Отримані результати по гарячих частинок - патологія органів дихання у ліквідаторів аварії на чаес

Були досліджені легені 27 осіб, загиблих в перші місяці після аварії від гострої променевої хвороби, зумовленої неконтрольованим, відносно рівномірним зовнішнім гамма і бета-опроміненням в діапазоні доз від 3,7 до 13,7 Гр. Інгаляційно надійшли радіонукліди, в тому числі і у вигляді ГЧ, через нетривалість експозиції не змінили істотно зазначену величину дозового навантаження і не надали значного впливу на перебіг і результат захворювання (Гусєв І. А. і співавт., 1990). Разом з тим, даний матеріал дозволяє обговорювати проблему ГЧ з позицій принаймні двох аспектів. По-перше, чисто феноменологічний: фізико-хімічні характеристики ГЧ, їх кількість, розміри, поведінка та ін. По-друге, медичний: необхідно враховувати, що число свідків аварії не обмежується загиблими особами і, отже, існує необхідність в оцінці можливого збитку здоров`ю нинішніх з них (відомо, що 67% з 1500 працівників станції, що з`явилися свідками аварії на ЧАЕС, зазнали впливу аерозолю чорнобильських ГЧ з різною дисперсністю (Кутьков В. А. і співавт., 1993).
Залежно від місцезнаходження в момент аварії або в найближчі години після неї всі 27 загиблих були поділені на дві групи: група А - 18 осіб (головним чином персонал станції по обслуговуванню реактора і турбін), що працювали в приміщеннях четвертого енергоблоку на відстані від епіцентру вибуху до 50 м, до 100 м і до 200 м-група Б - 9 осіб (пожежні, вахтери і робочий залізниці), що працювали поза приміщеннями станції на відстані від епіцентру вибуху до 100 м, до 200 м і більше 200 м. Мінімальна відстань склало 35 м (група А), максимальний - 1000 м (група Б). За типом випромінювачів були виявлені два варіанти частинок: змішані альфа- і бета-випромінюючі і чисті бета-випромінюючі (рис. 1-3). Перші становили більшість. Спеціальних досліджень нуклідному складу частинок ми не проводили - він добре відомий з літератури. Повторні гістоавторадіографіческіе дослідження одного і того ж матеріалу з періодичністю в два роки (1986, 1988, 1990 і 1992 роки) лише підтверджують наявні по цьому питанню відомості. Так, в гістоавтографах 1990 і 1992 років вміст бета-випромінювачів помітно знижений, і ГЧ в результаті виявлялися представленими переважно альфа-випромінювачами. При цьому ще можна було зустріти чисті бета-випромінюючі частинки, що складалися або з Sr-90, або з Ru-106.

Мал. 1. Чистий бета-випромінююча гаряча частка в легкому свідка аварії, який загинув на 16-ту добу гострої променевої хвороби. Гістоавтограф. Забарвлення гематоксиліном і еозином. х 280.

Мал. 2. Змішані альфа- і бета-випромінюючі &ldquo-гарячі частинки&rdquo- в легкому того ж пацієнта. Гістоавтограф. Забарвлення і збільшення ті ж.

Мал. 3. Змішана альфа- і бета-випромінююча &ldquo-гаряча частка&rdquo- в легкому свідка аварії, який загинув на 23-а доба гострої променевої хвороби. Гістоавтограф. Забарвлення гематоксиліном і еозином, х 280.

Мал. 4. Змішана альфа- і бета-випромінююча &ldquo-гаряча частка&rdquo- в легкому учасника ліквідації наслідків аварії в 1986 році, який помер в 1992 році. Гістоавтограф. Забарвлення гематоксиліном і еозином, х 280.

