Преформовані фізичні фактори - фізичні методи лікування артеріальної гіпертонії
Електросон, лікарський електрофорез, гальванізація, змінне магнітне поле (ЗМП) - відносяться до факторів I групи, що діють на нервову систему (різні її відділи).
Електросон застосовують хворим на гіпертонічну хворобу для зниження підвищеної збудливості нервової системи і функціональної активності симпатико-адреналової системи, болів в області серця (кардіалгія, стенокардія), поліпшення сну.
Лікувальна дія електросну досить добре вивчено на хворих на гіпертонічну хворобу. Згідно з даними Г. В. Сергєєва (1968), Л. А. Студніцін (1972), H. А. Костюхіної, Г. І. Путан (1973), Е. М. Орєховою (1975, 1985) та інших дослідників, в внаслідок курсу електросну (12-15 процедур) у 82-85% хворих на гіпертонічну хворобу 1 і нА стадії спостерігаються гіпотензивний ефект, зниження реактивності АТ на психогенні подразники, збудливості нервової системи, уражень або припинення стенокардії і кардіалгії, зниження збільшеною екскреції адреналіну, норадреналіну і ДОФА. Багато дослідників відзначали зниження гіперхолестеринемії. Нами показано зниження гіперглікемії у хворих на гіпертонічну хворобу та цукровий діабет.
Повідомляється, що зниження артеріального тиску при гіперкінетичному варіанті захворювання відбувається в результаті зниження ударного об`єму і хвилинного обсягу крові, при гипокинетическом - за рахунок зниження високої питомої периферичного судинного опору.
Гіпотензивну дію електросну у хворих на гіпертонічну хворобу зі стабільно підвищеним артеріальним тиском (IIБ стадія) менше виражено, ніж при лабільною формі захворювання. Очевидно, зниження симпатичної активності, показаної при всіх стадіях хвороби, і досягається за допомогою поліпшення функціонального стану центральної нервової системи, є недостатнім для зниження артеріального тиску при стабільній формі гіпертонічної хвороби. Разом з тим при лікуванні електросном досягається значне поліпшення суб`єктивного стану хворого (седативну дію), а також уражень нападів стенокардії, припинення кардиалгии.
Лікування електросном (постійний струм з прямокутною формою імпульсу) проводять за двома методиками. При першій: частота імпульсного струму 10 Гц з підвищенням в процесі курсу лікування до 15-20 Гц, сила струму 7-8 мА, тривалість процедур 20-40 хв. Процедури проводять через день або 4-5 разів на тиждень. На курс-10-15 процедур. При другій методиці частота імпульсного струму 80-100 Гц, тривалістю 30 хв, процедури проводять через день-після 6 процедур лікування продовжують по першій методиці.
Лікування по першій методиці показано хворим у період становлення артеріальної гіпертонії (I і II А стадії) - при гіперадренергіческій формі захворювання-лікування за другою методикою - хворим в періоді стабільного підвищення артеріального тиску з високим загальним периферичним опором судин. Однак хворим з різким переважанням процесів збудження електросон проводять тільки по першій методиці.
При лікуванні гіпертонічної хвороби застосовують імпульсні струми та інших характеристик за методикою електросну: синусоїдальний струм із зсувом фаз на 90 ° (апарат ЕКТ-2, несуча частота 2000 Гц), так званий круговий струм, з властивим йому меншим подразнюють нервові структури, ніж дію постійного струму з прямокутною формою імпульсу [Орєхова Е. М., 1974] - інтерференційний струм [Путан Г. І., 1975] - синусоїдальний модульований струм, який надає поряд з гіпотензивну дію більш виражене сприятливу дію при порушенні церебральної гемодинаміки [Данилова І. Н., Аль-Сайга Ф., 1983], тому він переважно застосовується у хворих з цереброішеміческім синдромом, зокрема, у літніх хворих.
