Радіонуклідного забруднення повітряного середовища і опромінення легенів - патологія органів дихання у ліквідаторів аварії на чаес

В. А. Кутьков
1
Радіонуклідного забруднення повітряного середовища в результаті аварії на Чорнобильській АЕС та опромінення легенів

Джерела опромінення (впливу на людей іонізуючого випромінювання) учасників ліквідації аварії, населення постраждалих територій, працівників Чорнобильської АЕС було забруднення об`єктів навколишнього середовища радіоактивними речовинами, накопиченими в реакторі четвертого блоку ЧАЕС за час його роботи і викинутими в атмосферу в результаті аварії. Розрізняють два шляхи опромінення людини: зовнішнє опромінення від джерел, що знаходяться поза його організму (до цього виду опромінення відносять часто і опромінення від радіоактивних речовин, що опинилися на поверхні шкіри), і внутрішнє опромінення від джерел, які потрапили всередину організму людини. Види внутрішнього опромінення в свою чергу також різняться в залежності від того, як радіоактивну речовину надійшло в організм. Розрізняють інгаляційний шлях надходження, коли радіоактивні частинки надходять в організм через органи дихання людини разом з повітрям, і аліментарний шлях, коли радіоактивна речовина надходить через органи травлення разом із забрудненою їжею і водою.
Внесок в сумарний вплив на людину окремих шляхів опромінення залежить від безлічі причин. В умовах аварії на Чорнобильській АЕС зовнішнє опромінення було домінуючим для професійних працівників. Для деяких груп цієї категорії опромінених осіб було істотно інгаляційне надходження радіоактивних аерозолів. Оскільки було організовано ефективне централізоване постачання учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чистими продуктами, то аліментарний шлях надходження для них виявився незначним (Катков А. Е. з співавт., 1995). Населення постраждалих територій було змушене харчуватися продуктами харчування місцевого виробництва, тому опромінення за рахунок аліментарного шляху надходження радіонуклідів було порівняно із зовнішнім опроміненням, а часто виявлялося і більш значущим. Як правило, опроміненням осіб цієї категорії за рахунок інгаляційного надходження радіонуклідів можна було знехтувати.
В умовах аварії на Чорнобильській АЕС інгаляційне надходження радіоактивних аерозолів в органи дихання людей зазвичай тривало короткі проміжки часу. Таке надходження було пов`язано або з випаданням радіоактивних частинок з проходили хмар, або з виконанням планових робіт, пов`язаних з утворенням великої кількості радіоактивного пилу. Відновлення доз внутрішнього опромінення для таких умов надходження радіоактивності виявилося складним завданням, задовільний рішення якої стало можливим тільки з використанням для відновлення параметрів аварії даних, отриманих в результаті дослідження людей - свідків аварії. Тіла цих людей зіграли роль своєрідних пробоотборников, на довгий час після надходження активності зберегли свідчення про те, що сталося.

Хронологія аварії

О 1 год 24 хв 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася аварія, яка призвела до повної руйнації активної зони реакторної установки і викиду в навколишнє середовище значної частини радіоактивних продуктів поділу, актиноидов і корозійних радіонуклідів, накопичених в реакторі. У подальшій історії аварії на Чорнобильській АЕС можна умовно виділити два етапи.
Перший етап - період активного розвитку аварії, що тривав до кінця травня 1986 р цей відрізок часу відбувався вихід радіоактивних продуктів в навколишнє середовище і сформувалося радіонуклідного забруднення постраждалих територій. До кінця травня 1986 р радіонуклідного забруднення атмосферного повітря над постраждалими від Чорнобильської
аварії територіями визначалося проходженням повітряних мас, які здійснювали перенесення на величезні відстані продуктів поділу, постійно викидаються з реактора в атмосферу. У цей період важливим джерелом надходження радіоактивних речовин в організм людей з`явилася інгаляція аерозольних часток диспергированного ядерного палива і частинок конденсації. Людей, які зазнали в цей час впливу таких джерел внутрішнього опромінення, ми називаємо свідками аварії. До них в першу чергу відноситься персонал, який працював в цей час на станції, і мешканці прилеглих територій.
У формуванні викиду радіоактивного речовини при аварії на Чорнобильській АЕС головну роль грали два процеси (Кутьков В. А. з з- авт., 1993). По-перше, розпорошення відпрацьованого ядерного палива в результаті вибухів 26 квітня та 3 травня 1986 року, що призвело до утворення аерозолю, який складався з паливних частинок, що містять весь спектр осколкових і трансуранових радіонуклідів.
Другим процесом, які брали участь у формуванні викиду, стало витікання пари осколкових радіонуклідів з палива, що залишилося в шахті реактора, при його нагріванні до 1500-2000 ° С під час горіння графіту активної зони (27 квітня - 9 травня 1986 г.), що призвело до утворення аерозолів конденсації, що мають переважно моноізотопному склад. Ядрами конденсації при цьому можуть бути фрагменти діспегірованного палива і конструкційних матеріалів. В умовах Чорнобильської аварії на різних аерозольних частинках такого типу переносилися оксиди ізотопів I, Ті, Cs, Ru і інших елементів з низькою температурою кипіння.
Другий етап в історії Чорнобильської катастрофи - період ліквідації наслідків аварії, який розпочався у другій половині травня - в червні 1986 року і тривав кілька років. На цьому етапі головну роль в забрудненні приземної атмосфери грало вторинне пилоутворення, обумовлене природними процесами вітрового підйому радіоактивних частинок з поверхні грунту і діяльністю людей на забруднених територіях. У цей період значні надходження радіоактивних речовин в органи дихання слід було очікувати в осіб, залучених до відновних робіт на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС та в 10-кілометровій зоні навколо неї. При цьому вплив людської діяльності на радіоактивність приземного шару повітря мало, як правило, локальний характер. Для цього періоду слід очікувати значної неоднорідності в надходженні радіонуклідів в організм навіть за умов виконання подібних робіт різними людьми.
Найбільш інтенсивні роботи проводилися в зоні аварії в червні - листопаді 1986 р жовтні і листопаді 1986 року після дезактивації були запущені в експлуатацію перший і другий блоки Чорнобильської АЕС. У листопаді було завершено зведення &ldquo-Саркофагу&rdquo- - укриття для зруйнованого четвертого блоку Чорнобильської АЕС. У 1987 р в основному була - закінчена дезактивація найбільш забрудненої території, прилеглої до станції, і запущений в експлуатацію третій блок Чорнобильської АЕС.