Діагностика - марсельська лихоманка

методи діагностики

Загальноклінічні методи дослідження.

Загальний аналіз крові. У розпал хвороби виявляється нормоцитоз, можливий невеликий лейкоцитоз з відносним лімфоцитозом, збільшена ШОЕ. У період реконвалесценції всі показники швидко нормалізуються.
Аналіз сечі. У розпал хвороби можуть виявлятися незначна альбумінурія, мікрогематурія.
Аналіз спинномозкової рідини. Незважаючи на наявність менінгеального синдрому, ліквор в більшості випадків залишається нормальним.
Біохімічні дослідження не інформативні.
Специфічна діагностика. Збудник може бути виявлений в крові, вміст первинного афекту, елементах висипу протягом усього гарячкового періоду. Для виявлення збудників в досліджуваному матеріалі використовують стандартні, загальні для всіх рикетсій методи забарвлення. Для виділення чистої культури використовують курячі ембріони, культури тканин і піддослідних тварин (частіше морських свинок). Можна заражати кліщів, в організмі яких рикетсії швидко розмножуються і накопичуються.
В кінці 1-й - початку 2-го тижня можна вже ставити РСК і РНГА з цільним антигеном з R. conorii (діагностичні титри відповідно 1: 40-1: 80
і 1: 800). Так як R. conorii має загальні антигени з іншими риккетсиями, уточнити ступінь специфічності отриманих результатів допоможе поставлена паралельно РСК і з цими риккетсиями (перш за все, з антигенами з рикетсій Музера, а також з рикетсіями Провачека для виключення захворювань з групи тифов). Хибно позитивні реакції будуть визначатися в більш низьких титрах і не мають тенденції до наростання при дослідженні сироваток крові хворих в динаміці (обов`язкова умова). У невисоких титрах (1: 10) позитивна РСК може зберігатися кілька років після перенесеного захворювання.
У ті ж терміни, що РСК, стає позитивною РНГА. Досить широко використовують і непряму реакцію імунофлуоресценції.

критерії діагнозу

Діагноз вважається переконливим при виявленні таких особливостей захворювання:

1. відповідний епідеміологічний анамнез (перебування в місцях, ендемічних по марсельської лихоманці, наявність в квартирі, у дворі собак);
2. гострий початок;
3. брадикардія;
4. характерний первинний афект з вираженим регіонарним лімфаденітом;
5. плямисто-папульозний висип, що з`являється на 2-4-й день хвороби, з характерною динамікою елементів висипу;
6. локалізація висипу (весь тулуб, обличчя, кінцівки, стопи і підошви);
7. відсутність свербежу;
8. доброякісний перебіг.

Діагноз підтверджується виділенням збудника з крові, висипань, первинного афекту або (що реальніше) постановкою РСК і РНГА зі специфічними діагностикумами в динаміці.

Диференціальний діагноз

Проводити диференційний діагноз слід практично з усіма захворюваннями, що супроводжуються лихоманкою і висипом.
В першу чергу слід виключати черевний тиф, для якого характерні, як і для марсельської лихоманки, висока температура тіла, шкірні висипання, брадикардія, збільшення печінки і селезінки. Відмінності черевного тифу:

1. більш поступовий початок;
2. відсутність первинного афекту і регіонарного лімфаденіту;
3. блідість шкіри;
4. висип розеолезная, з`являється не раніше 7-8-го дня, відсутній на обличчі, долонях, підошвах;
5. часто виникає тифозний статус.

Гостре початок, висока лихоманка, гіперемія і одутлість особи, висип спостерігаються як при кору, так і при марсельської лихоманці. При обох захворюваннях висип багата, з`являється в ті ж терміни. Але при кору:

1. виражений катаральний синдром (трахеобронхіт);
2. є чітка етапність в поширенні висипу, відрізняється її характер;
3. відсутня первинний афект з регіонарним лімфаденітом;
4. не збільшені печінка і селезінка.

Шкірний висип, збільшення лімфовузлів, лихоманка спостерігаються і при краснусі. Але на відміну від марсельської лихоманки:

1. захворювання починається поступово;
2. відсутня первинний афект;
3. найвиразніше збільшені задньоийні лімфовузли;
4. є катаральні явища;
5. висип (кореподобная, скарлатиноподобная) спочатку з`являється на обличчі, потім протягом доби поширюється на тулуб і кінцівки (іноді висип - перша ознака захворювання);
6. печінка і селезінка не збільшені.

Іноді прийом медикаментів на тлі будь-якого захворювання може викликати появу алергічної реакції у вигляді висипів. Відмінності алергічної висипки:

1. вона виникає зазвичай на тлі прийому якогось препарату (частіше це сульфаніламіди і антибіотики);
2. в більшості випадків висипання супроводжуються шкірним сверблячкою;
3. відсутня первинний афект;
4. в крові часто виявляють помірний лейкоцитоз і еозинофілію.