Дослідження гостроти і центрального поля зору хворих з психічними розладами - психотропна терапія і орган зору
Зниження гостроти зору у даного контингенту хворих ми встановлюємо вкрай обережно, після повторних досліджень і ретельного пояснення хворому завдання, демонстрації об`єктів на близькій відстані і т. Д.
Найбільшу складність у хворих з психічними розладами представляє виявлення центральних дефектів поля зору. Навіть пацієнти з збереженим інтелектом, у яких легко досліджуються гострота і поле зору, при кампіметрії не показують зовсім або показують різко зменшені сліпі плями. Це пов`язано з труднощами фіксації погляду і порушенням саккадических настановних рухів очних яблук внаслідок основного захворювання і впливу психотропних препаратів. При підозрі на центральні дефекти поля зору ми досліджуємо цветоразлічітельной функцію зорового аналізатора за допомогою поліхроматичний таблиць Е. Б. Рабкина.
Наші спостереження над 38 пацієнтами з токсичними ураженнями зорових нервів (алкогольними та лікарськими) показали, що розлад відчуття червоного і зеленого кольорів завжди супроводжує центральну або центроцекальной худобою і передує її появі. Придбані порушення відчуття кольору з повним правом можна вважати симптомом розвитку центрального дефекту поля зору, а дослідження за допомогою поліхроматичний таблиць - орієнтовним методом його раннього виявлення. Наш досвід показав його доступність більшості хворих: навіть пацієнти, психічний стан яких не дозволяє визначити гостроту і поле зору, дають типові відповіді при пред`явленні поліхроматичний таблиць [Гольдовський І. Л., 1979].
Порушення колірного зору на ранній стадії ураження папілломакулярного пучка зорового нерва зазвичай нагадують дейтераномалія, рідше - протаномалія. Однак вони ніколи не бувають настільки чіткими, як при вродженої патології відчуття кольору, і при декількох повторних дослідженнях можуть змінюватися в ту або іншу сторону. Більш чітка диференціальна діагностика з вродженими порушеннями відчуття кольору при необхідності можлива за допомогою пігментних таблиць Е. Б. Рабкина. Найбільш наочно підвищення колірних порогів, яке зазвичай стосується всіх кольорів в різному ступені. Остання серія пігментних таблиць демонструє зниження стійкості хроматичного зору, властиве набутої патології. На аномалоскопа пацієнти з ранніми симптомами ретробульбарного невриту беруть більше зеленого кольору для складання рівняння Релея, як дейтераномалія, але і ці дані, як і відповіді по поліхроматичний таблицями, мінливі і непостійні. При слабо вираженому розладі колірного зору хворі приймають нормальне рівняння Релея. але повторно знаходять його з працею. Характерна особливість придбаної колірної патології при дослідженні на аномалоскопа: пацієнти правильно називають кольору, не роблячи грубих помилок, як особи з вродженим порушенням відчуття кольору.
Розлад відчуття синього і жовтого або синього і зеленого кольорів є так званий ретинальний тип порушення колірного зору. Воно може служити раннім симптомом ураження макулярної області сітківки до виявлення центральної скотоми. Порушення розрізнення синього і зеленого кольорів, коли обидва сприймаються як сірий, зазначалося в ряді випадків токсичного медикаментозного ураження сітківки. Цей тип розлади відчуття кольору не сходить з вродженим. Орієнтовно його можна виявити за поліхроматичний таблицями (пацієнти неправильно називають ряд таблиць, але відповіді їх нетіпічни- не читають таблиць з синіми і жовтими цифрами) - чітко характер колірних розладів визначається по пігментних таблиць Е. Б. Рабкина. Однак порушення відчуття синього і жовтого кольорів при ураженні сітківки відзначається не завжди, в деяких випадках пацієнти в першу чергу перестають розрізняти червоний колір [Меркулов І. І., 1964- Марінчев В. Н., 1977- Davidorf F. Н., 1973- Tamai A., Holland М. G., 1975].
Визначення ширини кута передньої камери ока
Поряд з орієнтовними тестами дослідження зорових функцій ми широко користуємося спрощеними методами, визначення ширини кута передньої камери ока. За методом W. Herick і співавт. (1969), вузький промінь світла щілинної лампи направляється на райдужку через саму периферичну частину рогівки, поблизу лімба. Порівнюється ширина зрізу рогівки і щілини між задньою її поверхнею і передньою поверхнею райдужки. Ширина щілини, що дорівнює половині товщини рогівки і менше цієї величини, свідчить про вузькому вугіллі передньої камери. Метод М. Б. Вургафта і співавт. (1973) застосуємо і у хворих, що знаходяться на постільному режимі. Джерело світла поміщається збоку від ока пацієнта і пересувається вгору-вниз у фронтальній площині (рис. 2). На рівні кута передньої камери з протилежного боку очного яблука з`являється світловий рефлекс, широкий при широкому куті, вузький при вузькому, при закритому або дуже вузькому вугіллі передньої камери рефлекс відсутній.
Мал. 2. Відображення світлового променя поверхнею рогівки при орієнтовному дослідженні ширини кута передньої камери (по М. Б. Вургафтом і співавт., 1973).
Орієнтовна визначення ширини кута передньої камери вкрай необхідно для диференціювання форми глаукоми у хворих, яким по фізичному чи психічному стану неможливо провести гоніоскопію. При поєднанні глаукоми і депресії встановити форму глаукоми важливо для вирішення питання про раціональної антидепресивний терапії. Додаткові відомості дають анамнез, наявність або відсутність скарг хворого на затуманення зору, райдужні кола, відомості про що проводилося раніше лікування глаукоми.
Специфіка офтальмологічного обстеження хворих з психічними розладами не обмежується особливостями застосовуваних методик. Не менш важливою є правильна оцінка отриманих результатів з урахуванням можливої невідповідності між даними суб`єктивних і об`єктивних тестів. Різноманітні і численні скарги хворих нерідко не знаходять підтвердження при самому ретельному офтальмологічному обстеженні. Аналіз понад 200 таких випадків переконав нас в правочинності виділення синдрому функціонального розлади зору, що сполучається зазвичай з психопатоподібними або неврозоподобнимі розладами в рамках різних психічних захворювань. Знання клінічної картини і диференційно-діагностичних ознак цього синдрому допоможе уникнути ряду помилок при виявленні патології органу зору, викликаної психотропними препаратами.
