Побічні офтальмологічні ефекти психостимуляторів - психотропна терапія і орган зору

Дія психостимуляторів на орган зору
Психостимулюючі засоби - психотропні препарати, що стимулюють функції головного мозку і активізують психічну і фізичну діяльність. М. Д. Машковський (1984) відносить до психостимуляторів психомоторні стимулятори і ноотропи. Г. Я. Авруцкий і співавт. (1975) виділяють ноотропи в самостійну групу психотропних препаратів.
Психомоторні стимулятори дають відносно швидкий стимулюючий ефект. За хімічною будовою ці препарати ділять на 3 групи: похідні пурину - кофеін- фенілалкіламіну - фенамін (амфетамін сульфат, бенцедрін сульфат), меридил (риталін, центедрін, індопан) - фенілалкілсідноніміни - сіднокарб, сиднофен.
Кофеїн підсилює процеси збудження в корі великих півкуль мозку, розширює церебральні судини, прискорює проведення імпульсів в центральному нейроні зорового аналізатора.
Препарат викликає підвищення внутрішньоочного тиску. При спільному застосуванні кофеїну в осіб зі здоровими очима можливий підйом офтальмотонуса на 4-8 мм рт. ст., в середньому він становить .0,4-0,5 мм рт. ст. [Leydhecker W., 1955 Makabe R., 1970]. При відкритокутовій глаукомі внутрішньоочний тиск підвищується у 11-18% хворих на 5-9 мм рт. ст., при закритокутовій - у більшості пацієнтів [Kern R., 1964].
Фенамін володіє вираженою периферичної адренергічної активністю, по периферичної дії близький до адреналіну. Він викликає помірне розширення зіниць і парез акомодації, в токсичних дозах - фіксований мідріаз і параліч акомодації [Wharton R., Kilgour W., 1973- Kaskel D., 1977].
Вплив фенамина на внутрішньоочний тиск вивчалося в експерименті у кроликів. В. Н. Зостюченков, В. С. Яснецов (1970) встановили залежність ефекту від дози препарату: низькі і середні - знижують офтальмотонус або не змінюють його, великі - підвищують. М. Я. Фрадкін, А. І. Фрід (1961) відзначили залежність дії фенаміну від вихідного рівня внутрішньоочного тиску: різкий гіпотензивний ефект при експериментальній гіпертензії очей і відсутність впливу на нормальний офтальмотонус. Гіпотензивну дію препарату автори пояснюють розширенням внутрішньоочних судин.
У літературі описано декілька випадків глаукоми, що розвилася при лікуванні фенаміном [Peczon J. D., Grant W. М., 1964- Grant W. М., 1972- Verin Ph. et al., 1977].
Відзначено розширення судин сітківки під впливом психостимулятора амфетаміну. При його спільному застосуванні з антидепресантом - інгібітором МАО, у хворого розвинувся гіпертонічний криз, який ускладнився порушенням кровообігу в центральній артерії сітківки [Dahrling В. Є., 1965].
Дія психостимуляторів на центральну нервову систему відбивається на функції органа зору. Препарати підвищують критичну частоту злиття мигтіння, зменшують функціональну худобою при косоокості, змінюють зв`язок між акомодацією і конвергенцією, в зв`язку з чим деякі автори використовували їх для лікування косоокості [Вагаnowska G. et al., 1968].
Стимулююча дія фенамина на ЦНС і, зокрема, на центральний відділ зорового аналізатора продемонстровано А. С. Новохатської, В. М. Захарченко на прикладі цветоразлічітельной функції. Прийом максимальної разової дози препарату (0,02 г) значно загострює сприйняття кольорів у людей з нормальними гостротою і полем зору.

Меридил відрізняється від фенамина відсутністю периферичної адренергічної активності. Однак, R. Thiel, F. Hollwich (1955) відзначають можливість підвищення внутрішньоочного тиску під впливом препарату як при закритокутовій, так і при відкритокутовій глаукомі.
Індопан ряд авторів відносять до групи антидепресантів, за дією це - інгібітор МАО. Препарат викликає нерізкий мідріаз і парез акомодації.
Сиднокарб і сиднофен не викликають будь-яких ускладнень з боку органу зору. Спеціальних досліджень дії препаратів на зорові функції і вегетативну офтальмологічну симптоматику не проводилося.
Ноотропами називають лікарські засоби, що поліпшують функції головного мозку шляхом впливу на обмін речовин в нервових клітинах. На відміну від психомоторних стимуляторів вони активізують діяльність ЦНС повільно і поступово. Основним представником цієї групи препаратів залишається пірацетам (ноотропіл). М. Д. Машковський об`єднує в одну групу з ноотропами так звані ГАМКергіческіе речовини, подібні до пірацетамом за будовою і дії. До них відносяться аминалон, натрію оксибутират, фенібут, пантогам, пиридитол (енцефабол) і ацефен (люцідріл).
Ноотропи і ГАМКергіческіе речовини покращують кровопостачання головного мозку, обмінні процеси в клітинах ЦНС, прискорюють проведення нервових імпульсів. Прикладом їх впливу на центральний відділ зорового аналізатора служать результати фізіологічного дослідження, проведеного В. І. Медведєвим, В. В. Колбанова (1976): у здорових осіб після прийому аміналона зменшується, розмір сліпих плям. Ефект протилежний дії діазепаму, який викликає збільшення діаметра сліпих плям.
Оксибутират натрію діє на організм антигипоксическая і підвищує стійкість тканин до кисневої недостатності. З огляду на те, що однією з причин зниження зорових функцій при глаукомі є гіпоксія сітківки та зорового нерва, Р. Б. Зарецька і співавт. (1983) застосували препарат при глаукомі у вигляді 5% сиропу по 1-2 столові ложки 3-4 рази на день курсами по 30 днів 2-3 рази на рік. Включення препарату в комплексне медикаментозне лікування хворих з відкритокутовою глаукомою призвело до значного підвищення у них зорових функцій.
Пантогам може викликати алергічний кон`юнктивіт, що поєднується з іншими проявами лікарської алергії - ринітом, висипом і т. Д. [Машковський М. Д., 1984].
Такі нечисленні дані про дію на орган зору психомоторних стимуляторів, ноотропів і ГАМКергіческіх речовин.
Загальні їх властивості, - посилення процесів збудження, прискорення проведення нервових імпульсів в центральному відділі зорового аналізатора, - позитивно позначаються на зорових функціях.
Неоднозначно вплив психостимуляторів на внутрішньоочний тиск. У осіб з анатомічним нахилом - вузьким кутом передньої камери - існує небезпека провокації глаукоми при прийомі кофеїну, фенаміну, Меріда. Навпаки, представник ГАМКергіческіх речовин оксибутират натрію знайшов застосування в лікуванні глаукоми. У повсякденній практичній роботі ми не зустрічали ускладнень з боку органу зору у хворих, які отримують препарати цієї групи.