Поширеність бронхолегеневої патології у ліквідаторів аварії - патологія органів дихання у ліквідаторів аварії на чаес

2
Н. С. Антонов, С. П. Якушин, О. Ю. Стулова, О. Ю. Зайцева, Е. А. Строєв
Поширеність бронхолегеневої патології у ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній станції
Аварія на Чорнобильській атомній станції в 1986 р за своїми віддалених наслідків вважається найбільшою не тільки радіаційної, а й соціально-психологічної катастрофою. За час, що минув після Чорнобильського вибуху, стає очевидним, що наслідки його є значно складнішими, ніж спочатку передбачалося. Багатьма дослідниками (Василенко І. Я., 1987 Шишмарев Ю. &Eta-, 1992 Булдаков Л. Д., 1994- Палеев Н. R, 1994) доведено широкий поліморфізм їх проявів, часто повторне виникнення ряду зниклих раніше симптомів, затяжного перебігу відновних процесів, повільна компенсація порушених функцій.
Державний медико-дозиметричний регістр РФ містить дані на 435 276 осіб, що зазнали радіаційного впливу в результаті аварії на Чорнобильській атомній станції в 1986 р, з них близько 37% (тобто 159 319) становлять учасники ліквідації наслідків цієї катастрофи (Іванов В. К . з співавт., 1995).
З роками знижується питома вага визнаних здоровими ліквідаторів наслідків аварії (ЛНА). Спостерігається стрімке зростання інвалідності в цій групі населення. Погіршення стану здоров`я ліквідаторів зумовлено підвищенням захворюваності по всіх класах хвороб. Результати проведених клініко-епідеміологічних досліджень свідчать, що причини захворюваності цієї категорії населення нашої країни не можуть вважатися остаточно встановленими. Серед діагнозів в перші після аварії роки (1986-1990 рр.) Абсолютно переважаючою була нейроциркуляторна дистонія - 67,7% обстежених (Шишмарев Ю. Н. і співавт., 1992).
Однак уже в 1991 р в структурі загальної захворюваності ліквідаторів 1-е місце займають хвороби органів дихання (БОД) - 430,9 на 1000, або 35,8%, далі йдуть хвороби кістково-м`язової та сполучної тканини - 13,9% хвороби органів травлення - 9,9% (Циб А. Ф. з співавт., 1993).
Дуже важко виявити залежність ранніх клінічних проявів від дози опромінення, бо до цього часу не вироблено реставрації дозового навантаження у ЛНА. Тактика, вироблена МОЗ СРСР на ранньому етапі після розвитку аварії, полягала в тому, щоб не допустити перевищення встановлених критеріїв дозового навантаження, в зв`язку з чим адекватну інформацію про справжні дозах опромінення отримати не вдалося. Тому рівні доз загального опромінення, проставлені у військових квитках ЛНА, не перевищували 25 сГр і вважалися практично безпечними для людини. Доза понад 25 сГр вважалася потенційно небезпечною, а дози 75 сГр і більш викликають променеву хворобу (Хрущ В. Т. з співавт., 1988). Насправді лише в деяких документах величина дозового навантаження досягала 30-40 з Гр.
НДІ пульмонології МОЗ РФ спільно з Рязанським державним медичним університетом ім. акад. І. П. Павлова було проведено одномоментне епідеміологічне обстеження з вивчення стану здоров`я колишніх ліквідаторів наслідків вибуху на Чорнобильській АЕС, які нині проживають і працюють на різних підприємствах міста Володимира і області - регіонах, не порушених шлейфом &ldquo-чорнобильської хмари&rdquo-, і Рязані і області, частково зазнали впливу радіоактивної хмари.
У 1994 р в Рязані і Рязанської області на обліку перебував 1881 учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції в 1986-1989 рр., Відповідно по роках: 851, 865, 136 і в 1989 р - 29 осіб.
Таким чином, значна більшість ліквідаторів Рязані і області (91,2%, або 1716 осіб) брали участь в аварійних роботах у 1986-1987 рр. З них офіційно зареєстровані дози зовнішнього опромінення мають 569 осіб, що становить 30,2% від загальної кількості
ЛНА. Середні величини зафіксованих у військових квитках доз по роках: 1986 рік - 10,4 сГр- 1987 рік - 6,63 сГр.
