Виявлення злоякісних новоутворень шкіри
Відео: Новоутворення шкіри. Частина 1
Л. Є. Денисов, М. І. Курдіна, Н. С. Потекаев, В. Д. Володін
АКТИВНА ВИЯВЛЕННЯ злоякісних новоутворень шкіри
ПЕРЕДМОВА
ХХ-е століття поповнив довгий список хвороб цивілізації «тихої» епідемією злоякісних пухлин шкіри у багатьох економічно розвинених країнах, в тому числі і в Росії.
Пухлини шкіри займають особливе становище в загальній структурі новоутворень людини. З одного боку, вони виключно різноманітні за своєю клініко-морфологічної картини, а з іншого - легко доступні для клінічного і лабораторного дослідження. Однак проблема ранньої діагностики злоякісної трансформації шкіри і дослідження, присвячені організації дерматоонкологіческой служби, як і раніше залишаються виключно актуальними.
В даний час статистичні показники дерматоонкологіческой захворюваності стосуються лише злоякісних новоутворень, а передракові дерматози статистикою не враховуються. Тому вивчення істинної захворюваності передраковими дерматозами і злоякісними новоутвореннями шкіри, виявленими активно у постійній популяції населення, сприятиме вдосконаленню організації дерматоонкологіческой служби, поліпшенню діагностичної та лікувальної допомоги цьому контингенту хворих.
Загальновизнано, що найбільш реальний і ефективний шлях боротьби з більшістю форм злоякісних новоутворень - це рішення проблеми активного виявлення, заснованого, перш за все, на організацію та здійснення ефективних профілактичних оглядів населення. Порівняльна оцінка ефективності різних форм протиракових заходів в різних країнах показує низьку ефективність масових профілактичних оглядів в Росії. Це пояснюється, в першу чергу, поганою організацією диспансерної системи обслуговування хворих, зокрема, відсутністю наступності, недотриманням термінів і обсягів проведення медичних оглядів і низькою якістю в більшості установ практичної охорони здоров`я. Що стосується дерматоонкології, то вивчення ефективності диспансерного методу обстеження хворих раніше не проводилося. Тим часом, висока питома вага злоякісних новоутворень шкіри в загальній структурі онкологічної патології і стрімке зростання захворюваності на рак шкіри і меланому та смертності від них роблять ці дослідження дуже актуальними.
Ця монографія підготовлена з урахуванням викладених вище завдань. В ході проведеного дослідження автори об`єднали літературні дані з особистим багаторічним досвідом роботи з пацієнтами. Результати досліджень неодноразово доповідалися на з`їздах, конференціях і симпозіумах, публікувалися в журналах і збірниках, використовувалися у педагогічній роботі при проведенні занять зі студентами медвузів і слухачами ФПК.
Необхідність підготовки і видання цієї монографії, крім зазначеної вище актуальності дерматоонкології, диктувалася також дедалі більшим поширенням в нашій країні принципів сімейної медицини. Провідна роль у виявленні злоякісних новоутворень шкіри належить лікарю загальної практики (сімейного лікаря-терапевта), так як він значно більше, ніж лікарі інших спеціальностей, контактує з пацієнтами, причому при кожному профілактичному огляді або зверненні до нього хворого зі скаргами повинен повністю оглядати шкірні покриви і слизові оболонки пацієнта.
Автори монографії включили в неї ті захворювання, які на даному етапі розвитку вітчизняної охорони здоров`я мають найбільше значення для лікаря широкої практики, не прагнучи до всебічного висвітлення проблеми дерматоонкології. Таким чином, монографія розрахована на дерматологів, онкологів, лікарів загальної практики (сімейних лікарів), стоматологів, урологів, а також студентів старших курсів медичних інститутів.
Безсумнівно, що деякі питання, недостатньо повно висвітлені в цій монографії, ще чекають свого вирішення, і ми сподіваємося, що дана книга послужить ще одним стимулом для цього.
Автори будуть вдячні за всі побажання і критичні зауваження по монографії і постараються використати їх у майбутній діяльності.
