Профілактика - рецидивний середній отит
Відео: Лікування і профілактика гнійного отиту і аденоїдів
ПРОФІЛАКТИКА РЕЦИДИВУЮЧОГО СЕРЕДНЬОГО ОТИТУ
На нашу думку, в загальному комплексі лікувально-оздоровчих заходів при рецидивуючому середньому отиті недостатньо застосовується санаторно-курортне і загальнозміцнюючий лікування. Це стосується дітей не тільки з частими рецидивами захворювання, а й дітей, у яких мають місце супутні захворювання. Серед цих захворювань превалюють ГРВІ, бронхіт і бронхопневмонія (49,0%), гіпотрофія (11,5%), діатез (9,0%). Серед супутніх захворювань верхніх дихальних шляхів найбільш часто зустрічаються аденоїдні розростання (39,5%). Всі перераховані захворювання істотно впливають на частоту виникнення рецидивуючого середнього отиту, багато в чому визначають ефективність проведеного лікування і вимагають проведення профілактичних заходів.
З іншого боку, частота рецидиву захворювання у дітей раннього віку, з нашої точки зору, значною мірою пов`язана також і з недостатнім рівнем медико-гігієнічних знань батьків. Згідно з отриманими нами даними, у більшості хворих дітей батьки не дотримувалися повітряний режим в домашніх умовах, нерегулярно здійснювали прогулянки з дітьми на відкритому повітрі, не надавали особливого значення профілактиці захворювання, фізичним вправам, водним процедурам і т. Д. Іншими словами, не було якісного гігієнічного батьківського догляду за дитиною. У старшому віці, як правило, також не проводилися систематичні заняття фізичною культурою і спортом, не прищеплювалися необхідні гігієнічні навички і знання. Важливим компонентом материнського догляду за дітьми є гартують процедури, масаж і гімнастика, перебування на свіжому повітрі. Позитивний вплив зазначених заходів на здоров`я дітей доведено багатьма дослідженнями.
Таким чином, поява рецидивів захворювання пов`язано також і з тим, що в даний час в жіночих консультаціях, дитячих поліклініках, дошкільних та шкільних установах недостатньо використовуються різні форми і засоби санітарно-освітньої роботи серед персоналу і батьків для зміцнення здоров`я дітей та профілактики розвитку у них ЛOP-захворювань, в тому числі і рецидивуючого середнього отиту.
Найважливішим біосоціальним фактором, багато в чому визначальним захворюваність рецидивуючим середнім отитом у дітей 1-го року життя, є характер вигодовування. Збереження природного вигодовування відіграє істотну роль в профілактиці виникнення рецидивуючого середнього отиту. Переклад на ранній докорм і штучне вигодовування сприяють, за нашими даними, у 71,0% дітей розвитку рецидивуючого отиту. Тим часом, у обстежених дітей переклад на таке харчування часто проводився матерями без достатніх на те підстав. Про це свідчить також значний відсоток розвитку гіпотрофії (11,5%) серед хворих на туберкульоз дітей.
Тому в профілактичної та оздоровчої роботи слід особливу увагу приділяти дітям, які мають підвищений медико-соціальний ризик.
Для ліквідації зазначених недоліків в організації надання спеціалізованої лікувальної допомоги дітям, які страждають рецидивуючим середнім отитом, слід перш за все підвищити відсоток охоплення дітей спостереженнями педіатра. Педіатр може оцінити загальний стан дитини, тяжкість захворювання і необхідність госпіталізації в спеціалізоване відділення. У той же час, з нашої точки зору, педіатри потребують поліпшення загальної підготовки з дитячої оториноларингології. Це позитивно вплине не тільки на рівень захворюваності рецидивуючим середнім отитом, а й іншими ЛOP-захворюваннями. Проведений нами аналіз свідчить про те, що за останні роки тільки 0,01-0,04% педіатрів України щорічно навчалися на короткострокових курсах за спеціальністю &ldquo-оториноларингология&rdquo-. У той же час при тематичному удосконаленні лікарів-педіатрів часу, відведеного в навчальному плані на захворювання ЛОРорганов (2-4 лекційних години), явно недостатньо. У свою чергу охоплення на курсах удосконалення навіть дитячих оториноларингологів (7-11% на рік) також свідчить про необхідність інтенсифікувати їх підготовку, що дозволило б значно поліпшити медичне обслуговування дитячого населення, в тому числі знизити захворюваність і підвищити ефективність лікування рецидивуючого середнього отиту.
У центральних районних лікарнях лікувально-профілактичну допомогу дітям із захворюваннями ЛОР-органів здійснюють тільки загальні оториноларингологи, які також вкрай недостатньо підготовлені з дитячої оториноларингології.
У профілактиці формування даного захворювання і його частого рецидивування важливе значення має раннє лікування в умовах стаціонару. Однак найчастіше хворі вчасно не госпіталізуються в зв`язку з недооцінкою їх загального стану, в результаті чого захворювання набуває затяжного рецидивуючий перебіг. Найбільше це стосується тих випадків, коли вперше діагностується гострий середній отит.
У зв`язку з цим важливе місце в проведенні профілактичних заходів, спрямованих на попередження рецидивування захворювання, належить, з нашої точки зору, амбулаторно-поліклінічної службі.
Слід створити необхідні умови для раціонального лікування гострого і рецидивуючого середнього отиту в центральних районних лікарнях. У них повинні проходити лікування діти з рідкими рецидивами, а також з частими рецидивами захворювання після 3-річного віку. Діти, молодші зазначеного віку з частими рецидивами захворювання, повинні перебувати на лікуванні в ЛOP-відділеннях дитячих міських і обласних лікарень, де до теперішнього часу створені задовільні умови для їх лікування.
Слід зазначити, що в профілактичної та оздоровчої роботи особливу увагу необхідно приділяти дітям, які мають підвищений медико-соціальний ризик, підвищувати рівень медико-гігієнічних знань батьків з питань охорони здоров`я дітей, удосконалювати рівень організації дитячої оториноларингологической служби, створити оптимальні умови в центральних районних лікарнях для здійснення раціонального лікування дітей з гострим середнім отитом, а також з рецидивуючим отитом з рідкими рецидивами.
Таким чином, рецидивуючий середній отит в даний час виділено в самостійну одиницю, спостерігається в основному у дітей до 5-річного віку.
Дитину, який переніс рецидивний середній отит, необхідно ставити на диспансерний облік і обстежити не лише оториноларингологом, але і педіатром, алергологом, невропатологом, окулістом. У міжрецидивний період педіатр проводить лікування соматичних захворювань, оториноларинголог здійснює санацію верхніх дихальних шляхів. З цією метою проводять аденотомию, навіть при наявності аденоїдних розростань I ступеня, лікування синуитов, проводять заходи по відновленню слуху. При імунологічної недостатності призначають імуномодулятори, а при алергічних станах - курси гипосенсибилизирующей терапії (димедрол, діазолін, супрастин, а в останні роки препарати другого покоління), санаторно-курортне лікування.
У період рецидиву захворювання проводиться комплексне етіологічне і патогенетичне лікування переважно в умовах стаціонару і рідше амбулаторно. За нашими даними, своєчасне комплексне лікування в період рецидиву і в міжрецидивний період дозволило значно зменшити частоту рецидивів з 20-30% (М. Я. Козлов, 1986) до 3,4%.