У Володимирі середня паспортизовані, тобто офіційно зареєстрована у військовому квитку, доза склала 15,5 сГр. Більшість ліквідаторів, які працювали в 1986 р, який в свою чергу ділиться на 1 -ю і 2-ю половини (травень-червень і липень-грудень), отримали дози 20 сГр і більше (відповідно 85,7 і 72,9%) , тоді як в 1987 році ця цифра склала вже 11,6 clp. Як не умовні значення отриманих доз опромінення, деяким дослідникам (Циб А. Ф., 1992) фактор часу в`їзду в зону аварії дозволяє виділити ліквідаторів 1986 р особливу групу. Необхідно відмітити, що &ldquo-разова&rdquo- доза радіаційного навантаження на робочому місці до кінця 1986 р зменшилася більш ніж в 2 рази, середні добові дози на цей період не змінилися в зв`язку зі збільшенням тривалості робочого дня в зоні впливу.
Значний інтерес для оцінки епідеміологічної ситуації та розробки медико-соціальних програм, спрямованих на зниження рівня захворюваності, представляє аналіз причин смертності населення за окремими нозологічними формами. У структурі всіх випадків смертність населення відповідного віку від хвороб органів дихання склала в 1989 р 70,7 на 100 тис. Померлих, в 1993 р - 74,5, а в 1994 р - 80,8 на 100 тис. Померлих, що в процентному відношенні до загальної кількості померлих виражається 5,2%.
Показник смертності серед ліквідаторів від усіх причин, за даними Циб А. Ф. (1992), збільшився з 460,9 у 1990 році до 505,4 на 100 тис. Чоловік в 1991 р Північно-Західному регіоні - Володимирська область він склав 305,9 і 354,90 на 100 тис. відповідно наведеним років. Смертність ЛНА від злоякісних новоутворень органовдиханія в 1991 р .возросла в порівнянні з попереднім до 34,6% (23,1% - 1991 р.)
Протягом перших 10 років після аварії в структурі причин смертності у ЛНА 1-е місце займали травми і отруєння, далі по зменшенню ступеня значимості йшли хвороби системи кровообігу та новоутворення.
Таким чином, за частотою смертності принципових відмінностей групи колишніх ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній станції від популяції того ж віку, але не працювали в зоні катастрофи, не спостерігалося (Циб А.Ф., 1992 Булдаков Л. Д., 1994). Крім того, 35- річний аналіз результатів обстеження осіб, які зазнали впливу малих доз опромінення і інкорпорації радіонуклідів, свідчить про відсутність змін в показниках їх здоров`я в порівнянні з такими в контрольній групі (Булдаков Л. Д., 1994).
Негативний вплив комбінованих радіаційних уражень на органи дихання дуже різноманітно і частіше проявляється пізніми ефектами, в зв`язку з чим клінічні ознаки пошкодження легеневої тканини і бронхіального дерева відсутні протягом багатьох років (Василенко І. Я., 1987 Палеев Н. R, 1994). Відмінною особливістю аварії на ЧАЕС було поєднане вплив проникаючої радіації і радіонуклідів, які потрапили в легені ЛНА. Останні потрапляли в організм як у вигляді аерозолів, так і на поверхні пилових частинок, що представляють елементи палива і матеріали конструкції станції, які адсорбувати на собі радіонукліди. Більші з цих частинок при попаданні в повітроносні шляхи ліквідаторів викликали появу симптомів їх роздратування. Поступово вони виводилися за допомогою мукоциліарного апарату, що супроводжувалося зникненням згаданих симптомів. Тому невирішеним залишається питання - чи є інгаляційне радіаційне пошкодження легенів фактором ризику у виникненні захворювань органів дихання у ліквідаторів аварії на атомній станції. Відповідь на нього, а також вивчення поширеності та структури патології бронхолегеневої системи послужили метою роботи, що проводилася в НДІ пульмонології М3 РФ в 1994-1996 рр. Дослідження також передбачало використання епідеміологічних методів для виявлення частоти народження симптомів гострого інгаляційного ураження органів дихання у учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, вивчення можливих закономірностей поширеності і часу виникнення респіраторних симптомів і бронхолегеневих захворювань.

