Медична реабілітація - виразкова хвороба шлунка
Відео: Алгоритм реабілітації шлунково-кишкового тракту в домашніх умовах
Диспансеризація і принципи відновного лікування хворих на виразкову хворобу на етапах медичної реабілітації
Генеральним напрямом розвитку охорони здоров`я в нашій країні було і залишається профілактичне, що передбачає створення сприятливих здорових умов життя для населення, формування здорового способу життя кожної людини і всього суспільства, активне медичне спостереження за здоров`ям кожної людини. Реалізація профілактичних завдань пов`язана з успішним вирішенням багатьох соціально-економічних проблем і, звичайно ж, з корінною перебудовою діяльності органів і установ охорони здоров`я, перш за все, з розвитком і вдосконаленням первинної медико-санітарної допомоги. Це дозволить результативно і в повному обсязі забезпечити диспансеризацію населення, створити єдину систему оцінки і систематичного спостереження за станом здоров`я людини, всього населення в цілому.
Питання диспансеризації вимагають глибокого вивчення і вдосконалення, бо традиційні її методи малоефективні і не дозволяють забезпечити повноцінну ранню діагностику захворювань, чітко виділити групи осіб для диференційованого спостереження, повноцінно здійснити профілактичні та реабілітаційні заходи.
Потребує удосконалення методика підготовки та проведення профілактичних оглядів за програмою загальної диспансеризації. Сучасні технічні засоби дають можливість удосконалити діагностичний процес, передбачивши участь лікаря тільки на заключному етапі - етапі прийняття сформованого рішення. Це дозволяє підвищити ефективність роботи відділення профілактики, скоротити до мінімуму час профогляду.
Нами спільно з Є. І. Самсоі і співавторами (1986, 1988), М. Ю. Коломоєць, В. Л. Таралло (1989, 1990) удосконалено методику ранньої діагностики захворювань системи травлення, в тому числі виразковій хворобі, з використанням ЕОМ і автоматизованих комплексів. Діагностика складається з двох етапів - неспецифічного і специфічного.
На першому етапі (неспецифічний) дається первинна експертна оцінка стану здоров`я діспансерізуемих з поділом їх на два потоки - здорові і підлягають подальшому обстеженню. Цей етап реалізується шляхом попереднього інтерв`ювання населення по орієнтовним запитальника (0-1) * при підготовці до профілактичного огляду. Діспансерізуемих, відповідаючи на питання орієнтовного опитувальника (0-1), заповнюють технологічну карту інтерв`ювання (ТКИ-1). Потім проводиться її машинна обробка, за результатами якої виділяють осіб груп ризику по патології окремих нозологічних одиниць.
* Орієнтовний опитувальник заснований на анамнестичних анкеті «Комплекс програм» ( «Базовий огляд») рішення задач обробки результатів масових диспансерних скрінннг-оглядів населення з застосуванням мікро-ЕОМ «Іскра-1256» РІВЦ МОЗ України (1987) з включенням спеціально розроблених методик самообстеження пацієнта , доповнень і змін, що забезпечують проведення масового самоінтервьюіроваіня населення і заповнення карт, в домашніх умовах. Медичний опитувальник призначений для територіально дільничної паспортизації здоров`я населення з виділенням груп ризику по захворюваннях і способу життя за допомогою ЕОМ.
Питання про виділення двох потоків обстежуваних (здорові і потребують дообстеження) вирішується на підставі висновку ЕОМ по ТКИ-1 і результатів обов`язкових досліджень.
Особи, які потребують дообстеження, направляються для подальшого обстеження за скринінговим цільовими програмами. Однією з таких програм є програма цільового масового медичного огляду з раннього виявлення поширених захворювань системи травлення (в тому числі виразковій хворобі і передвиразковий стан). Діспансерізуемих згідно спеціалізованому опитувальником (0-2 «п») заповнюють технологічну карту ТКИ-2 «п», після чого проводиться їх автоматизована обробка за таким же принципом. ЕОМ передбачає ймовірний
діагноз (діагнози) і перелік додаткових методів дослідження органів травлення (лабораторних, інструментальних, рентгенорадіологічних). Участь лікаря-терапевта відділення профілактики передбачено на заключному етапі профілактичного огляду - етапі прийняття сформованого рішення, визначення групи диспансерного спостереження. В ході профілактичного огляду діспансерізуемих за рекомендацією ЕОМ оглядають лікарі-фахівці.
