Класифікація типів еег - електроенцефалограма і функціональні стану людини
У найбільш закінченому вигляді уявлення про індивідуальну стійкості частотно-амплітудних характеристик ЕЕГ знайшли своє відображення в спробах класифікації її основних типів. В даний час це досить самостійна область електрофізіології мозку, що має найбільш істотне значення для клінічної практики.
Існує цілий ряд підходів до визначення типів ЕЕГ. Перші спроби в цьому напрямку робилися в 40 - 50-ті роки (H.Davis, 1938- І.С.Беріташвілі і ін., 1943- W.G.Lennox Е.А., 1945, і ін.). Так Х.Гасто виділяв 3 електроенцефалографічні синдрому: гіперзбудливості, гіповозбудімий і лабільний. Основою для запропонованої ним класифікації послужили характеристики кортикального альфа-ритму.
Відомі і численні роботи в цьому напрямку, що вийшли впродовж кількох останніх років (G.Chiba Е.А., 1979- YSBarlow Е.А., 1981- Е.А.Жірмунская, В.С.Лосев, 1984 і ін. ). У роботі G.Chiba з співавторами (1979) на основі аналізу співвідношень окремих характеристик альфа-ритму, зокрема, його домінуючою частоти і амплітуди, виділяється вже 7 типів ЕЕГ.
Одна з останніх класифікацій, що є, по-суті, спробою узагальнення найбільш відомих з них, запропонована Е.А.Жірмунской і В.С.Лосевим (1984). Використовуючи біполярні відведення в межах правої і лівої півкуль мозку, автори виділили 5 типів і 20 груп ЕЕГ-активності. При цьому ними особливо наголошується, що названі 5 типів далеко не вичерпують все багатство ЕЕГ-феноменів, а фіксують лише одну з найбільш важливих її характеристик - ступінь і характер організації цілісного патерну ЕЕГ. Нижче наводиться коротка характеристика виділених ними типів ЕЕГ людини.
Тип 1 - організований (у часі і просторі).
Основний компонент ЕЕГ - альфа-ритм, який характеризується високим ступенем регулярності, досить хорошою модулювання за амплітудою, хорошим або слабо зміненим амплітудним градієнтом по областям.
Тип 2 - гіперсинхронних (помірно порушений).
Надмірно регулярна альфа-, бета- і тета-активність при втраті регіональних відмінностей.
Тип 3 - десинхронизированном (помірно змінений).
Характеризується майже повним зникненням або значним зниженням амплітуди альфа-хвиль, збільшенням амплітуди і вираженості бета- коливань або їх відсутністю, наявністю невеликої кількості повільних хвиль. Амплітуда всіх ЕЕГ-коливань дуже незначна.
Тип 4 - дезорганізований (значно порушений).
Виражена, але недостатньо регулярна по частоті або дезорганізована високоамплітудними альфа-активність, іноді домінуюча по всім областям. Бета-активність посилена за амплітудою, часто представлена низькочастотними коливаннями. Можуть бути присутніми дельта- і / або тета-хвилі досить високої амплітуди.
Тип 5 - дезорганізований, з переважанням тета-і / або дельта-активності (грубо порушений).
Характеризується незначною виразністю альфа-активності. Реєструються або окремі дельта-, тета-і бета-коливання, або дельта- і / або тета-ритм. Амплітуда ЕЕГ-коливань або не відрізняється від норми, або висока. Відомі й інші класифікації, однак, абсолютна більшість з них також засновано на оцінці частотно-амплітудних характеристик хвиль ЕЕГ і наявності / відсутності періодичних низькочастотних коливань або специфічних ЕЕГ патернів (&ldquo-гострі хвилі&rdquo-, комплекс &ldquo-пік-хвиля&rdquo- тощо).
На закінчення слід зазначити, що успадковуються і індивідуально стійкі не тільки спектральні характеристики ЕЕГ, а й характеристики дистантной синхронізації біопотенціалів різних областей неокортексу. Як було показано В.С.Русіновим з співавторами (1976), індивідуально стійкі і, мабуть, успадковуються характеристики когерентності коливань потенціалів і, зокрема, її середній рівень.
Аналізуючи відомі літературні дані, Д.Н.Крилов з співавторами (1972) приходять до висновку про те, що успадкованими є до 57,1% всіх відомих сьогодні ЕЕГ-показників, причому з віком це проявляється все більш виразно (Е.А.Голубева , 1989).