Програма епідеміологічного обстеження ліквідаторів аварії та контрольної групи включала:

1. Анкетування по запитальника Європейського співтовариства вугілля та сталі (Minette А., 1988) на виявлення респіраторних симптомів з додатково розробленим блоком питань для учасників ліквідації аварії про стан здоров`я під час перебування або роботи на Чорнобильській станції.
2. Дослідження функції зовнішнього дихання.

Численні публікації по функціональним методам діагностики бронхолегеневої патології, їх стандартизації як у нас в країні, так і за кордоном (Стандартизація легеневих функціональних тестів, 1993), накопичений власний досвід дозволяють нам рекомендувати при скринінговому дослідженні вентиляційної функції легенів наступні основні параметри:

1. FVC - форсована життєва ємкість легень (л,% від належних величин). В нормі gt; 80%;
2. FEV1 - форсований експіраторний потік (видих) за 1-ю секунду (л,% від належних величин). В нормі gt; 80%;
3. FEV1 / FVC - співвідношення форсованого видиху за 1-ю секунду до форсованої життєвої ємності легень (%), індекс Тиффно. У нормі-85-100%;
4. PEF - пікова об`ємна швидкість видиху (л,% від належних величин). В нормі gt; 75%.

Проведення за показаннями фармакологічних проб.

1. Консультація фахівця-пульмонолога: діагностика і визначення подальшої тактики ведення обстежуваних.

а) Відбір ліквідаторів аварії для поглибленого обстеження та лікування в умовах стаціонару.
б) Амбулаторний курс профілактичного лікування.
Робота по дослідженню стану здоров`я колишніх ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи з Рязані (п = 230) проводилася на базі Рязанського державного медичного університету імені І. П. Павлова та Обласної клінічної лікарні, в якій в 1992 р вперше серед областей Росії був створений і організований спеціалізований лікувально-консультативний центр &ldquo-Чорнобиль&rdquo- зі стаціонаром на 40 ліжок, з них 10 ліжок - денного стаціонару та амбулаторної допомоги. Для проведення подальших досліджень здійснювали випадкову вибірку контингенту за списками Л ПА регіонального регістру. Відгук склав 84%.
У НДІ пульмонології МОЗ РФ обстежили колишніх ліквідаторів р Володимира і Володимирській області, де в зв`язку з відсутністю регіонального регістру вибірка учасників дослідження проводилася за допомогою триразової розсилки листів-запрошень, оповіщення через засоби масової інформації: місцеве радіо, телебачення, газети, виклики через Міський чорнобильський комітет, медико-санітарні частини, поліклініки. Відгук склав 72%. До вибірки увійшли 414 осіб.
Епідеміологічне дослідження було розпочато через 8 років з моменту Чорнобильського вибуху у відповідності зі строгими критеріями відбору осіб, які входять до нього, а саме:

1. Чоловіки у віці 30-45 років, яким на момент аварії було від 23 до 37 років, тобто основний контингент для призову в 1986-1987 рр. і найбільш активно відгукуються зараз на проведення епідеміологічного обстеження.
2. Терміни перебування в зоні ЧАЕС: травень 1986 - березень 1987 року - основний час впливу &ldquo-чорнобильського аерозолю&rdquo- на органи дихання.
3. Відсутність в анамнезі у обстежуваних вказівок на наявність хронічних захворювань органів дихання до моменту аварії.
4. Відсутність в анамнезі вказівок на наявність професійних шкідливих умов.

