Людські інсуліни - інсулінотерапія цукрового діабету при вагітності
імуногенність
Місцеві алергічні реакції і липодистрофия були поширеними побічними реакціями при застосуванні інсулінів тваринного походження.78 Крім цього, застосування недостатньо очищених тварин інсулінів призводило до розвитку імунно-опосередкованої інсулінорезистентності. Поява людських інсулінів дозволило знизити ризик розвитку алергічних реакцій до мінімального рівня.79,80 Алергічні реакції на людський інсулін зараз відзначаються приблизно у 1% пацієнтів і, найчастіше, вони реєструються у тих пацієнтів, у яких були алергічні реакції на інсулін раніше або у пацієнтів, які тимчасово припиняли інсулінотерапію.78
При вагітності у жінок з діабетом дуже актуальним є імуногенність інсуліну, тому що антитіла до інсуліну проникають через плаценту і можуть призводити до гіперінсулінемії у плода.80 Це, в свою чергу, сприяє макросоміі і гіпоглікемії у плода. Однак навіть у пацієнтів, які отримують
інсуліну. Необхідно відзначити, що переклад вагітної з тваринного інсуліну на людський призводить до зниження титру антитіл у матері і дитини.81
тривалість дії
Людські інсуліни випускаються різної тривалості дії, що дозволяє зробити більш гнучким режим інсулінотерапії. Зміна потреби в інсуліні, яке спостерігається при вагітності, вимагає призначення швидко чинного інсуліну для зниження постпрандіальної гіперглікемії і оптимізації дози інсуліну проміжної дії для підтримки базального рівня інсуліну в крові. Під час першого триместру вагітності споживання глюкози зростаючим плодом збільшується, що поряд з іншими факторами сприяє розвитку гіпоглікемії. У той же час у вагітних відзначається більш виражена постпрандиальная гіперглікемія. У зв`язку з високим ризиком розвитку гіпоглікемії в цьому періоді, необхідно знизити дозу базального інсуліну. На більш пізніх термінах вагітності (у другому триместрі), в зв`язку з підвищеною продукцією контрінсулярнихгормонів, потреба в інсуліні зростає.
В одному рандомізованому дослідженні проводився порівняльний аналіз глікемічного контролю і результату вагітності у 136 жінок з гестаційним діабетом і 60 жінок з предгестаціонном діабетом.82 Жінки отримували інсулін 2 рази на добу (регулярний інсулін і інсулін проміжного дії вранці та ввечері) або 4 рази на добу (регулярний інсулін перед кожним прийомом їжі і інсулін проміжного дії на ніч).
Контроль глікемії був набагато краще при інсулінотерапії в режимі 4 ін`єкцій (малюнок 4). Неонатальна летальність була найнижчою у жінок з гестаційним діабетом при введенні інсуліну 4 рази на добу. У цій групі вагітних з гестаційним діабетом, в порівнянні з групою одержувала інсулін 2 рази на добу, відносний ризик гіпоглікемії і гіпербілірубінемії новонародженого склав 0,12 (0,02-0,92) і 0,51 (0,29-0,91 ), відповідно. У вагітних з предгестаціонном діабетом частота розвитку гіпоглікемії у новонародженого була нижче в групі, що отримувала інсулін 4 рази на добу. У той же час ні частота розвитку тяжкої гіпоглікемії у матері, ні частота вперше виявленої гіпертензії, ні частота кесаревого розтину не залежали від обраного режиму інсулінотерапії. В цілому, дані цього дослідження свідчать на користь застосування базис-болюсного режиму інсулінотерапії як при предгестаціонном, так і при гестаційному діабеті.
Малюнок 4. Контроль глікемії у жінок з гестаційним і предгестаціонном діабетом при введенні інсуліну 2 і 4 рази на добу.82