Опитувальники апробовані шляхом проведення профілактичних медичних оглядів 4217 чоловік. За результатами машинної обробки Можливий діагноз «здоровий» поставлений лише 18,8% взято інтерв`ю, висновок «потребує дообстеження» -80,9% (серед них 77% діспансерізуемих потребували консультаціях фахівців терапевтичного профілю). Аналіз останніх результатів профілактичних оглядів показав, що істинно позитивну відповідь ЕОМ дала в 62,9% випадків, істинно негативний - в 29,1%, хибнопозитивний - в 2,4%, псевдонегативну - в 5,8%.
При ідентифікації гастроентерологічної патології чутливість спеціалізованого скринінгового опитувальника виявилася дуже високою - 96,2% (з коефіцієнтом прогнозування результату 0,9), т. К. В зазначеному відсотку випадків машина дає вірну відповідь у разі позитивного рішення «хворий». У той же час при негативній відповіді помилка становить 15,6% (з коефіцієнтом прогнозування 0,9). В результаті коефіцієнт відповідності діагностичного висновку становить 92,1%, т. З. з 100 чоловік у 8 рішення ЕОМ по виявленню гастроентерологічної патології на підставі даних опитування може бути невірним.
Наведені дані переконують в високого ступеня надійності розроблених критеріїв і дозволяють рекомендувати спеціалізований опитувальник для широкого використання в скрининговой цільовій програмі на етапі підготовки до проведення профілактичного медичного огляду.
Як відомо, наказом МОЗ СРСР № 770 від 30.05.86 р передбачено виділення трьох диспансерних груп: здорові (ДО- профілактично здорові (ДГ) - хворі, які потребують лікування (Дз). Наш досвід показує, що стосовно хворим на виразкову хворобу їх з передвиразковий стану, а також до осіб з факторами ризику виникнення цих захворювань виправдане більш диференційоване поділ діспансерізуемих на другу і третю групи здоров`я (в кожній з них доцільно виділяти по 3 підгрупи) з метою забезпечення диференційованого підходу до проведення профілактичних і лікувальних заходів.
II група:
На - підвищеної уваги (особи, що не пред`являють скарг, без відхилень від норми за результатами додаткових досліджень, але схильні до дії факторів ризику) -
II б - особи з приховано поточними передвиразковий стан (що не пред`являють скарг, але мають відхилення від норми при додаткових дослідженнях) -
в - хворі з явними передвиразковий стану, виразкову хворобу, що не потребують лікування.
група:
III а - хворі з явними передвиразковий стану, що потребують леченіі-
III б - хворі з неускладненій на виразкову хворобу, що потребують леченіі-
III в - хворі з тяжким перебігом виразкової хвороби, ускладненнями і (або) супутніми захворюваннями.
Виразкова хвороба відноситься до числа захворювань, в боротьбі з якими профілактичні реабілітаційні заходи мають вирішальне значення.
Не применшуючи важливості стаціонарного етапу лікування, слід визнати, що домогтися стійкої і тривалої ремісії, запобігти рецидивирование виразкової хвороби вдається шляхом тривалого (не менше 2 років) і спадкоємного відновного етапного лікування хворого після виписки зі стаціонару. Про це свідчать наші власні дослідження і роботи ряду авторів (Е. І. Самсон, 1979- П. Я. Григор`єв, 1986 Г. А. Серебрін, 1989, і ін.).
Ми виділяємо наступні етапи послестаціонарного відновного лікування хворих на виразкову хворобу:
відділення реабілітації для гастроентерологічних хворих лікарні відновного лікування (зазвичай в заміській зоні з використанням природних лікувальних факторів) -
поліклініка (в тому числі денний стаціонар поліклініки, відділення або кабінет відновного лікування поліклініки або реабілітаційний центр при поліклініці) -
санаторій-профілакторій промислових підприємств, установ, колгоспів, радгоспів, навчальних заведеній-
санаторно-курортне лікування.