Відповідно до програми у Володимирі, Рязані і областях до обстеження було залучено 644 чоловіки - ЛНА, які виконували в період перебування на ЧАЕС роботи, пов`язані з вираженою запиленістю: збиральні, будівництво насипних дамб, залізниці, дезактивації машин і устаткування, зняття та захоронення зараженого грунту і т.д., коли найбільш імовірним був інгаляційний шлях надходження радіонуклідних частинок в організм з пилом.
Контролем слугували 440 робочих автотранспортного підприємства Володимирській області та Рязані, які не зазнали радіаційного впливу, зіставні основний гpyппe за всіма основними параметрами: статтю, віком (середній для ЛНА - 39,6 року-в групі контролю - 38 років), антропометричними показниками, умовами і місцем проживання (окремі квартири мають 90,4% ЛПАі 94,8% в групі контролю), характером трудової діяльності (водіїв серед обстежених 72,4 і 75,6% відповідно), шкідливих звичок (курять від 70,4% в основній групі і 73,6% в групі контролю-часте вживання алкоголю характерно відповідно для 57,6 і 52,3% обстежених в обох групах), клінічного статусу. Для вивчення закономірностей і особливостей розвитку патології органів дихання у колишніх учасників ліквідації чорнобильської катастрофи спільно з вченими з Інституту ядерної фізики та Військово-медичної академії Санкт-Петербурга був розроблений спеціальний блок питань, що дозволяє об`єктивно оцінити професійні та соціально-побутові умови, їх можливу роль в виникненні і прогресуванні захворювання у даної категорії пацієнтів. Спеціалізований блок складався з питань про стан здоров`я та зверненнями за медичною допомогою під час проведення аварійних робіт, що вказують на симптоми гострого інгаляційного ураження дихальних шляхів- питань, пов`язаних з термінами перебування в зоні ЧАЕС для визначення тривалості впливу &ldquo-чорнобильського аерозолю&rdquo-- уточнювалися види трудової діяльності, активно викликають запиленість повітря-конкретизувалися місця виконуваних робіт, які зазнали найбільшого впливу &ldquo-чорнобильського аерозолю&rdquo-- задавалися питання про використання індивідуальних засобів захисту, зокрема, респіраторів і спецодягу.
Аналіз спеціалізованого блоку анкети показав, що велика частина ліквідаторів перебувала в місцях найвищої концентрації радіоактивних елементів в приземному шарі атмосфери і грунті, таких як зруйнований реактор і проммайданчик, &ldquo-Рудий ліс&rdquo-, пункти спецобработки техніки, і були зайняті на роботах, активно викликають запиленість повітря: будівництво, дегазація і дезактивація місцевості і техніки, збиральні та земляні роботи.
Терміни перебування ліквідаторів на території станції становили від 13 до 110 днів, в середньому - 61,5 дня. Сезонний розподіл призовників виглядало наступним чином: травень - липень 1986 т. - 11,7% робітників (від загального числа), серпень-жовтень 1986 року - 38,2%, листопад - грудень 1986 р, - 36,4%, січень - березень 1987 року - 13,7%. Вони були зайняті на роботах, активно викликають запиленість повітря. Таким чином, вплив радіаційного опромінення відбувалося переважно за рахунок тривалої інгаляції &ldquo-чорнобильського аерозолю&rdquo-, тим більше що тільки 38,6% робочих користувалися засобами індивідуального захисту (респіратори 27,1%, спецодяг - 13,7%).
Під час аварійних робіт в зоні атомної станції скарги на стан здоров`я пред`являли 66,7% опитуваних з Володимира і 82-84% ЛНА з Рязані. При цілеспрямованому анкетуванні було встановлено, що найбільш часто їх турбували сухий кашель - 58,3%, першіння і болю в горлі 62,4%, осиплість голосу - 43,9%. Крім того, відзначалися підвищення температури, нудота, блювота, болі в області серця, слабкість, загострення хронічних захворювань. Засобами індивідуального захисту в цій групі користувалися лише 10,4 і 13,8% обстежуваних відповідно (Володимир і Рязань).
Як правило, перераховані вище симптоми виникали у ліквідаторів, які перебували на станції не менше 30-40 днів в періоди травня, серпня- жовтня 1986, березня 1987 р працювали в зоні четвертого блоку і проммайданчика, пунктах спецобработки техніки і &ldquo-Рудому лісі&rdquo-. Вироблені ними роботи - буріння, будівництво, дегазація, дезактивація, земляні та збиральні - були пов`язані з умовами високої запиленості атмосферного повітря і викиду радіонуклідів в атмосферу з формуванням &ldquo-чорнобильського аерозолю&rdquo-. Слід зазначити, що тільки 15% з них зверталися за допомогою в медичні пункти, які перебували безпосередньо в аварійній зоні. Цим, найімовірніше, можна пояснити настільки незначні офіційні показники ураження органів дихання у ліквідаторів під час відновлювальних робіт в зоні ЧАЕС.
З ліквідаторів, відчували себе задовільно під час робіт на ЧАЕС, засобами індивідуального захисту користувалися 28,2%, тобто частіше, ніж серед &ldquo-які скаржилися&rdquo-. Відрізнялися місцезнаходження та види виконуваних робіт, час і тривалість перебування в аварійній зоні. Ця група обстежених працювала переважно на п`ятому, шостому блоках, залізниці, в 1-6 км зоні від четвертого реактора і виконувала роботи по зв`язку, транспорту людей і техніки протягом не більше 30 днів листопада-грудня 1986 р січня-лютого 1987 м, тобто періоду випадання найбільшої кількості атмосферних опадів (дощ, сніг), облягали радіоактивний пил (табл. 1).