Таким чином, до теперішнього часу намічені шляхи диференційованого застосування різних видів імпульсного струму за методикою електросну. При гіпертонічній хворобі з ознаками гіперсимпатикотонії більш виражений вплив на гемодинаміку і гіпотензивну дію надає електросон з низькою частотою прямокутного імпульсного струму (10 Гц) - при захворюванні з високим загальним периферичним опором судин, що протікає без ознак гіперсимпатикотонії, більш виражену гіпотензивну дію за рахунок зниження загального периферичного опору судин надає прямокутний струм з частотою 100 Гц і круговий струм.
Останнім часом з`явилися окремі роботи [Гембицький Е. В. та ін., 1985], що показують ефективність центральної електроаналгезії (апарат «Ленар»), у хворих з лабільною гіпертонією. Після курсу лікування, що складається з 3-6 процедур центральної електроаналгезії, у 62% хворих встановлено стійке зниження артеріального тиску нижче 140/90 мм рт. ст. В основі дії цього методу лікування лежить антиадренергічних дію, передбачається участь системи опіоїдних нейропептидів.
У лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу I і II А стадії широко застосовують гальванізацію «комірцевої» області і шийних симпатичних вузлів, метод лікарського електрофорезу з різними медикаментозними препаратами, вибір яких залежить від клінічних особливостей захворювання. При головних болях, запамороченнях використовують 5% розчин сульфату сірчанокислого магнію, 2% розчин папаверину, 2% розчин еуфіліну, 5-10% розчин новокаїну. З метою гіпотензивної дії застосовують 2% розчин гексоній або 1,5% розчин ганглерона, при супутньому церебральному атеросклерозі - 5% розчин йодиду калію. Для отримання седативного ефекту і усунення гіперсимпатикотонії застосовують електрофорез 5-10% розчину броміду натрію або калію, аміназину. В останні роки експериментальними і клінічними дослідженнями обгрунтований електрофорез 0,1% розчину обзидана для лікування хворих на гіпертонічну хворобу I і II А стадій, в тому числі при її поєднанні зі стенокардією [Ольбінская Л. І. та ін., 1986].
Лікарський електрофорез і гальванізацію проводять в основному за трьома методиками: «комірцевої», загального впливу по Вермелья і трансорбітальний по Бургіньона (очноямково-потилична методика). При виборі методики пріхолітся враховувати клінічні особливості захворювання. Так, при вираженому невротичному симптомокомплекс, головних болях, а також при атеросклерозі церебральних судин у хворих похилого віку лікарський електрофорез проводиться по «комірцевої» або трансорбітальний методикам, при астенічному синдромі - по методиці загального впливу і «комірцевої» методикою.
До фізичних факторів, що робить спрямовану дію на нервову систему (симпатичні ганглії, вищі відділи нервової системи), можна віднести змінне магнітне поле (ЗМП).
У нашому відділенні [Львова Н. В., 1984] вивчалася дія ЗМП на АД, гемодинаміку і фізичну працездатність у 56 хворих на гіпертонічну хворобу II А і Б стадій (у 21 - II А, у 35-НБ). Серед особливостей захворювання слід відзначити наявність у половини хворих клінічних ознак гіперсимпатикотонії і у 26 хворих стенокардії помірного фізичного напруження (ІФК). Вплив синусоїдальним низькочастотним (50 Гц) ЗМП индуктивностью 35 мТ, тривалістю 15 хв, проводилося щодня, 15-18 процедур на курс. ЗМП впливали на сегментарну область, іннервацію, пов`язану з вегетативними центрами, мозковим і коронарним кровообігом - на область проекції нижньошийних і верхньогрудних вегетативних гангліїв прикордонної ланцюжка на рівні хребців Сv-Thiv з боку спини. Індуктор встановлювався контактно на область впливу, напрямок силових ліній вертикальне. Інших методів лікування хворі не отримували, за винятком хворих ІІБ стадією захворювання, які продовжували прийом медикаментозних препаратів, які вони довго приймали до надходження в клініку. Вплив ЗМП порівнювали з дією пульсуючого магнітного поля (ПМП) соленоїда від апарату «Ронефор» (Італія), застосованого у 40 хворих. Соленоїд розташовувався над областю грудної клітини або гомілок, тривалість впливу 20 хв, на курс 10-15 процедур.