ВСТУП
Найпоширеніша в світі пухлинна патологія - новоутворення шкіри. Неухильне зростання захворюваності злоякісними пухлинами шкіри і смертності від них внаслідок скорочення озонового шару атмосфери і посилення канцерогенної дії сонячного випромінювання називають «тихою» епідемією XX століття (Marks R.). У структурі онкологічної захворюваності частка раку шкіри досягає 50% в США і Австралії, частка меланоми - 4% в США (1990) (Marks R., 1987 Cancer facts, 1990). Питома вага інших злоякісних новоутворень шкіри (ЗНК) (судинних, фіброзних, жирових, м`язових, неврогенних, придатків шкіри і ін.) Значно нижче, тому надалі мова піде тільки про епітеліоми і меланоми.
Відео: Новоутворення шкіри - родимки, папіломи, бородавки
В СРСР в 1990 р пухлини шкіри виявлені у 11% від загального числа хворих з вперше в житті встановленим діагнозом злоякісного новоутворення (2-3 місце): рак шкіри - у 9,6%, меланома - у 1,1%. У Росії в 1991 р ЗНК займали 3 місце в структурі захворюваності населення, на їх частку припадало 7,8% і 13% відповідно у чоловіків і жінок (Двойрін В. В. та співавт., 1992). Протягом 25 років (1965-1990) в СРСР захворюваність ЗНК зросла на 41% серед чоловіків і 28% - серед жінок (Трапезников Н.Н. і співавт.). У Росії до 2000 р очікується приріст захворюваності ЗНК на 84% в порівнянні з 1980 р (Двойрін В. В. та співавт., 1992).
Смертність від раку шкіри становить 0,01% від загального числа хворих (Marks R., 1987). Від меланоми в США в 1990 р померло 1,2% осіб серед усіх померлих від онкологічних захворювань (Cancer facts, 1990). Смертність хворих від ЗНК в СРСР за 25 років (1965-1990 рр.) Серед чоловіків зросла на 167%, серед жінок - на 171% (Трапезников Н.Н. і співавт., 1990).
Як відомо, одна з першорядних завдань клінічної медицини - активне і своєчасне виявлення хворих на злоякісні новоутворення. Найбільш ефективний засіб досягнення цієї мети - система індивідуального підходу сімейного лікаря-терапевта високої професійної кваліфікації, що має спеціальну онкологічну підготовку (Engelhardt N. et al., 1990 Love R. R., 1988). Це положення відноситься і до ЗНК - пухлин зовнішньої локалізації, основним методом діагностики яких залишається огляд. Провідна роль у виявленні ЗНК належить саме лікаря-терапевта, т. К. Він повинен повністю оглядати шкірні покриви і слизові оболонки пацієнта при профілактичному огляді або зверненні до нього хворого з будь-якими скаргами. Ефективність візуального скринінгу ЗНК, на думку Begany A. et al. (1990), Hoffmann К. et al. (1990), Koh Н. К. et al. (1990), не гірше результатів скринінгу за програмами пошуку пухлин інших локалізацій. Тому за кордоном, наприклад у Великобританії (Whitehead S. et al., 1989) і США, розроблені програми (з обґрунтуванням витрат) профілактики ЗНК на термін з 2000-2050 рр. (Murdoch J. С. et al., 1990).
У вітчизняній літературі відомості про захворюваність, обставин виявлення ЗНК, смертності від них населення, що знаходиться під постійним наглядом сімейного лікаря-терапевта, а також про виявлення ЗНК з груп підвищеного онкологічного ризику, програмах профілактики ЗНК, функціях сімейного лікаря і фахівців вузького профілю (дерматолога, онколога) відсутні. Тим часом, розробка цих питань вкрай необхідна з точки зору вдосконалення організаційних форм дермато- онкологічної допомоги населенню.
Крім того, немає єдиної думки про доцільність виділення груп підвищеного онкологічного ризику або активного спостереження за хворими з передпухлинними дерматозами (Бехтерева Є.І., Бівалькевич В. Г., 1989- Гістологічна класифікація пухлин шкіри, 1980 Трапезников Н.Н. і співавт ., 1976- Червона Л. В., Гольдберт 3. В., 1988., Чурилова Л. А. і співавт., 1987 Халілов І.-Х. М., Ганієв К. Д., 1989- шуму Н. І., 1991 і ін.).
Викладені теоретичні і безпосередньо пов`язані з ними практичні сторони проблеми зумовили актуальність даного дослідження.