Таблиця 1
Стан здоров`я ліквідаторів, види і терміни виконання аварійних робіт

Ознаки гострого інгаляційного ураження органів дихання (сухий кашель, першіння і біль в горлі) купировались самостійно після евакуації із зараженої зони у 53% ліквідаторів р Володимира і 64,3% ЛНА р Рязані, пред`являли скарги під час перебування на станції. У 13,7 і 24,8% ЛНА Володимира і Рязані відповідно ці симптоми зберігалися і надалі, і саме ця частина обстежуваних безпосередньо пов`язує розвиток в майбутньому захворювань органів дихання з роботами в зоні підвищеного радіаційного впливу. Крім того, в цій групі в даний час зареєстрована висока частота народження затяжних ГРВІ (37,9%) і пневмоній (21,3%) - табл. 2.

Таблиця 2
Частота народження ГРВІ (%) у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (середні показники по Володимиру і Рязані)

Через деякий час - в 1989-1990 рр., Тобто через 3-4 роки після демобілізації, ще 39,3% колишніх учасників ліквідації наслідків Чорнобильського вибуху відзначили появу постійного кашлю з мокротинням, а 28,2% - швидке, в середньому через 1 рік, приєднання задишки при фізичному навантаженні.
Подібна отсроченность клінічних проявів захворювання з прогресуванням і переважанням симптомів дихальної недостатності відзначалася і іншими дослідниками (Худіна Е.А., 1994).
У післяаварійний період у учасників ЛНА стала виявлятися виразна тенденція до наростання частоти різноманітної патології, яка нерідко мала прогресуючий перебіг і приводила до втрати працездатності та інвалідності. Звертає увагу, що у працювали в 1986 р загострення хронічних процесів виникали частіше (20,7%), ніж у ЛНА 1987 г. (6,5%).
Результати обстеження було використано і підтвердження в процесі проведеного анкетування. Вдалося з`ясувати, що всього 21,6% обстежених ліквідаторів вважали себе абсолютно здоровими людьми, серед групи контролю цей показник був дещо вищим і становив
36,4%. Майже в 2 рази (1,7) частіше у колишніх учасників усунення наслідків аварії на ЧАЕС зустрічалися респіраторні симптоми (табл. 3).

Частота народження респіраторних симптомів в основній і контрольній групах (%)
Таблиця 3

Всі показники достовірні при р lt; 0,01.

Інтерпретація комплексу специфічних питань, відповідна критеріям епідеміологічного діагнозу (Minette А., 1988), дозволила діагностувати хронічний бронхіт і бронхіальну астму у колишніх ліквідаторів наслідків Чорнобильського вибуху відповідно в 4,1 і 7,1 рази частіше, ніж у контрольній групі (табл. 4 ).

