Характеристика клінічних спостережень і методів дослідження - лапароскопічна апендектомія у дітей

Загальна характеристика КЛІНІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ І МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
В основу роботи покладено досвід клінічного використання лапароскопії для діагностики та лікування гострого апендициту у дітей на кафедрі дитячої хірургії Російського державного медичного університету і відділення лапароскопічної хірургії обласної дитячої клінічної лікарні м Актюбинска.
З лютого 1981 року ми стали використовувати лапароскопію як діагностичну процедуру. За цей період нами виконано більше 8000 лапароскопій у випадках, коли використання традиційних клініко-лабораторних методів не дозволяло встановити точний діагноз гострого апендициту, або достовірно виключити його.
Лапароскопічна апендектомія застосовується нами з листопада 1991 року. З цього моменту по вересень 1998 р виконано 1800 лапароскопічних апендектомія.
Спочатку, на етапі освоєння методики, лапароскопічна апендектомія виконувалася тільки в тих випадках, коли під час діагностичної лапароскопії, що проводиться для уточнення діагнозу гострого апендициту, виявлялася деструктивна неускладнена форма гострого апендициту. Однак, в подальшому показання для неї були розширені, і дана операція стала виконуватися в усіх випадках ускладненого гострого деструктивного апендициту, навіть при його ясному діагнозі. Пізніше свідчення були знову розширені, і лапароскопічна апендектомія стала успішно застосовуватися для лікування ускладнених форм гострого апендициту, таких, як аппендикулярний абсцес (1, 2), розлитої гнійний і гнойнофібрінозний перитоніт.
Отже, при освоєнні методики лапароскопічної апендектомії необхідно завжди дотримуватися принципу: від простого до складного. На першому етапі роботи слід лапароскопически видаляти лише вільно розташовані флегмонозно змінені червоподібні відростки. В подальшому, при накопиченні досвіду лапароскопічної хірургії, можна поступово переходити до видалення атіпічнорасположенних відростків не тільки неускладнених, але і ускладнених форм гострого апендициту.

Клінічна характеристика хворих

Як вже зазначалося, з листопада 1991 по вересень 1998 р нами виконано 1800 лапароскопічних апендектомія. З них неускладнені форми гострого апендициту мали місце у 1206 хворих (67,0%), ускладнені - у 594 (33,0%). Результати лапароскопічної діагностики та лікування цих груп хворих будуть представлені у відповідних розділах монографії.
Для об`єктивної порівняльної оцінки результатів лікування хворих з неускладненими формами гострого апендициту виділені дві групи пацієнтів, яким в зазначений період виконана апендектомія.
В першу основну групу увійшли 100 хворих з неускладненими формами гострого апендициту, яким була виконана лапароскопічна апендектомія по F. Gotz в нашій модифікації.
Результати перших 40 лапароскопічних апендектомія, виконаних нами в зазначеному періоді, які не були включені в основну групу, оскільки вони виконувалися на етапі освоєння методики лапароскопічної апендектомії, і їх результати не можуть бути використані в якості об`єктивних показників. Основну групу склали поспіль всі наступні 100 хворих з неускладненими формами гострого апендициту, яким була виконана лапароскопічна апендектомія.
До другої групи (група порівняння) увійшли 100 хворих, яким була виконана традиційна апендектомія. Група порівняння була відібрана методом випадкового відбору з 315 хворих з неускладненими формами гострого апендициту, яким в той же період була виконана традиційна апендектомія.
Склад пацієнтів в основній групі і групі порівняння не відрізнялися по підлозі і тривалості захворювання.

Методи дослідження.

1. Клінічні методи включають в себе збір анамнезу, аускультацію, пальпацію, пальцеве ректальне дослідження, вимірювання аксилярній температури.

При необхідності застосовувалися методи динамічного спостереження, огляду дитини під час природного або медикаментозного сну. Ці методи загальновідомі, а тому докладний їх опис недоцільно.

1. Лабораторні методи полягають у визначенні загального аналізу крові, загального аналізу сечі, біохімії крові, кислотнощелочного стану, визначення солей К +, Na +, СГ в плазмі і еритроцитах. При необхідності визначалися також згортання система крові, центральний венозний тиск і об`єм циркулюючої крові-проводилися мікробіологічні та імунологічні дослідження.
2. Гистоморфологические метод використовувався для верифікації діагнозу гострого апендициту. Для цього бралася тканину червоподібного відростка з дистального, серединного і проксимального його відділів. Матеріал фіксувався в 10% розчині формальдегіду, заливався парафіном. Потім за допомогою мікротома проводилися зрізи. Препарати офарблювалися гематоксилін-еозином і піддавалися мікроскопії.
3. Статистичні методи використовувалися для математичної обробки отриманих результатів, визначення їх статистичної достовірності.