Психотропна терапія і орган зору
ІНЕССА Львівна Гольдовський. Психотропна терапія і орган зору
Москва: Медицина, 1987.
Монографія присвячена одному з актуальних питань сучасної медицини - дії на орган зору психотропних препаратів. Показана симптоматика токсичних уражень органу зору цими засобами, їх диференційна діагностика. Наводиться клінічна картина кожного ускладнення, його патогенез, лікування та профілактика. Визначено протипоказання і обмеження до психотропної терапії з боку органу зору. Автором рекомендовані методи офтальмологічного обстеження, що дозволяють діагностувати ускладнення психотропної терапії в ранній, оборотної фазі.
Книга призначена для офтальмологів, психіатрів та лікарів суміжних клінічних спеціальностей.
Відео: Органи зору і флуревіти. САД Краснов М (23.05.16)
ВСТУП
Проблема побічної дії лікарської терапії вкрай актуальна в наш час бурхливого розвитку фармацевтичної промисловості. Практично всі лікарські речовини, крім основного, терапевтичної дії, викликають так звані побічні ефекти. Під цим розуміють незаплановане вплив препарату на організм. При певних обставинах його побічні дії можуть виступати в якості основного терапевтичного ефекту при іншому захворюванні, а можуть бути небажаними для організму в цілому або окремих органів. Планування лікування тих чи інших лікарським препаратом завжди має враховувати співвідношення між його терапевтичної цінністю і ризиком розвитку небажаних побічних явищ і ускладнень. Почастішання випадків ускладнень лікарської терапії пов`язано і зі збільшенням тривалості життя. Встановлено, що у осіб старше 60 років побічні реакції та ускладнення медикаментозної терапії зустрічаються в 2 рази частіше, ніж у осіб у віці 30-40 років [Лаврецький І. Г., Лаврецька Е. Ф., 1982]. Все сказане повною мірою відноситься і до побічної дії психотропної терапії.
Психотропні препарати - лікарські речовини, активно впливають на психічну діяльність людини. Активне використання психотропної терапії почалося недавно, з 50-х років нашого століття, коли була виявлена специфічна активність аміназину і резерпіну щодо психічних розладів. За три десятиліття синтезовано величезну кількість лікарських засобів з нейролептическими, антидепресивними, стимулюючими властивостями. Їх застосування зробило революцію в психіатрії: різко підвищилася ефективність лікування багатьох психічних захворювань, їх перебіг стало легше, ремісії - триваліший і глибший. Змінився вигляд психіатричних лікарень, з`явилася можливість соціальної та трудової реабілітації при ряді раніше безнадійних состояній- багато пацієнтів, приречені перш на довічне перебування в психіатричній лікарні, повернуті в суспільство, до трудової діяльності.
В останні роки психотропні препарати вийшли за рамки психіатрії, поповнили терапевтичний арсенал багатьох областей клінічної медицини. Нейролептики, транквілізатори і антидепресанти знайшли широке застосування у внепсіхіатріческой практиці при різній соматичної патології, встановлено їх терапевтичну дію на багато внутрішніх органів [Райський В. А., 1982]. Психотропні препарати виявилися необхідними великому контингенту осіб, які отримують непсіхіатріческого допомогу, а їх споживання у всіх країнах перевершило споживання антибіотиків. Швидкий розвиток психофармакології призвело до того, що знання про механізм дії психотропних препаратів, про їх сумісності з іншими лікарськими речовинами, про фармакодинамике у всіх органах і системах тепер потрібні лікаря будь-якого профілю.
За хімічною будовою і фармакологічними властивостями психотропні засоби вкрай різнорідні. Природно і різноманітність їх побічних ефектів, обумовлених як вегетотропние дією, так і специфічними токсичними властивостями по відношенню до певних тканин і органів. Вивчено психічні, неврологічні, соматичні побічні дії психотропної терапії, як позитивні, використовувані в соматичної медицині, так і негативні, що вимагають певної корекції. Очі внаслідок тонкощі своєї структури і функції відрізняються підвищеною чутливістю до побічного впливу багатьох лікарських препаратів, тому вони не уникли і побічних ефектів психотропної терапії. При її настільки широкому сучасному поширенні офтальмолог не тільки психіатричного стаціонару, а й будь-якого медичного закладу може зіткнутися з дією нейролептиків, транквілізаторів, антидепресантів на орган зору.
Зазначені обставини і послужили стимулом до написання даної книги, завдання якої - представити в систематизованому вигляді накопичені дані про вплив психотропних препаратів на орган зору. У ній узагальнені відомості літератури та результати багаторічної роботи автора - офтальмолога НДІ клінічної психіатрії Всесоюзного Наукового Центру психічного здоров`я АМН СРСР.