Відео: Тренажерний зал і біг при гіпертонії
При застосуванні ЗМП гіпотензивний ефект встановлений у 66% хворих дещо частіше при II А стадії, ніж при ІІБ (57 і 46% хворих). Позитивний результат лікування ЗМП був вище, ніж при лікуванні ПМП соленоїда, відповідно у 37 та 25% хворих, в групі плацебо - у 30%.
Виявлено певна залежність гіпотензивної дії від клініко-гемодинамічного варіанту захворювання. Зниження артеріального тиску з 180,0 ± 6,0 до 153,8 + 2,2 мм рт. ст. (Рlt; 0,02) встановлено при гіперкінетичному варіанті кровообігу поряд зі зменшенням ознак гіперсимпатикотонії у 63,3% хворих. Артеріальний тиск знижувався за рахунок зменшення серцевого викиду (серцевий індекс до лікування 3,98 ± 0,19, після лікування - 3,35 ± 0,2 л / хв / м2- Рlt; 0,05). Зниження серцевого індексу відбувалося головним чином за рахунок зменшення частоти серцевих скорочень (з 78,2 ± 3,01 до 68,9 ± 28- Рlt; 0,05). УІ не змінювався, залишаючись в межах належних величин. При зниженні гіперсимпатикотонії і гіперфункції міокарда (зменшення серцевого індексу) знижується можливість розвитку ішемії міокарда при навантаженнях, що підтверджувалося збільшенням порогового навантаження від 532,5 ± 18,5 до 615,0 ± 20,5 кгм / хв і зменшенням показника споживання кисню - подвійного твори від 265,5 до 217,7 ум. од. за рахунок меншого підвищення артеріального тиску на висоті фізичного навантаження (систолічний артеріальний тиск знизився з 198 ± 17,3 до 168rb 18,3 мм рт. ст., діастолічний - з 101 ± 13,8 до 90,0 ± 11,08 мм рт . ст. (Рlt; 0,05), частота серцевих скорочень практично не змінювалася. Таким чином, гальмівний вплив ЗМП на симпатичну нервову систему виявлялося значно. При гипокинетическом варіанті кровообігу зміни показників центральної гемодинаміки були менш вираженими, незначно знижувався артеріальний тиск. ПМП соленоїда істотного впливу на гемодинаміку і артеріальний тиск не надавало.
Такий прояв захворювання, як стенокардія, під впливом ЗМП припинялося у 91% хворих, в тому числі і у хворих з незмінних рівнем артеріальної гіпертензії. ПМП соленоїда істотного впливу на стенокардію не робило. Головні болі, запаморочення і інші скарги, характерні для хворих на гіпертонічну хворобу, під впливом ЗМП зменшилися у половини хворих і не зазнали суттєвої динаміки при лікуванні ПМП соленоїда.
При вивченні мозкової гемодинаміки отримані дані, що свідчать про деяке збільшення кровонаповнення судин мозку, після лікування ЗМП - реографічний індекс збільшився на 26,2% - У басейні вертебральних артерій відбулося незначне зниження тонусу артеріальних судин, поліпшення венозного відтоку не спостерігалося. Це може стати однією з причин недостатньої ефективності дії ЗМП у частини хворих на гіпертонічну хворобу II стадії.
Таким чином, ЗМП, що застосовується по рефлекторно-сегментарної методикою, зменшуючи симпатичні впливи на серцево-судинну систему, сприяє ефективності кисневого режиму роботи серця і зниження артеріального тиску за рахунок зниження підвищеного серцевого викиду. Отже, ЗМП можна застосовувати в лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу з гіперсімпатікотоніей, найбільш часто зустрічається при лабільною стадії захворювання (II А стадія), в тому числі із супутньою стенокардією. Низька ефективність лікування ПМП соленоїда не дозволяє рекомендувати його хворим на гіпертонічну хворобу.
