Пеницилл червоний - токсінобразующіе мікроскопічні гриби
Penicillium rubrum Stoll.-Пеницилл червоний Пеніцілліорубротоксікоз (Penicilliorubrotoxicosis)
При вживанні ураженої певними штамами гриба кукурудзи відзначено захворювання свиней в США. Припускають також, що цей гриб є етіологічним фактором в захворюванні собак гепатитом «X».
Вільсон (Wilson, 1962) вивчені токсичність гриба і деякі властивості токсину, розроблений метод його виділення. Речовина екстрагується зневоднених метанолом з зараженого грибом стерильного зерна кукурудзи. ЛД50 для білих мишей становить 0,2-0,4 мг при внутрішньовенному введенні і 0,1-0,2 мг при внутрибрюшинном. При гострому токсикозі захворювання проявляється в гострих ураженнях печінки і нирок, наступаючому через 1-2 чу при більш слабкому - через 10 год. Токсичність проявляється в різному ступені вираженої запальної реакції на шкірі кролика при місцевому застосуванні. Хоча токсінобразованіе відбувається і при культивуванні гриба на середовищах Чапека, Сабуро та зерні інших злаків, але найбільш придатною є стерильна розмелена кукурудза, зволожена 1% -ним розчином сахарози.
Таблиця 7
Токсичність екстракту Penicillium rubrum для білих мишей
Спосіб введення токсину | ||||
Доза, мг | внутрішньо- | внутрішньовенно | перорально | |
кількість | кількість | доза, | кількість | |
1,0 | 10 | 10 | 15 | 10 |
0,6 | 10 | 10 | 10 | 10 |
0,4 | 10 | 8 | 8 | 10 |
0,2 | 8 | 2 | 4 | 8 |
0,1 | 2 | 0 | 3 | 1 |
0,05 | 0 | 0 | 2 | 0 |
Контроль (0,05 мл пропіленглі коля) | 0 | 0 | 0 |
Примітка. Дослідження проведені на 10 тварин.
Токсичність метанольних екстрактів для різних видів лабораторних тварин (білих мишей, кроликів, морських свинок, собак) перевірялася при внутрибрюшинном і пероральному введеннях (табл. 7). У білих мишей найбільш остротоксіческая реакція спостерігається при введенні: сильна гіперемія або крововилив в печінці, надмірне переповнення кровью- печінку часто обесцвечена, рівномірно або вогнищами пухка, з помітними крововиливами під капсулою. В окремих випадках відзначалися запалення і розширення товстого відділу кишківника, гіперемія і крововиливи в слизовій.
Нирки часто збільшені і обесцвечени. Спостерігається розширення субкутікулярних судин з крововиливами, особливо в паху і нижній частині черевної порожнини.
За попередніми даними, токсин P. rubrum, отриманий за розробленою авторами схемою (фракція «С»), є органічною кислотою, слабо розчинної у воді, добре - в ацетоні, етіленпропіленгліколе, етилацетаті, бутилацетат, метилетилкетон, діоксані, концентрованої сірчаної і крижаної оцтової кислотах. Цей токсин слабо розчинний також в водних лужних розчинах, дуже слабо або майже не розчинний в етиловому і петролейном ефірі, бензолі, хлороформі, толуолі, гліцерині. У лужних розчинах утворює темне забарвлення, запах, дає позитивні реакції Моліша і Флемінга. Термостабілен.
За даними Фарджекса (Forgacs, 1965), P. rubrum викликав токсикози у коней і свиней (особливо у молодих) як в експериментах, так і при вживанні зараженого зерна кукурудзи.
При згодовуванні свиням зерна, попередньо зараженого грибом, загибель тварин відзначалася через 8-36 год їй передували посилення слинотечі, депресія, чергування періодів надчутливості, порушення координації рухів, розвиток червоно-рожевих вогнищ, що тягнуться підшкірно від вентральних ділянок нижньої щелепи до сідниці. При розтині відзначені геморагії і переповнення кров`ю більшості тканин. Гістологічно найбільш різкі зміни виявлялися в клітинах печінки: від незначної едеми, дегенерації ядер, грануляції цитоплазми периферичних клітин до центролобулярних некрозів. У нирках - стертий малюнок, едемати, некрози і язви- розширення, білкова дегенерація, некрози в протоках і переповнення капілярів.
За даними автора, цей гриб значно поширений на різних кормових субстратах в США.