Епідеміологічні діагнози в основній і контрольній групах (%)
Таблиця 4

Звертає увагу відносно високий рівень захворюваності в молодих вікових групах обстежених, тобто більш раннє формування бронхолегеневої патології у осіб, що зазнали радіоактивного впливу.
Наступним етапом роботи відповідно до початковими цілями була оцінка сили, специфічності і достовірності причинних зв`язків між виникненням бронхолегеневих захворювань і впливом радіаційного опромінення на цей процес. Дослідження останніх років не виявили достовірної зв`язку захворюваності з величиною дозового навантаження (Шігемацу І., 1993). Крім того, за класом хвороб органів дихання (1994-1995 рр.) Не виявлено статистично значущих відмінностей від контрольної групи (Іванов В. К., 1995). Коефіцієнт відносного ризику (г) і коефіцієнт відносного ризику з урахуванням &ldquo-заважають&rdquo- факторів (&tau- `) - куріння, характеризують біологічний аспект питання. Чим більше величина г, тим важливіше етіологічна роль розглянутого фактора ризику щодо захворювання (Гурвич Е. Б., 1985). Якщо хвороба не пов`язана з впливом, г менше або дорівнює 1. У нашому дослідженні г відповідав 2,132 при довірчих інтервалах 1,34 - 3,12, а &tau- `= 2,254 (1,4-3,6). З огляду на, що одним з основних етіологічних чинників виникнення та прогресування хронічних обструктивних захворювань органів дихання є куріння, проводився порівняльний аналіз клінічних симптомів у групах курців ЛНА та контрольної, &tau- `для курців - 2,27, для некурящих - 2,21. Крім того, у курців основної групи значно частіше відзначалися респіраторні симптоми і діагностований хронічний обструктивний бронхіт, ніж у некурящих і курців контрольної групи (табл. 5).

Частота народження (%) респіраторних симптомів у курців
Таблиця 5

У групі некурящих захворювання органів дихання зустрічалися значно рідше - у 26,7% обстежених з групи ліквідаторів і у 11,8% з групи контролю.
Оцінка функції зовнішнього дихання (ФЗД) була складовою частиною програми епідеміологічного скринінгового обстеження ліквідаторів аварії на ЧАЕС та грунтувалася на принципах стандартного проведення і точного виконання функціональних тестів (Стандартизація легеневих функціональних тестів, 1993).
Загальноприйнято, що найбільш відтвореним, об`єктивним та інформативним параметром при оцінці ФЗД є FEV ,. У табл. 6 наводяться середні значення FEV1 і FVC для основної та контрольної груп обстежених.

Деякі результати дослідження ФЗД
Таблиця 6

Примітка: 1 - група ліквідаторов- 2 - група контролю.

Як видно і таблиці, середні значення показників вентиляційної функції легень практично не відрізнялися один від одного в обох групах. Проте, спираючись на функціональні критерії, обструкція бронхіального дерева виявлена у 16,6% ліквідаторів аварії і 9,8% обстежених з групи контролю. Звертає увагу, що для більшості обстежених зниження цього показника припадає на діапазон 75 65% FEV, від належних величин. Основним клінічним проявом, супутнім функціональних змін, був кашель з відділенням мокротиння, який розвинувся приблизно через 4 роки після закінчення аварійних робіт (табл. 7). Цікаво відзначити, що для цієї ж категорії осіб, за даними опитування, були характерні часто рецидивні, затяжні і уповільнені респіраторно-вірусні інфекції.

Поєднання зниження швидкісного показника з деякими симптомами (FEV1 lt; 80% від належного)
Таблиця 7

Таким чином, статистичний аналіз змін функції зовнішнього дихання у ліквідаторів виявив такі особливості їх прояву:

1. Середні значення показників вентиляційної функції легень практично не відрізнялися один від одного в обох групах;
2. Керуючись функціональними критеріями обструкції бронхіального дерева у 16,6% ліквідаторів аварії і 9,8% обстежених з групи контролю виявлено зменшення швидкості форсованого видиху за 1-ю секунду нижче 80% від норми;
3. Порушення вентиляційної функції легень по обструктивному типу зустрічалися у 17,3% ЛНА 1986 року і 7,8% ЛНА 1987 року в віці від 36 до 43 років.