Сприятливий клінічний ефект дії ЗМП на область вегетативних гангліїв на рівні (Cv-Th, v) отримали Г. І. Єгорова та співавт. (1985). Згідно з їхніми даними, застосування ЗМП по сегментарной методикою на рефлексогенні область серця призводить до гіпотензивним ефекту тільки у хворих прикордонної гіпертонією і більш помітно, ніж застосування медикаментозних препаратів в контрольній групі хворих, покращує самопочуття хворих на гіпертонічну хворобу зі стабільно високим артеріальним тиском. Ці ж автори повідомляють про неефективність застосування постійного магнітного поля магнітофорів (вивчалися різні локалізації впливу).
Нейротропним і гіпотензивну дію має аерозольтерапія негативно зарядженими іонами [Сперанський М. І. та ін., 1963] і гідроіонізацію [Каценовіч Р. І., 19601.
Ефективний масаж «комірцевої» зони, він сприяє поліпшенню кровообігу в головному мозку, зняття головних болів, поліпшення сну і рефлекторному зниженню артеріального тиску. Його застосовують при лабільних і стабільних формах гіпертонічної хвороби.
Седативну дію при невротичний синдромі, безсонні мають вологі укутування тривалістю 30-45 хв, які проводять через день, на курс лікування 10-12 процедур.
В цілому застосування фізичних методів лікування I групи (електросон, гальванізація, лікарський електрофорез, ЗМП і ін.) Надає спрямоване сприятливу дію на вищі відділи центральної і вегетативної нервової системи, дозволяє отримати седативний ефект, знизити активність симпатичних впливів, гіперкінетичну реакцію кровообігу і підвищений ОПСС , зменшити реактивність серцево-судинної системи і таким шляхом досягти гіпотензивний ефект в період становлення гіпертонічної хвороби. Здатність фізичних факторів цієї групи поліпшити кровообіг в головному мозку, зменшити роль цереброішеміческого фактора в підтримці артеріальної гіпертонії, знизити навантаження серця за рахунок зменшення гіперкінетичних реакцій кровообігу обґрунтовує застосування фізичних факторів і цілеспрямовано діють на нервову систему і при стабільній формі гіпертонічної хвороби (IIБ і навіть IIIA стадії ), хоча гіпотензивну дію поступається такому при лабільною артеріальної гіпертонії. На ранніх стадіях розвитку гіпертонічної хвороби фізичні методи лікування цієї групи є методами вибору, тоді як при стабільній формі гіпертонічної хвороби, особливо ускладненою стенокардією або екстрасистолічної аритмією, а також у хворих літнього віку з хронічною недостатністю мозкового кровообігу, яким протипоказано більшість методів фізичної терапії, вони мають явну перевагу.
До факторів II групи, стимулюючим периферичні вазедепрессорние механізми, відносяться впливу на синокаротидних область енергією ряду фізичних факторів.
В даний час з цією метою використовують диадинамические струми (ДДТ), застосовуючи їх на синокаротидних області: двотактний фіксований струм частотою 100 Гц, сила струму - до появи виразного відчуття вібрацій, що становить в більшості 1,5-3 мА. Тривалість процедур - 2-3 хв на синокаротидних область з кожного боку, на курс - 5-7 процедур. Даний метод впливу поряд зі сприятливим впливом на церебральну гемодинаміку і гіпотензивний ефект покращує функціональний стан рецепторів синокаротидной області, підкіркових відділів головного мозку [Скударнікова 3. А. і співавт., 1979].
Запропонована модифікація даного методу [Кобрік В. А., 1980], яка полягає в синхронізованому впливі ДДТ з роботою серця, дозволяє отримати більш виражену гіпотензивну дію у хворих II А і, що особливо важливо, у хворих ІІБ стадією гіпертонічної хвороби.
Гіпотензивну дію можна надати, впливаючи СМТ на «комірцеву» область в зоні проекції сегмента Civ-Thn і в зоні проекції нирок Thx-Li [Комарова Л. А .. 1979]
СМТ застосовуються як для зниження артеріальної гіпертонії, так і для відновлення порушеного мозкового кровообігу через кілька днів після гіпертонічного кризу [Комарова Л. А., 1980]. Електроди розташовуються паравертебрально на рівні Civ-Thrv і на область поясміци Thn-Li.
