Спадкові дефекти біосинтезу білків - патофізіологія обмінних процесів

Генетично обумовлені порушення структури, а отже і властивостей білків представляють собою по суті групу моногенних спадкових хвороб. Вони виникають в результаті точкових мутацій як структурних, так і регуляторних генів і передаються в поколіннях відповідно до законів Менделя. Фенотипічні прояви цих захворювань обумовлені функціональними властивостями білків, їх органної та тканинної приналежністю, значимістю для метаболізму і т. Д. Слід зазначити, що первинний генетичний дефект ряду моногенних хвороб (муковісцероз, ахондроплазия, м`язова дистрофія та ін.) Поки не з`ясований, але роль порушень біосинтезу білків безсумнівна. Не ставлячи перед собою завдання детального розбору цих хвороб обмежимося лише перерахуванням і короткою характеристикою основних груп порушень.
Ензимопатії є найбільш вивченої і представницької групою цих захворювань. Ця група характеризується спадковою недостатністю каталітичної активності окремих ферментів. Цей дефект успадковується, як правило, по аутосомно-рецесивним типом. У переважній більшості випадків ензімопатії порушують протягом фази катаболізму всіх класів сполук: білків, амінокислот, жирів, вуглеводів, пуринів, піримідинів, вітамінів і т. Д. Фенотипічні прояви багато в чому обумовлені порушеннями біохімічних закономірностей перебігу реакції. До них відносяться: надлишок субстрату, нерозщеплюваних мутантом ферментів, недолік продуктів реакції, що каталізується цим ферментом і, нарешті, поява сполук, що є продуктом функціонування суміжних або побічних метаболічних шляхів. Ензимопатії можуть протікати при повній відсутності симптомів і випадковому виявленні ферментативної недостатності, наприклад, при доброякісної формі гістидинемія. Іноді симптоми з`являються під впливом провокуючих чинників. Прикладом можуть СЛУЖИТИ гемолітичний криз у хворих з дефіцитом глюкози-6-фос фат дегідрогенази в еритроцитах при призначенні протівовомалярійних і деяких інших лікарських препаратів. У ряді випадків ензімопатії представляють собою важкі захворювання, симптоми яких з`являються в ранньому дитячому віці, як це має місце при фенілкетонурії.
Виділення інших груп генетично обумовлених дефектів білків, крім ензімопатії, досить умовно, так як один і той же білок може виконувати в організмі кілька функцій, в тому числі і каталітичного, через яку і опосередковується фізіологічний ефект. Прикладом може служити виділення в окрему групу спадкових дефектів синтезу факторів згортання крові. Ця група характеризується спільністю клінічних проявів, що пояснюється вузькими спеціалізованими функціями цих ферментів.
Спільність функцій білків, відповідальних за транспорт речовин в організмі, об`єднує в одну групу захворювання з самими різними клінічними проявами. Найбільш представницькими і поширеними серед них є гемоглобінопатії - спадкові дефекти синтезу гемоглобіну, при яких можливий розвиток серйозних порушень транспорту газів в організмі. У цій же категорії відносяться різні типи спадкових дісліпопротеідемій, прояви яких пов`язані з порушенням транспорту холестерину та інших ліпідів.
Генетичні дефекти можуть з`явитися також причиною порушення синтезу структурних білків організму. Найчастіше це пов`язано з патологічними змінами структури пластичних білків сполучної тканини. Біохімічні дефекти фібрилярні білка сполучної тканини - колагену об`єднуються в групу колагенових хвороб, що характеризуються поліморфно клінічних проявів.
У ряді випадків порушення функціонування імунної системи пов`язані з патологічними змінами в геномі. Спадкова недостатність імунної відповіді може зачіпати специфічні механізми імунітету - гуморального і клітинного. У цих випадках мова йде про первинних імунодефіцитах. Спадкові дефекти неспецифічних чинників захисту (фагоцитозу, системи комплементу та ін.) Можуть зустрічатися як в ізольованих варіантах, так і в комбінації з дефектами специфічних факторів імунного захисту.