Рання діагностика і уточнення ступеня функціональних порушень респіраторної системи за допомогою комплексу взаємодоповнюючих діагностичних ознак (дані анамнезу, клінічні симптоми, функціональні дослідження) є невід`ємною частиною будь-якого дослідження. Не завжди, однак, аналіз функціональних показників може виявляти відхилення від нормальних значень там, де, здавалося б, вони повинні бути. Зокрема, серед ліквідаторів наслідків аварії було виявлено 214 (33,3%) осіб, а в групі контролю - 130 (29,6%), у яких при відсутності змін ФЗД були скарги на утруднення дихання, свисти і хрипи в грудях, напади задухи на дратівливий агент, алергічні захворювання або реакції в анамнезі.
Тому наступним етапом проводилося визначення бронхіальної реактивності, розцінює як фактор, що призводять до виникнення хронічних обструктивних захворювань органів дихання. Наявність синдрому гіперреактивності підтверджувалося проведенням провокаційних тестів з метахолином хлоридом (0,5 і 1% розчин).
Бронхіальна реактивність оцінювалась за провокаційною концентрації метахоліну, що викликає 20% зниження FEV1 в порівнянні з найменшим його значенням після ізотонічного розчину хлориду натрію. Позитивна відповідь спостерігався у 18,8% обстежених основної групи і у жодної людини з групи контролю.
У ЛНА достовірно частіше реєструвалися клінічні прояви стану гиперреактивности: кашель на побутовий пил, холодне повітря - в 2,5 - 5 раз-напади утрудненого дихання, свисти і хрипи в грудях на подразники - в 3 рази частіше. Тривалим впливом малих доз радіації на формування бронхолегеневої патології пояснює розвиток гіперреактивності бронхів і &Pi-. П. Горбенко (1993).
В результаті, група підвищеного ризику розвитку в майбутньому бронхообструктивним захворювань становила серед колишніх учасників ліквідації аварії на ЧАЕС 18,8%. Провокаційні тести при епідеміологічних обстеженнях є менш значимими в діагностичному плані внаслідок їх помірної специфічності, проте вони представляють можливість виявити ранні форми захворювання і в подальшому запланувати проведення профілактичних заходів.
Таким чином, епідеміологічне обстеження колишніх учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС дозволило встановити факт гострого інгаляційного впливу &ldquo-чорнобильського аерозолю&rdquo- на органи дихання і виявити взаємозв`язок факту перебування на ЧАЕС з розвитком в майбутньому патології респіраторної системи у раніше здорових людей. Поширеність бронхолегеневих захворювань серед ліквідаторів майже в 2 рази перевищила відповідну цифру в групі контролю і склала 42,5%, що обумовлює нагальну необхідність активного впровадження комплексних специфічних профілактичних програм в цій групі населення.
Подальша програма досліджень включала як госпітальний етап для осіб, які потребували більш поглибленому обстеженні та лікуванні виявленої бронхолегеневої патології, питання якого будуть розглянуті нижче, так і профілактичні програми на догоспітальному етапі в амбулаторних умовах.
Одним з головних при розробці профілактичної програми є питання про критерії відбору груп підвищеного ризику в умовах
несприятливого впливу факторів навколишнього та виробничого середовища, що надають шкідливу і сенсибілізуючої дії в сукупності з частими простудними захворюваннями, патологією ЛОР органів, курінням. Тому актуальною після проведення первинного обстеження (анкетування, лікарський огляд, проведення функціонального тестування, комп`ютерного аналізу) є класифікація всіх його учасників по групах на підставі наявності досліджуваних факторів ризику в сукупності (або без) з такими симптомами, як кашель, мокрота, задишка та інші ознаки захворювань бронхолегеневої системи (схема).

Характеристика груп:

1. Група активної профілактики, що складається з ЛНА некурящих, які не працюють в умовах шкідливого виробництва. Особи цієї групи піддаються первинному та вторинному обстеження і класифікуються за результатами обстеження щодо наявності хронічного бронхіту і бронхіальної астми.

Надалі серед всіх осіб цієї групи проводиться активна диференційована багатофакторна профілактика силами бригад підготовлених фахівців (науковців) спільно з лікарями практичної охорони здоров`я. Всі групи піддаються щорічному контрольному і заключного обстеження через 3 роки.