Найбільше число частинок визначали в зразках з нижніх часток легенів, з центральних і прикореневих відділів їх. Всі частинки були локалізовані в макрофагах, які виявляли серед подібних їм клітин, які заповнювали просвіти окремих альвеол і бронхіол, на поверхні міжальвеолярних перегородок і в товщі останніх. Дані картини свідчили, з одного боку, про переміщення радіоактивності (макрофагами) по тканинним структурам легких і про реалізацію дозових навантажень не в межах якогось одного мікролокуса, як це прийнято вважати, а в значно більшому обсязі легеневої паренхіми- з іншого боку, про елімінації радіоактивності з легких макрофагами ж, що входять до складу мокротиння (функція самоочищення).
Шляхом вимірювання геометричного діаметра пилових частинок, що містяться в цитоплазмі 10 макрофагів з 10 різних зразків легеневої тканини, було показано, що розміри ГЧ вкладалися в межі від 0,2 до 1,0 мкм.
У легких осіб, що склали групу А, число ГЧ було найбільшим і в кожному окремому випадку воно визначався не стільки відстанню від епіцентру вибуху і тривалістю поставарійних перебування на станції, скільки місцем знаходження в момент аварії. Так, двоє постраждалих у момент аварії перебували від епіцентру вибуху на відстані 35-50 м протягом 20-40 хвилин, але в різних приміщеннях (приміщення для операторів і приміщення для електриків). У першому випадку було виявлено понад 20 ГЧ в гістологічному зрізі легкого площею близько 2 кв. см завтовшки 3-4 мкм, в іншому - одна в одному з сотень таких же зрізів. Кількість ГЧ в легких осіб, що склали групу Б, було багаторазово нижче, а нерідко вони були відсутні зовсім. Така висока варіабельність вмісту ГЧ в легких пов`язана з нерівномірним поширенням аерозольного хмари по робочих приміщеннях АЕС і властива тільки для людей, які працювали на станції в перші години після аварії. У наступні часові періоди поширення аерозолів набуло рівномірний характер, і їх впливу, як уже було відзначено вище, піддалося значне число свідків аварії та учасників ліквідації наслідків її.
Навіть у випадках з максимальним насиченням легенів ГЧ число їх в одному макрофаге, мабуть, не перевищувало одиниці, тому величина активності в одному макрофаге швидше за все відповідала активності однієї частинки.
Активність альфа-випромінюючих радіонуклідів ГЧ, виміряна за допомогою діелектричних трекових детекторів, була в межах від 5 х 10 -6 до 8 х 10-5 Бк. Виходячи зі співвідношення альфа- і бета-випромінювачів в паливі (1: 1000), можна зробити висновок, що сумарна &ldquo-усереднена&rdquo- активність дорівнювала 103 Бк (Кутьков В. А. і співавт., 1993).
З 12 учасників ліквідації наслідків аварії 1986 року ГЧ були виявлені у одного, який працював шофером на поливальної машини і померлого в 1990 році від раку легенів. Вони були виявлені в двох зрізах, локалізувалися в цитоплазмі трьох макрофагів і, якщо прийняти, що в кожному макрофаге число ГЧ не перевищує одиниці, то загальне число їх було не більше трьох. В одному зрізі макрофаг, що містить ГЧ, розташовувався на поверхні міжкоміркової перегородки (рис. 4), що було свідченням переміщення і елімінації ГЧ з легких. Крім основного захворювання в цьому випадку спостерігали явища хронічного катарального і катарально-гнійного бронхіту. Серед елементів запального ексудату і були виявлені ще два макрофаги-носія ГЧ.
З 170 жителів забруднених районів Білорусі та України ГЧ були виявлені в легенях 3 осіб, які проживали в Хойнікского і Ветковський районах Білорусі та померлих від випадкових причин (гостра алкогольна інтоксикація, травми в результаті автомобільних катастроф) в 1992 1993 рр. Один житель Хойнікского району був учасником ліквідації наслідків аварії в 1986 році. У всіх трьох випадках була відзначена легенева патологія у вигляді фиброзирующего альвеолита, туберкульозу і катарально-гнійного деформуючого бронхіту, що свідчило про тій чи іншій мірі недостатності функції самоочищення легенів. Нечисленні ГЧ (не більше 2-3) виявляли в фіброзної тканини по ходу судин і бронхів. Отримані дані, мабуть, не слід розглядати як показник малу ймовірність інгаляційного надходження ГЧ. Можливо, що і число людей-носіїв їх, і кількість самих частинок спочатку (перші місяці після аварії) були все-таки великими, але останні піддавалися активній елімінації.
Таким чином, результати проведених досліджень показали, що чорнобильські ГЧ надходили в легені людини і протягом якогось часу затримувалися там. Найбільш часто і в найбільшій кількості їх виявляли в легких свідків аварії, значно рідше і менше - в легенях ліквідаторів наслідків її. Для жителів забруднених територій ризик потрапляння ГЧ в легені був багаторазово нижче. Не зупиняючись на величині дозових навантажень, ми можемо вважати, що для жителів забруднених територій вони не повинні бути значущими (навіть з урахуванням раннього поставарійних змісту ГЧ) для показників здоров`я. Підтвердженням цього є патоморфологічні дослідження, які не дозволили виявити будь-які біологічні ефекти в легких, достовірно пов`язані з ГЧ.

