Офтальмоскопія в жовто-зелене світло - офтальмохромоскопію
97. Спектральний склад жовто-зеленого світла офтальмохромоскопію
Жовто-зелене світло відрізняється від бескрасном меншою кількістю короткохвильових променів (рис. 97). Ослаблення синьої частини спектра призводить до зміни картини дна ока, що відрізняється деякими особливостями від спостережуваної в бескрасном світлі.
Офтальмоскопію в жовто-зелене світло вперше застосував Friedenwald (1924) з метою зменшення хроматичної аберації ока та поліпшення в зв`язку з цим розрізнення дрібних деталей на дні ока. Він мав на увазі отримати жовтий Офтальмоскопически світло, однак використаний ним рідкий світлофільтр із зеленим нафтолом пропускає значну кількість зелених променів, так що в результаті вийшов не жовтий, а жовто-зелене світло. Автор знайшов, що при офтальмоскопії в цьому світі збільшується чіткість картини дна ока, в зв`язку з чим стають видно найтонші гілки судинного дерева. На жаль, ця робота не привернула до себе належної уваги і клінічні можливості офтальмоскопії в жовто-зелене світло залишилися нерозкритими і невикористаними.
Нормальне очне дно. Нормальне дно очі в цьому світі набуває жовто-зелений колір (рис. 98). Диск зорового нерва також має жовто-зелений колір, проте він значно світліше дна ока. Різниця в кольорі між скроневої і носової половинами диска виражена менше не тільки в порівнянні з дослідженням в звичайному світлі, але навіть у порівнянні з дослідженням в бескрасном світлі. Контури диска зорового нерва хоча і вуалюються, але менше, ніж в бескрасном світлі. Судини сітківки в цьому світлі виглядають дуже темними. Відня насиченого чорного кольору, а артерії дещо менш чорні. Завдяки контрасту між темними судинами і набагато більш світлим дном судини видно значно чіткіше, ніж у звичайному світлі.
Жовтий колір макули в цьому світі абсолютно не проявляється. Пояснюється це збігом кольору дна і кольору жовтої плями, яка, як було зазначено, має не жовтий, а жовто-зелений колір. В результаті жовто-зелена пляма зливається з жовто-зеленим фоном. На місці ж макули видно пляма більш темне, ніж дно очі, відповідне коричневому плямі, мабуть при дослідженні в звичайному світлі.
Характерною особливістю дослідження дна ока в жовто-зелене світло є те, що малюнок нервових волокон видно краще в порівнянні з дослідженням не тільки в звичайному, але навіть в бескрасном світлі.
Найчіткіше малюнок нервових волокон у вигляді своєрідної полосчатости видно навколо диска зорового нерва. Однак він виражений неоднаково по всьому колу диска.
Більш помітні волокна, розташовані у верхнього і нижнього країв диска зорового нерва. Звідси волокна двома відносно широкими дугоподібними пучками направляються в скроневу сторону, слідуючи спочатку приблизно ходу скроневих судин. Обидва пучка волокон з`єднуються на ділянці, що лежить назовні від центральної ямки.
98 Нормальне дно очі в жовто зелене світло. На жовто-зеленому тлі чіткіше виступає малюнок нервових волокон сітківки. Судини сітківки здаються дуже темними. Відня глибокого чорного кольору, а артерії дещо менш чорного кольору. Жовтий колір макули в цьому світлі невиразний.
99 Аксіальна атрофія зорового нерва. У жовто-зелене світло виявлено відсутність нервових волокон в папилло-макулярном пучку.
Волокна у внутрішнього краю диска зорового нерва видно дещо гірше, ніж волокна, що проходять в скроневих пучках. Вони розташовані приблизно радіально по відношенню до диска зорового нерва і на відстані 1 ДД від його краю стають невиразними.
Найбільш ніжний малюнок нервових волокон відзначається в папілломакулярного пучку, т. Е. На ділянці між скроневим краєм диска зорового нерва і краєм центральної ямки, позначених макулярною рефлексом. Малюнок нервових волокон в цій області добре видно на дні ока молодих людей. Однак саме в жовто-зеленому світлі вдається розрізнити малюнок нервових волокон в папилло-макулярном пучку і в осіб середнього і навіть похилого віку.
