Клініка і діагностика - статистичні дані - гострий апендицит у дітей раннього віку

Глава III.
КЛІНІКА І ДІАГНОСТИКА
ДЕЯКІ СТАТИСТИЧНІ ДАНІ
У хірургії дитячого віку екстрені оперативні втручання, виконані з приводу гострого апендициту, по своїй частоті займають перше місце і по відношенню до решти операцій складають в середньому 39% (А. І. Ленюшкін і ін.).
Гострий апендицит у перші 3 роки життя дитини зустрічається досить рідко - у 3,7-7% оперованих дітей з гострим апендицитом (А. П. Біезінь, Т. Р. Чемс, 1966- Л. І. Счастливцева, Р. В. Горкавченко , 1966- З.А. Шувалова, А. Г. Шмельов, 1962- Г. В. Чистовіч, 1958, і ін.) У наших спостереженнях апендицит у дітей ранньої вікової групи становив 4,3%.
У дітей старшого віку є деякі сезонні коливання частоти захворюваності гострим апендицитом. У зимовий і весняний періоди апендектомії виробляються значно частіше. Пояснюється це збільшенням числа простудних захворювань, зміною режиму і характеру їжі (С. Д. Тернівський, 1958- В. І. Кисельов, 1959- Gross, 1958 Kollermann і ін., 1967).
У літню пору, коли зменшується кількість простудних захворювань, а опірність організму дитини підвищується, відзначається зниження захворюваності апендицитом (А. І. Ленюшкін і ін., 1964- Ruiz, 1960). На відміну від дітей більш старшого віку в молодшій віковій групі відзначено збільшення захворюваності апендицитом на початку літнього періоду, що пов`язано зі зростанням кишкових захворювань і ослабленностью дітей в цей час року.
У віці до одного року було всього лише 4 дітей, що становить 1,02% до всіх спостереженнями. Найменшому пацієнтові, оперованих з приводу флегмонозного апендициту, було 10 міс. У решти 3 хворих (І міс. І дво- 1 року) на операції виявився гангренозний-перфоративного апендицит і перитоніт. У всіх спостереженнях після оперативного втручання настало одужання.
У вітчизняній і зарубіжній літературі випадки апендициту у дітей першого року життя представлені як поодинокі спостереження (С. А. Шіршін, 1962- Р. Н. Храмов, 1964- Stauber, Wurdisch, l% 2 Freedel, 1964). Є описи випадків апендициту і у новонароджених (А. Д. Першхава, 1960 Н. С. Керницька, А. С. Булл, 1972- Walker, 1959 Firor, Myers, 1964).
Після одного року захворюваність апендицитом поступово зростає. У віці до 2 років в нашій клініці прооперовано 83 дитини (25%) - в 22 рази Польщі в порівнянні з дітьми грудного віку, у віці від 2 до 3 років - 243 хворих, що склало 74% від усіх оперованих дітей до трирічного віку.
З оперованих нами дітей хлопчиків було 54,5% і дівчаток - 45,5%. У дітей старшого віку відзначається зворотне співвідношення - переважання захворюваності гострим апендицитом у дівчаток. А. І. Ленюшкін вказує на велику частоту (в 2 рази) простих форм апендициту і діагностичних помилок у дівчаток, ніж у хлопчиків.
У дітей перших трьох років життя відсоток деструктивних форм апендициту значно вище, ніж у дітей старшого віку.
Таблиця 1
Частота окремих форм гострого апендициту у хлопчиків і дівчаток

У наших спостереженнях деструктивні форми апендициту у дітей до 3 років спостерігалися в 84%, т. Е. Майже в 2 рази частіше, ніж у більш старших дітей (табл. 1).
Грубі деструктивні зміни відростка (гангрена і перфорація) в перші 1,5 року життя дитини досягають дуже високих цифр і складають 70,8% (табл. 2).
Таблиця 2
Частота гангрен і перфорацій червоподібного відростка в залежності від віку

Більшість авторів значну частоту гангренозний-перфоративного форм апендициту у дітей до 3 років пояснюють віковими особливостями анатомічної будови червоподібного відростка і органів черевної порожнини.
В останні роки ряд зарубіжних авторів (Snyder, Shaffinj 1952- Foster, Edwards, 1957- Lichti, Snyder, 1963) пов`язують частоту грубих деструктивних форм не з віком, а лише з пізніми термінами оперативного втручання.                                          
Мабуть, слід вважати, що в причинах переважання деструктивних форм апендициту у дітей раннього віку в рівній мірі грають певну роль обидва ці чинника. В цьому відношенні представляють інтерес дані співробітників нашої клініки Л. А. Ворохобова і Г. А. Костомарової (1962): в 1950-1954 рр. деструктивні форми апендициту у дітей перших трьох років життя становили 54,5%, а в 1955-1958 рр. - 76,1% | У своїй роботі ми продовжили цю статистику і відзначили, що в 1959-1968 рр. відсоток підвищився до 84,0. Термін від початку захворювання до операції у дітей до 3 років залишається високим.
Число дітей, що надходять в стаціонари в першу добу від початку захворювання, дуже незначно, що у великій мірі пов`язано з труднощами діагностики апендициту у дітей раннього віку: найбільша кількість дітей надійшло в клініку після доби
від початку захворювання (201), з них 95 - в терміни від 2 до 5 діб, а 7 дітей - понад 5 діб від початку захворювання.
Число пізніх операцій (понад добу) всі роки залишається дуже високим, становлячи 67,9%.
Про надзвичайну труднощі діагностики апендициту дітей раннього віку свідчить факт, що з 330 дітей, що надійшли в клініку, відразу ж були оперовані тільки 60%. У решти діагноз гострого апендициту був поставлений тільки в результаті динамічного спостереження в умовах стаціонару.
Таким чином, гострий апендицит зустрічається у дітей всіх вікових груп, але найрідше у грудних дітей-в більш в старшому віці частота захворювання поступово наростає.
Переважна кількість хворих надходять в стаціонар в пізні терміни від початку захворювання. Встановлення діагнозу нерідко важко навіть в умовах стаціонару і вимагає динамічного спостереження.
Труднощі розпізнавання гострого апендициту і особливості його перебігу у дітей раннього віку призводять до того, що на операції найчастіше виявляються грубі деструктивні зміни.
У зв`язку з зазначеними обставинами найбільше значення набуває своєчасна і правильна діагностика гострого апендициту.