Порушення респіраторної функції і гемодинаміки - патологія органів дихання у ліквідаторів аварії на чаес

А. Г. Чучалин, З. Р. Айсанов, Е. Н. Калманова, Т. Л. Пашкова, Г. М. Сахарова
Порушення респіраторної функції і гемодинаміки у ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Одним з головних екологічних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стало надходження в атмосферу радіоактивного пилу, що визначило переважно легеневий характер патології у осіб, які проживають на забруднених територіях і які брали участь в ліквідації наслідків катастрофи.
Перші повідомлення, що стосуються впливу радіації на легені і плевру, з`явилися в 20-х роках нашого століття після впровадження рентгенологічного обстеження в клінічну практику (Hines L. Е., 1922- Tyler А. Е, Blackman J. R., 1922). У 1961 р С. Emirgil, Н. О. Heineman описали ефект впливу опромінення грудної клітки на легеневу функцію людини, який полягав в зниженні легеневих обсягів і підвищенні роботи дихання.
Дослідження, присвячені вивченню впливу радіоактивності на тканину легенів, стосуються в основному ефектів радіотерапевтичного впливу на грудну клітку. Показано, що легенева тканина є досить чутливою до радіоактивного випромінювання і саме тому тканинна толерантність є лімітуючим фактором, що перешкоджає підвищенню радіаційного дози (Rubin Р., Casarett G. W., 1968). Описані рентгенологічні прояви радіаційного ураження легень були неспецифічними і полягали перш за все в появі ознак дифузної інфільтрації альвеол (Gross N.I., 1977- PhillipsТ. L., Wyatt J. R, 1980 Prato F. S. et al., 1977). Була знайдена статистично достовірний кореляційний зв`язок між рентгенологічними даними і легеневими функціональними параметрами (Maasilta R, 1991). З тестів дослідження легеневої функції інформативним у визначенні радіаційно-індукованого ушкодження легеневої тканини показало себе визначення дифузійної здатності легень (Brady L.W. et al., 1965 Mattson К. et al., 1987).
Функціональний стан серцево-судинної системи при радіаційно-індукованому ураженні легенів залишається маловивченою областю. Відомо, що одним з можливих наслідків радіаційного впливу на легенево-серцеву функцію є патологічне шунтування венозної крові в артеріальний русло в ураженій легеневої тканини (Gross N. I., 1977). Деякі автори відзначали статистично достовірну кореляційний зв`язок між рентгенологічними даними і легеневими функціональними параметрами (Maasilta R, 1991).
Специфікою радіаційного ураження осіб, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, було одночасне поєднане вплив на них декількох вражаючих радіаційних факторів, головним з яких було інгаляційне надходження радіонуклідів і депонування їх в легенях.
Літературні дані, що стосуються інгаляційного ураження легень радіонуклідами, досить мізерні і присвячені в основному опису морфологічних змін легеневої тканини, отриманих в експерименті. Однак ці дані багато в чому можуть пояснити результати, отримані при дослідженні респіраторної функції, так як часто дозволяють пояснити функціонально реєстровані зміни. Так, наприклад, було показано, що вдихання ²³⁹Pu сприяє вираженим проявам бронхітів і інтерстиціальних пневмоній у щурів (Левдік Т. І. та співавт., 1989). Експериментальним шляхом було встановлено, що запальні прояви, стан лімфоїдної тканини, розвиток пневмосклерозу залежать від дози интратрахеально вводиться ²³⁸Pu (Жоров Е. С. і співавт., 1989). Джерелом більшої частини радіаційної дози, що припадає на епітелій бронхіол, є частинки Pu, депонирующиеся переважно в перібронхіолярних альвеолах, в порівнянні з рештою альвеолярним простором (Sanders С. L. et al., 1989).
Роботи, присвячені дослідженню кардиореспираторной функції в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, практично відсутні. Тому справжня глава буде побудована на аналізі опублікованих і неопублікованих матеріалів дослідження, проведеного за останні роки в НДІ пульмонології МЗ РФ.
За період з 1992 по 1997 р поглиблене дослідження респіраторної функції в клініці було проведено 34 чоловікам у віці від 28 до 49 років (середній вік 38,5 ± 1,5 року), які працювали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Це були пацієнти, які страждають хронічними захворюваннями органів дихання в момент надходження в клініку, однак до участі в ліквідації наслідків аварії у цих осіб були відсутні хронічні легеневі захворювання і контакт з професійними шкідливостями і джерелами радіації. У групі ліквідаторів 24 (70,6%) людини були курцями, 9 (26,5%) осіб зловживали алкоголем. Хворі виконували роботи в середовищі з вираженою запиленістю, що сприяло ингаляционному вступу в організм &ldquo-чорнобильської пилу&rdquo-. За офіційними даними, середня радіаційна доза склала 19,5 ± 0,9 Р. Клінічна характеристика представлена в табл. 1.

Клінічна характеристика ліквідаторів аварії на ЧАЕС
Таблиця 1

Для вилучення помилкової інтерпретації отриманих даних у пацієнтів основної групи і виявлення специфіки саме радіонуклідного ураження легень в дослідження було включено група контролю, що складалася з 10 чоловіків у віці від 30 до 45 років, для відбору якої використовувалися жорсткі критерії. До неї увійшли хворі, які страждають хронічними обструктивними захворюваннями легень (4 - хронічний обструктивний бронхіт, 5 - на хронічний гнійно-обструктивний бронхіт - ХГОБ, 1 - на бронхіальну астму), які можна було порівняти з групою ліквідаторів за антропометричними даними, умовами і місцем проживання, характеру трудової діяльності, стажу паління та тривалості захворювання. Неодмінною умовою включення пацієнта в контрольну групу була відсутність контакту з джерелами радіації і професійними шкідливостями протягом усього життя.
Як видно з наведених даних, в основній групі 28 хворих були з хронічним обструктивним бронхітом (ХОБ), з них четверо страждали ХГОБ. У 6 пацієнтів з ХОБ основне захворювання трансформувалося в інфекційно-залежну бронхіальну астму (БА) легкого ступеня. Всі хворі були курцями, інтенсивність і тривалість куріння в даній групі склала умовно 13,7 ± 1,5 пачки х років.
Хворі виконували різну за характером і тривалості роботу, проте всі вони перебували в місцях найбільшої концентрації радіоактивних елементів в приземному шарі атмосфери і грунті без використання спеціальних засобів захисту. Середня тривалість перебування в зоні радіаційного ураження - 92,5 ± 27,8 діб. На жаль, ми маємо у своєму розпорядженні лише офіційними відомостями про отриманої радіаційної дозі (див. Вище), які не можна визнати повністю достовірними.