Протягом всього періоду оцінюється захворюваність даної популяції.

1. Перша група порівняння, аналогічна за складом і плану обстеження попередній групі. Проводяться загальноприйняті профілактичні заходи.
2. Друга група порівняння, порівнянна за всіма параметрами (статтю, віком, умовами і місцем проживання, характеру трудової діяльності, клінічного статусу) попередніх груп і отримує традиційне лікування. Надалі протягом всього дослідження реєструється кількість нових випадків захворювання. Ця група служить для порівняння з попередніми групами по числу виявлених за період дослідження нових випадків захворювання. Вона організовується для порівняння на додаток до першої групи порівняння як група, не порушена профілактичним медикаментозним лікуванням.

Активна профілактика проводиться після первинного обстеження за наступною схемою:

Результати контрольних спостережень (суб`єктивна і об`єктивна оцінки), показники вентиляційної функції легень, що застосовуються методи лікування із зазначенням назви, доз, тривалості прийому лікарських препаратів знаходять відображення в анкеті по оцінці ефективності проведених профілактичних заходів.
Обробка і комп`ютерний аналіз отриманих результатів у понад 350 пацієнтів здійснювалися за обраною раніше стандартизованої методикою проведення епідеміологічних досліджень.
Клінічну ефективність проведеного лікування, що складався з вітамінів і мокротолітіков, прийнятих протягом 3 місяців з перервою в 1 місяць, бронхолитиков - протягом 2 місяців з перервою в 1 місяць, курсу імунотерапії (орально-назальний прийом), відображають такі суб`єктивні і об`єктивні показники. Самопочуття і стан наших пацієнтів покращилися: у ²⁴⁰ - Кашель зменшився за тривалістю, як протягом дня, так і протягом року, збільшилася його продуктивність, змінилися характер, колір і отделяемость мокротиння, у 284 - зменшилися явища дихального дискомфорту, у 146 - загострення основного захворювання (хр. Бронхіт) зустрічалися значно рідше попередніх років, причому протікали з менш вираженою клінічною симптоматикою, були коротше за тривалістю, лише 102 людини перенесли ГРВІ (частіше в зимово-весняний період).
У групі ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС з Рязані клініко-функціональний річний моніторинг стану бронхолегеневої системи представлений у такий спосіб (табл. 8).

Оцінка динаміки клінічних симптомів у процесі річного моніторингу у ЛНА і в групі контролю (% від загальної групи)
Таблиця 8

Кількісні показники динаміки клінічної симптоматики в цілому відповідно для основної та контрольної груп виглядають так: у 19% ЛНА і 75,5% обстежених з групи контролю спостерігалося прогресування сімптоматікі- у 47,6 і 16,3% відповідно - стабілізація процесу-у 33, 3 і 8,1% обстежених з обох груп - виражена позитивна динаміка.
Покращилися і функціональні параметри дихальної системи, в цілому збереглася позитивна реакція на введення бронхолитика, в той час як в момент загострення у деяких хворих бронхоспазм мав незворотного характеру (табл. 9).

Показники вентиляційної функції легень на тлі проведеного лікування (% від належних величин)
Таблиця 9

Примітка. Подвійні показники-отримані до і після проведення бронхолитического тесту.

Вторинне обстеження проводилося через 10-12 місяців за програмою первинного обстеження з включенням додаткових питань щодо оцінки ефективності профілактичних заходів, які викладені вище.
Заключне обстеження проводилося через 3-5 років після первинного обстеження за програмою регулярних річних обстежень.
Оцінка результатів дослідження
Реальною оцінкою ефективності проведених лікувально-профілактичних заходів, які є невід`ємною частиною і кінцевою метою будь-якого закінченого епідеміологічного дослідження, служать наступні показники:
- Поліпшення загального самопочуття і стану пацієнтів при стабілізації або збільшенні показників вентиляційної функції легень, що продемонстровано вище;

1. зменшення загострень хронічних процесів і частоти гострих захворювань;
2. зниження загальної захворюваності хворобами бронхолегеневої системи;
3. зменшення кількості випадків і днів тимчасової непрацездатності від основних захворювань органів дихання.