточивість ясен, виразка слизової оболонки порожнини рота, дисфагія, диспепсія, рвота- нечасто - шлунково-кишкова кровотеченіе- рідко - панкреатит, виразкова хвороба;
• Гепатобіліарна система: нечасто - порушення функції печінки-рідко - жирова дистрофія печінки, холангіт, печінкова недостатність;
• Шкіра та її придатки: дуже часто - сухість шкіри, свербіж, дерматит, алопеція- часто - нічне потовиділення, реакціїфотосенсибілізації, шкірні реакції, екзема, кропив`янка, псоріаз, підвищене потовиділення, сипь- дуже рідко - мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальнийнекроліз;
• Кістково-м`язова система: дуже часто - артралгії, міалгіі- часто - м`язові судоми, кістково-м`язовий біль, м`язова слабкість, артрит, болі в кістках, шиї, спіне- рідко - міозит;
• Сечовидільна система: рідко - ниркова недостатність;
• Репродуктивна система: часто - імпотенція;
• Організм в цілому: дуже часто - реакції в місці ін`єкції, дратівливість, слабкість, астенія, біль, озноб, лихоманка- часто - зниження маси тіла, спрага, припливи, загальмованість, нездужання, грипоподібний синдром, біль у грудній клітці.

особливі вказівки

У період терапії препаратом важливо спостерігати за пацієнтами щодо розвитку важких побічних ефектів з боку центральної нервової системи (суїцидальні спроби, суїцидальна налаштованість, депресія). При виникненні цих симптомів рекомендується відміна Пегасіса і призначення відповідної терапії. Якщо застосування лікарського засобу у таких пацієнтів необхідно, його слід починати лише після проведення відповідного обстеження та терапії.

Перед використанням препарату в комбінації з рибавірином, лікаря слід ознайомитися з інструкцією із застосування рибавірину.

Прогресування фіброзу при нормальному рівні активності аланінамінотрансферази зазвичай відбувається повільніше, ніж при підвищеному рівні її активності. Це слід враховувати поряд з іншими факторами (ризик передачі інфекції, позапечінковіпрояви, генотип вірусу гепатиту С та інші), що впливають на прийняття рішення про доцільність проведення терапії.

До початку курсу терапії Пегасисом всім пацієнтам рекомендується провести стандартні загальні біохімічні та клінічні аналізи крові.

Ініціація лікування допустима при наступних вихідних показниках:

• Число тромбоцитів 90 000 клітин в 1 мкл;
• Кількість CD4 + лімфоцитів 200 клітин в 1 мкл або CD4 + 100 - lt; 200 клітин в 1 мкл, а РНК ВІЛ-1 lt; 5000 копій в 1 мл (ВІЛ-1 MonitorTest, v.5) у хворих з ко-інфекцією ВІЛ-ХГС;
• Компенсована функція щитовидної залози (тиреотропний гормон і тироксин (Т4) в межах нормальних показників);
• Абсолютне число нейтрофілів 1500 клітин в 1 мкл.

при гемоглобіні lt; 12 г в 1 дл препарат (у вигляді монотерапії або в поєднанні з рибавірином) слід використовувати з обережністю.

Загальний аналіз крові після початку лікування слід повторно провести після 14 або 28 днів, біохімічний - через 28 днів. Лабораторні аналізи в період застосування Пегасіса необхідно здійснювати періодично.

Лікування пегінтерферона альфа-2а пов`язано зі зниженням числа тромбоцитів (повертаються до початкового рівня протягом періоду спостереження після закінчення терапії), через що в деяких випадках може знадобитися зміна дози.

Препарат, як і всі інтерферони, необхідно з обережністю застосовувати в поєднанні з мієлотоксичність лікарськими засобами.

Перед початком лікування у пацієнтів з ХГС, у яких раніше проведена терапія була невдалою і переривалася в зв`язку з гематологічними небажаними реакціями, слід зважувати можливий ризик і користь перед початком терапії, так як використання препарату у таких хворих недостатньо вивчено.

Пегасіс, як і інші інтерферони альфа, може викликати порушення функції щитовидної залози або погіршувати колишні захворювання щитовидної залози. Перед початком його застосування рекомендується досліджувати рівні тиреотропного гормону і Т4: якщо медикаментозно рівень тиреотропного гормону може підтримуватися в межах норми - лікування може бути розпочато або продовжено. Якщо спостерігаються симптоми можливої дисфункції щитовидної залози під час застосування препарату рекомендується досліджувати тиреотропний гормон.

Монотерапія лікарським засобом або комбінована терапія з рибавірином не рекомендується пацієнтам з цукровим діабетом, гіперглікемією і гіпоглікемією, які піддаються адекватної корекції. Якщо спостерігається розвиток подібних станів - препарат слід відмінити.

Відео: My 3rd Pegasys injection

Перед початком застосування препарату хворим з серцево-судинною патологією рекомендується зробити електрокардіограму. При погіршенні серцево-судинного статусу застосування препарату слід припинити або скасувати. У випадках серцево-судинних захворювань анемія може привести до необхідності знизити дозу або припинити прийом рибавірину.

Пегасис слід скасувати у випадках розвитку таких захворювань / станів:

• Печінкова недостатність;
• Прогресуюче або клінічно значиме збільшення активності аланінамінотрансферази, незважаючи на зниження дози, або, якщо це збільшення супроводжується підвищенням рівня прямого білірубіну;
• Серйозні інфекції (грибкові, вірусні, бактеріальні);
• Офтальмологічні захворювання;
• Персистуючі інфільтрати або інфільтрати неясного генезу, порушення функції дихання;
• Гіперчутливість.

Комбінована терапія Пегасисом і рибавірином може послужити патології зубів і пародонту, що приводить до втрати зубів. Тривале використання такої комбінації може викликати сухість порожнини рота, руйнівно впливає на слизову оболонку ротової порожнини і зуби. У зв`язку з цим пацієнтам рекомендується ретельно чистити зуби 2 рази на день і регулярно проходити стоматологічне обстеження.

Якщо в період застосування Пегасіса розвиваються сплутаність свідомості, запаморочення, слабкість і сонливість, пацієнтам рекомендується відмовитися від ведення потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкої реакції.

лікарська взаємодія

Перед одночасним застосуванням пегінтерферона альфа-2а з іншими лікарськими засобами / речовинами слід проконсультуватися з лікарем, щоб уникнути можливого розвитку небажаних побічних ефектів внаслідок лікарської взаємодії.

Терміни та умови зберігання

Зберігати / транспортувати при температурі до 8 ° С, не заморожуючи, в сухому і захищеному від світла місці. Берегти від дітей.

Термін придатності:

• Розчин в тюбик-шприці - 3 роки;
• Розчин в автоінжекторів ПроКлік - 2 роки.