Фізичні методи лікування цієї групи застосовують як додатковий вплив в комплексному лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу II А і IIБ стадіями, в першу чергу у хворих з церебральними порушеннями (головний біль, запаморочення, атеросклероз судин головного мозку) і високим загальним периферичним опором судин.
КШ групі чинників, що впливають на ниркову гемодинаміку, що сприяють зниженню ниркового судинного опору, внаслідок чого відбувається зниження активності пресорних систем регуляції артеріального тиску, відносяться діатермія, ультразвук, гальванізація, синусоїдальні модульовані струми, ЗМП. Цей вид впливу застосовується головним чином при II стадії гіпертонічної хвороби.
Индуктотермию області нирок диском-індуктором проводять в оліготерміческой дозі, сила анодного струму 120-160 мА, тривалість 10-12 хв, щодня, 10-15 процедур на курс-процедури ДМВ: прямокутний випромінювач розміром 10-20 см встановлюється на відстані 3-4 см над областю дії (поперекова область - Thx-Lm) - тривалість 10-12 хв, щодня, 10-15 процедур ДМВ-терапію та индуктотерапию не застосовуються хворим із супутньою ІХС (стенокардія), з недостатністю кровообігу вище I стадії, порушеннями ритму серця , а також при схильності до кровотечі (гемороїдальні, маточне і ін.).
Вплив ультразвуком в безперервному режимі інтенсивністю 0,4-0,6 Вт / см2 на область нирок (паравертебрально Thx-Lm) проводять тривалістю 3-5 хв на кожне поле, щодня, 10-15 процедур на курс. За тією ж методикою проводиться фонофорез апрессина (2% апрессіновая мазь) або використовують ультразвук в імпульсному режимі потужністю 0,2 Вт / см2.
При застосуванні СМТ [Іноземцев В. Н., 1974] один електрод площею 100 сма поміщають паравертебрально на рівні Thx-Lm (катод), інший електрод (300 см2) Поміщають на животі (анод). Використовують IV рід роботи, переміжної частотою 30 і 150 Гц, при глибині модуляцій 100%, по 10 хв, щодня або через день, на курс 12-15 процедур. Згідно з результатами дослідження, при застосуванні СМТ на область проекції нирок у хворих на гіпертонічну хворобу I I стадії поліпшується ниркова гемодинаміка, секреторна і екскреторна функція нирок, знижується артеріальний тиск при зниженні загального периферичного опору судин, поліпшується скорочувальна функція серця.
Н. Н. Богданов і А. Г. Буянов (1985) показали зниження судинного ниркового опору і підвищення ниркового кровотоку після курсу ЗМП (індукція магнітного поля 25-30 мТ, тривалість 20 хв, 12-15 процедур на курс) у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії. При цьому спостерігався гіпотензивний ефект (у 87,3% хворих). Л. А. Куніцина і співавт. (1985), застосовуючи ту ж методику лікування ЗМП, виявили, що вплив ЗМП на область нирок більш ефективно у хворих на гіпертонічну хворобу I-II стадій з підвищеною функціональною активністю симпатико-адреналової системи, підтвердженої високою екскрецією катехоламінів з сечею (особливо норадреналіну) і гіперкінетичним варіантом кровообігу. Примітно, що результати досліджень цих авторів збігаються з нашими даними, отриманими при застосуванні ЗМП на сегментарну зону З | -Thtv. Мабуть, шляхи реалізації гіпотензивної дії ЗМП при обох локалізаціях впливу загальні - через вегетативні освіти прикордонної ланцюжка різних сегментів. При впливі ЗМП на область проекції нирок гіпотензивну дію реалізується не тільки (або не стільки) за допомогою змін гемодинаміки нирок, а й рефлекторно-гуморальним шляхом через вегетативну нервову систему.
