Лікувальне харчування при гострому ентероколіті
Захворювання являє собою гостре запальне ураження тонкої (ентерит) і товстої (коліт) кишок, яке частіше протікає з одночасним залученням до патологічного процесу шлунка (гастроентероколіт). Більшість випадків гострого ентероколіту протікає у вигляді катарального запалення тонкої і товстої кішок- рідше зустрічаються фібринозний, некротичний і гнійний ентероколіти.
Аліментарні порушення відіграють провідну роль у розвитку захворювання. Вони зводяться до проникнення в тонку кишку з їжею різних інфекційних збудників і їх токсинів (сальмонели, стрептококи, стафілококи, збудники дизентерії, холери, грипу та ін.), Отруйних речовин небактериальной природи (отруйні гриби, гіркі ядра плодових кісточок, пророслу картоплю, отруйні рибні продукти і т. д.), хімічних отрут (миш`як, солі важких металів, міцні кислоти, луги і т. д.). Мають значення переїдання, вживання занадто гострої, грубої їжі, міцних спиртних напоїв, дуже холодних рідин, сильно дратують прянощів, несумісних харчових продуктів і т. Д. До числа інших етіологічних моментів належать отруєння деякими ліками (ртутні, саліцилати, проносні та ін.) , алергія (непереносимість деяких продуктів, ліків), а також рідше зустрічаються фактори (важкі опіки, відмороження, масивні іонізуюче опромінення і т. д.).
Пронос і блювота ведуть до вираженого зневоднення організму, гіпонатріємії, гипохлоремии, гіпокаліємії. Всмоктування з кишок токсичних продуктів, які потрапляють туди з їжею або утворюються в результаті бродильних і гнильних процесів, веде до інтоксикації всього організму. Порушення ферментативної, всмоктувальної, рухової та інших функцій тонкої кишки, а також нерідке залучення в патологічний процес шлунка ведуть до порушення засвоєння найважливіших харчових речовин.
Лікувальне харчування при ентероколіті направлено на зменшення запально-дистрофічних змін у слизовій оболонці кишок, відновлення порушених функцій кишок, запобігання в них бродильних і гнильних процесів і коригування обмінних порушень. У зв`язку з цим необхідно перш за все максимальне механічне, хімічне і термічне щадіння кишок. Цього досягають призначенням на початку захворювання, після проведення невідкладних заходів (промивання шлунка, дачі проносних, очисних клізм, введення серцевих і т. Д.), Одного-двох «голодних» днів. У ці дні крім парентерального введення рідини (5% глюкоза, ізотонічний розчин натрію хлориду) рекомендується рясне пиття (6-8 склянок на добу) злегка підсолодженого або без цукру теплого чаю з чорничним соком, лимоном або додаванням однієї столової ложки червоного вина. Це обумовлено зневодненням організму в зв`язку з проносом і блювотою. Рідина сприяє також виведенню токсинів з організму. Замість чаю можуть бути використані в теплому вигляді відвари шипшини або чорниці, компоти з яблук, груш або чорної смородини. Всі ці рідини мають в`язким дією, що сприяє нормалізації стільця. На другий день прийом зазначених вище рідин може бути замінений яблучної дієтою (1-1,5 кг протертих без шкірки зрілих яблук м`якого і некислого сорти в 4-6 прийомів). Яблучна дієта особливо сприятлива при схильності до гнильним процесам в кишках.
У наступні 2-3 дні дієту поступово розширюють за рахунок продуктів, що не дратують кишки і не збуджують секрецію травних соків і рух кишок. До таких блюд відносяться слизові відвари з рисової, вівсяної або манної круп з додаванням невеликої кількості вершкового масла, м`ясне пюре, протертий сир, 2-3-денні кисломолочні продукти (кефір, кисле молоко), киселі і желе з чорниці, смородини, вишні, малини , полуниці, різні пудинги, соки з айви, граната, апельсинів, мандаринів. Далі, у міру поліпшення стану хворого, дієту ще більш розширюють за рахунок протертих каш, парових тефтелькою, кнелі, фрикаделей, котлет, добре провареної риби. Таким чином здійснюється поступовий перехід на лікувальну дієту № 4. Вона передбачає деяке обмеження солі (8 г), що надає протизапальну дію. Однак в перші дні захворювання у зв`язку з гіпонатріємію і гіпохлоремія через проносу і блювання необхідно вводити достатню кількість натрію хлориду парентеральним шляхом.
У дієті № 4 кілька обмежена кількість жирів (70 г), що доцільно, так як жири (особливо тугоплавкі) відносяться до числа трудноусвояемих продуктів. Вони гальмують шлункову секрецію і сприяють спорожнення кишок. У той же час при гострих ентероколітах і без того спостерігаються пронос і тенденція до зниження шлункової секреціі.Вводят підвищену кількість вітамінів (особливо аскорбінової кислоти - 100-150 мг і ніацину - 60-70 мг), що сприяють репаративну процесам і відновлення порушених функцій.
Показано вживання продуктів, багатих солями кальцію (сир, негострі сорти протертого сиру). Солі кальцію мають в`язким, протизапальною і десенсибілізуючу дію.
Виключаються молоко, солоні, гострі, холодні страви, сирі і варені фрукти, овочі, консервовані та мариновані продукти, прянощі, житній хліб, вироби з тіста, жирна і смажена їжа, мед, газовані напої.
Їжу приймають в теплому вигляді дрібно - 5-6 разів на добу. Однак дієта № 4 має низьку енергетичну цінність. Тому її можна призначати на короткий час (3-5 доби) за умови дотримання постільного режиму. Надалі, у міру ліквідації симптомів захворювання і розширення рухового режиму, хворого необхідно переводити на більш повноцінне і різноманітне харчування (дієти № 4б, 2, 5а, 4в, 15).
У випадках тривалого гострого ентериту і при зниженому харчуванні хворих слід переводити на спеціальну ентерітного дієту (Е. А. Беюл), характеристика якої наводиться при описі хронічного ентериту.
Якщо в міру ліквідації захворювання розвивається запор, його усунення сприяють одноденні молочнокислі продукти (кефір, кисле молоко), буряковий і морквяний соки, протерті варені овочі (морква, буряк, цвітна капуста, гарбуз).
Ретельне виконання дієтичних рекомендацій є важливим заходом профілактики переходу гострого ентероколіту в хронічний.