Всі перераховані вище етапи послестаціонарного відновного лікування ми об`єднуємо в період пізньої реабілітації, а в цілому процес медичної реабілітації можна розділити на три періоди:
- Рання реабілітація (своєчасна діагностика в поліклініці, раннє інтенсивне лікування) -
- Пізня реабілітація (післяопераційні етапи лікування) -
- Диспансерне спостереження в поліклініці.
В системі медичної реабілітації хворих на виразкову хворобу поліклінічному етапу належить вирішальна роль, так як саме в поліклініці здійснюється безперервне, послідовне спостереження і лікування хворого протягом тривалого часу, забезпечується спадкоємність реабілітації. Результативність реабілітації хворих в поліклініці обумовлена комплексним впливом різних засобів і методів відновного лікування, в тому числі лікувальним харчуванням, фіто- і фізіотерапією, акупунктурою, ЛФК, бальнеотерапія, психотерапією при дуже стриманою, максимально диференційованої і адекватної фармакотерапії (Е. І. Самсон, М . Ю. Коломоєць, 1985- М, Ю. Коломоєць та співавт., 1988, і ін.).
Правильна оцінка ролі і значення поліклінічного етапу відновного лікування хворих сприяла подальшому вдосконаленню в останні роки організаційних форм еабілітаціі хворих на поліклінічному етапі (О. П. Щепин, 990). Одним з них є денний стаціонар поліклініки (ДСП). Аналіз наших спостережень за денним стаціонарів при поліклініках ЦРКБ Мінського р-ну Києва, поліклініці 3-и міськлікарні Чернівців, а також дані А. М. Лушпи (1987), Б. В. Жалковський, Л. І. Лейбман (1990) показують, що найбільш ефективно ДСП використовується для реабілітації гастроентерологічних хворих, що становлять 70-80% від загальної кількості лікувалися. Серед хворих із захворюваннями системи травлення близько половини склали хворі на виразкову хворобу. На підставі досвіду роботи ДСП ми визначили показання до направлення хворих на виразкову хворобу в денний стаціонар. До них відносяться:
Неускладнена виразкова хвороба при наявності виразкового дефекту через 2 тижні від початку лікування в стаціонарі після купірування больового синдрому.
Загострення неускладненій виразковій хворобі без виразкового дефекту (з початку загострення), минаючи стаціонарний етап.
Тривало нерубцующейся виразки при відсутності ускладнень через 3-4 тижні після початку стаціонарного лікування.
У зв`язку з досить тривалим перебуванням хворих в ДСП протягом дня (6-7 год) ми вважаємо за доцільне організувати в ДСП одно-дворазове харчування (дієта №1).
Тривалість лікування хворих на виразкову хворобу на різних етапах медичної реабілітації залежить від тяжкості перебігу, наявності ускладнень і супутніх захворювань і ряду інших клінічних особливостей у конкретного хворого. Разом з тим, наш багаторічний досвід дозволяє рекомендувати як оптимальні наступні терміни: в стаціонарі - 20-30 днів (або 14 днів з подальшим направленням хворого в денний стаціонар або відділення реабілітації для гастроентерологічних хворих лікарні відновного лікування) - у відділенні реабілітації лікарні відновного лікування - 14 днів-у денному стаціонарі - від 14 до 20 днів-у відділенні відновного лікування поліклініки або реабілітаційному центрі при поліклініці - 14 днів-у санаторії-профілакторії - 24 дні-в санаторії на курорті - 24-26 днів.
В цілому пролонговане лікування повинно тривати не менше 2 років при відсутності нових загострень і рецидивів. Практично здоровим пацієнта можна вважати в тих випадках, якщо протягом 5 років у нього не було загострень і рецидивів виразкової хвороби.
На закінчення необхідно відзначити, що проблема лікування виразкової хвороби далеко виходить за рамки медицини і є соціально-економічною проблемою, що вимагає здійснення комплексу заходів в загальнодержавному масштабі, що створюють умови для зменшення психогенних факторів, нормального харчування, гігієнічних умов праці, побуту, відпочинку.