ЛІТЕРАТУРА

Гусєв І. А., Моісеєв А. А., Гуськова А.К. та ін. Оцінка вкладу внутрішнього опромінення в ранні прояви гострої променевої хвороби у постраждалих при аварії на Чорнобильській АЕС // Медична радіологія - 1990. -N12, - С. 16-20.
Кутьков В. А., Муравйов Ю. В., Ареф`єва 3. С., Камаріцкая О. І. Гарячі частинки - погляд через сім років після аварії на Чорнобильській АЕС // Пульмонологія. - 1993. - N 4. - С. 10-19.
Лейнова С. Л., Петряев Е. П., Соколик Г. А. і ін. Поширеність і радіоізотопний склад &ldquo-гарячих частинок&rdquo- в дальній зоні // Всесоюзний радіобіологічний з`їзд, 1-й. - М., 1989. -Т.2.- С. 473.
Лощилов Я. А., Курінний В. А., Кашпаров В. А., Міхазлян А. І. Особливості радіаційних і фізико-хімічних характеристик радіоактивних випадінь, що утворилися в результаті аварії на Чорнобильській АЕС // Всесоюзний радіобіологічний з`їзд, 1-й. - М., 1989. - Г 5. - С. 1203-1204.
МаленченкоА. Ф., Голубенко А. М. Медико-біологічні аспекти &ldquo-гарячих" частинок // здравоохр. Білорусії. - 1990. - N6. - С. 41-45.
Balashazy /., Еепег /., Loring М. Examination of hot particles collected in Budapest following the Chernobyl accident // Radiat. Prot. Dosim. - 1988. - Vol. 22, N 4. - P. 263-267.
Devel L. Nuclide Composition of Chernobyl Hot Particles (Rep. Studsvik / NP-87 / 119,1987- 10
2) Theueren bei Regensburg, 1987. - P. 1-25. Palk R., SuomellaJ., KerekesA. A study of hot particles collected in Sweden one year after Chernobyl accident // J. Aerosol. - 1988. - Vol. 19, N 7. - P. 339-1342.
Hoffmann W ,, Grawoford-Brown D. J ,, Martonen T. B, The radiological significance of beta emitting hot particles released from the Chernobyl nuclear power plant // Radiat. Prot. Dosim. - 1988. - Vol. 22, N 3. - P. 149-157.
Pienkowski L., Jastrzebski J., Tjys J. Isotopic composition of the radioactive fallout in eastern Poland after Chernobyl accident // J. Radioanal. Nucl. Chem. Lett. - 1987. - Vol. 117, N6. - P. 379-409.
Raunemaa I, Lehtintn S., Saari H., Kulmala M. 2-3 urn sized hot particles in Chernobyl fallout Finland // J. Aerosol Set. - 1987. - Vol. 6. - P. 693-696.
Saari K, Luokkanen S., Kulmala M., Lehtintn S., Raunemaa I Isolation and characterization of hot particles from Chernobyl fallout in southwestern Finland // Health Phys. - 1989. - Vol. 57, N 6. P. 975-984.