Краща различимость малюнка нервових волокон в жовто-зелене світло пояснюється тим, що темні проміжки між волокнами видно на більш світлому тлі чіткіше, ніж при дослідженні в бескрасном світлі. Крім того, очевидно, певну роль в поліпшенні розрізнення таких дрібних деталей, як нервові волокна, грає обмеження спектрального ряду, пов`язане з усуненням частини короткохвильових променів.
Залишкові явища ДИФУЗІЙНОГО ХОРІОРЕТИНІТУ (рис. 100-101)
Патологічні зміни дна очі. Зміни малюнка нервових волокон. Для уточнення питання про розрізнення малюнка нервових волокон в жовто-зеленому світлі була досліджена група хворих, у яких не тільки в звичайному, а й в бескрасном світлі малюнок нервових волокон був абсолютно невиразний. Серед них були виявлені особи, у яких в жовто-зеленому світлі вдалося виявити малюнок нервових волокон. Так, останній був виявлений у групи хворих з частковою атрофією зорового нерва.
100 В бескрасном світлі чітко проступають судини хориоидеи. Видно жовта пляма у вигляді безформного жовто-зеленого ділянки, що збігається з зоною, на якій зберігся пігментний епітелій. На цій же ділянці видно патологічні стаціонарні рефлекси.
100 При дослідженні в жовто-зеленому світлі судини хориоидеи видно краще, ніж в бескрасном, зважаючи більшого контрасту між темно-зеленими судинами і світлим жовто-зеленим дном. Стали доступні для спостереження такі дрібні судинні гілки, які в звичайному і бескрасном світлі абсолютно невиразні.
Розрізнити ослаблений малюнок нервових волокон в жовто-зелене світло тоді, коли в бескрасном він був абсолютно невиразний, можна було не тільки у молодих хворих з атрофією зорового нерва, але і у літніх осіб, у яких в більшості випадків і в нормі при дослідженні в бескрасном світі не вдається розглянути малюнок нервових волокон сітківки.
Зазначені спостереження показують, що дані про зникнення малюнка нервових волокон є більш достовірними при дослідженні дна очі не в бескрасном, а в жовто-зелене світло. Це не означає, що дослідження в бескрасном світлі непридатні для вивчення малюнка нервових волокон. Він досить добре може бути вивчений при дослідженні в бескрасном світлі, однак висновок про відсутність або ослаблення малюнка нервових волокон може бути зроблено з більшою вірогідністю при дослідженні в жовто-зелене світло.
У зв`язку з поліпшенням розрізнення малюнка нервових волокон в жовто-зелене світло краще визначається зникнення малюнка в папилло-макулярном пучку. У цьому світлі ділянку, позбавлений волокон, здається більш контрастним порівняно з прилеглими ділянками, на яких малюнок волокон збережений (рис. 99).
Судини сітківки і хориоидеи. Судинні гілки сітківки в жовто зелене світло видно дуже чітко аж до найдрібніших розгалужень. В окремих випадках вони виділяються чіткіше, ніж при дослідженні в бескрасном світлі. Можливо, тут грає роль світліший фон, на якому судини виділяються більш контрастно. Особливо добре в порівнянні з дослідженням в бескрасном світлі видно судини судинної оболонки.
Так, у хворого з перенесеним раніше дифузним сифилитическим хоріоретінітом, у якого внаслідок значного розрідження пігментного епітелію сітківки в бескрасном світлі була добре видна мережа судин хоріоідеі, в жовто-зеленому стали доступними для спостереження такі дрібні судинні гілки, які навіть в бескрасном були абсолютно невиразні ( рис. 100, 101).
Інші деталі патологічно зміненого дна ока при дослідженні в жовто-зеленому світлі видно в основному так само, як і при дослідженні в бескрасном світлі. Вогнища пилоподібного помутніння сітківки було видно у деяких хворих дещо гірше, ніж при офтальмоскопії в бескрасном світлі. Це можна пояснити тим, що в зв`язку з меншою кількістю короткохвильових променів пилоподібні вогнища в цьому світлі слабкіше рефлектують.
На відміну від цих вогнищ друзи сітківки в жовто-зеленому світлі видно кілька краще, ніж в бескрасном. Це, мабуть, також пояснюється меншою кількістю короткохвильових променів і меншим у зв`язку з цим вуалированием деталей, розташованих в товщі сітківки.
