Фактори зростання, рецептори до факторів росту і зв`язують протеїни при раку легкого - патологія органів дихання у ліквідаторів аварії на чаес

В прогресії раку легкого фактори росту відіграють важливу роль, забезпечуючи за допомогою аутокринной і паракринной стимуляції зростання пухлини (табл. 3).
C-erb-Bl і з-егв-В2-онкогени кодують синтез онкобелков, що виконують функції, аналогічні рецепторів до епідермального фактору росту (ЕФРР) і володіють тірозінкіназной активністю. У раку легкого відзначається підвищена експресія відповідних онкобелков. Мутації зустрічаються рідко (Berger М. S. et al., 1987 Garcia D. E. et al., 1993).

Таблиця 3
Експресія ростових факторів і їх рецепторів при раку легкого (Коган Е. ссоавт., 1995,1996-Jaques G. et al., 1995,1996- Ledemann J. A., Omadel D., 1995)

Примітка. MPЛ- дрібноклітинний рак легені, НМРЛ - недрібноклітинний рак легені, ФР - фактор росту.

Показана статистично значуща кореляція між експресією ЕФРР, клінічною стадією і виживання хворих на рак легені (Hendler F. et al., 1988- Tateshi М. et al., 1990). Значно рідше зустрічаються зміни з-егЬ-В2-онкогена, які більш притаманні аденокарцином легкого (Kishimoto Y. et al., 1992) і корелюють з більш низькою виживання (Kern J. et al., 1990). Р. М. Schneider з співавт. (1989) виявили експресію c-erb-B2 тільки в 3% випадків недрібноклітинного раку легені. Є тільки одне дослідження, в якому показано підвищення експресії ЕФРР при передраку легкого. Можливо, ЕФРР мають значення в основному при проліферативних потенції пухлинних клітин.
Нами знайдено експресія EGFR в 100% плоскоклітинного раку легенів і рідше в інших гістологічних типах пухлини. Продукт реакції виявлявся не тільки в цитоплазмі, а й в ядрах пухлинних клітин. Рівень експресії НЕ корелював з злоякісністю пухлини (Коган Е. ссоавт., 1995, 1996).
Цікаві дані були отримані нами за експресією інсуліноподібний фактор росту 2 (IGF-2) і зв`язують його протеїнів (зв`язуючих білків) - IGFBP1-6 в 98 випадках раку легкого (Коган Е. з співавт., 1996 Jaques G. et al., 1996). Дослідження виконано на операційному матеріалі і в культурах раку легкого з використанням імуногістохімічних методів. IGF-2 виявлено в 45% спостережень раку легені, дещо частіше в плоскоклітинному раку. IGFBP виявлялися в різних гістологічних типах пухлини, IGFBP2,4 - значно в більшому відсотку випадків плоскоклітинного раку легкого. Встановлено особливості локалізації IGFPB3 - не тільки в цитоплазмі, а й в ядрах ракових клітин. Виявлено достовірна позитивна кореляція між вмістом IGFBP3 в ядрах ракових клітин і морфологічної злоякісністю пухлини - низьким рівнем диференціювання, великими розмірами і наявністю метастазів (рис. 3). Отримані дані свідчать про участь IGF-2 і IGFBP в зростанні і прогресії раку легкого.

Мал. 3. Кореляційний аналіз експресії IGFBP3 і ступеня злоякісності раку легкого (ЗЗР).

Адгезивні молекули і матрикс строми при раку легкого

Адгезивні молекули, інтегріновие рецептори і матрикс строми раку легені надають модулюючий дію на пухлинні клітини і забезпечують зростання, інвазію і метастазування пухлини, про що говорилося в попередніх розділах.
Перша фаза інвазії пухлини характеризується послабленням контактів між клітинами, про що свідчить зменшення кількості міжклітинних контактів, зниження концентрації деяких адгезивних молекул з сімейства CD44 і ін. І, навпаки, посилення експресії інших, що забезпечують мобільність пухлинних клітин і їх контакт з екстрацелюлярний матриксом. На клітинної поверхні знижується концентрація іонів кальцію, що призводить до підвищення негативного заряду пухлинних клітин. Посилюється експресія інтегрінових рецепторів, що забезпечують прикріплення клітини до компонентів екстрацелюлярного матриксу - ламінін, фібронектину, колагеном. У другій фазі пухлинна клітина секретує протеолітичніферменти і їх активатори, які забезпечують деградацію екстрацелюлярного матриксу, звільняючи тим самим їй шлях для інвазії. У той же час продукти деградації фібронектину і ламініну є хемоаттрактантамі для пухлинних клітин, які мігрують в зону деградації в ході третьої фази інвазії, а потім процес повторюється знову.
Вивчено експресія CD44, CD44 variant 5, 6 і 7 в 98 випадках раку легкого (Коган Е. з співавт., 1996 Wimmel A. et al., 1997). Дослідження проведено на операційному матеріалі з використанням імуногістохімічного визначення продуктів в парафінових зрізах. Встановлено специфічна експресія CD44 variant 6 в плоскоклітинному раку легкого, переважно в високодиференційованих формах і у хворих без лімфогенних метастазів. CD44 виявлявся не тільки в ракових клітинах, а й в стромальних елементах. Високий вміст CD44 виявлялося в місцях інвазії ракових клітин в прилеглі нормальні тканини і стінки судин. Можна припустити, що різні варіанти CD44 і їх комбінації можуть модулювати поведінку пухлинних клітин при раку легкого: CD44 variant 6 - забезпечує, ймовірно, сильні міжклітинні контакти між пухлинними клітинами і може служити маркером високодиференційованого плоскоклітинного раку, в той же час інший варіант CD44, який експресується також на поверхні рухомих клітин запального інфільтрату і виявлявся нами за допомогою антитіл до всіх типів CD44, забезпечує інвазивні властивості пухлинних клітин.