Прогноз і профілактика при раку тіла матки - рак матки
ПРОГНОЗ ПРИ РАКУ ТІЛА МАТКИ
Результат захворювання після лікування хворих на рак тіла матки зумовлений багатьма чинниками. Важлива роль належить біологічним властивостями пухлини, особливостей її росту і метастазування.
Як показав аналіз прогностичного значення патогенетичних особливостей, проведений А. Т. Волкової (1979), прогностично найбільш сприятливі помірно і високодиференційовані пухлини (п`ятирічне вилікування 86,8% хворих). Автором виявлено прогностичне значення секреторною активності пухлинних клітин. Найбільш сприятливими результати виявилися у тих хворих, у яких спостерігалася секреція елементів пухлини. Найгірший прогноз відзначався при виявленні секреції клітин в окремих осередках пухлини або при її повній відсутності.
Істотне прогностичне значення має розташування пухлини, ступінь її інвазії в м`язову стінку матки, метастатична поразка лімфатичних вузлів.
Прогноз погіршується в міру наближення розташування пухлини до внутрішнього маткового зіву і особливо при поширенні її на канал шийки матки. Віддалені результати погіршуються при глибокому вростання раку в м`язову оболонку матки і особливо при досягненні нею периметрия, що пояснюється посиленим лімфогенним і імплантаційним поширенням пухлини.
Важливу роль при раку тіла матки має стан регіонарних лімфатичних вузлів. При ураженні одиночних вузлів пророкування краще, ніж при виявленні метастазів у багатьох лімфатичних вузлах.
Безсумнівна позитивний вплив має радикальність оперативного втручання. Видалення регіонарних лімфатичних вузлів при екстирпації матки, за даними А. Т. Волкової, підвищує п`ятирічну виживаність з 69,9 до 81,9%.
Вік хворих на рак тіла матки відіграє певну роль при визначенні прогнозу. У хворих молодше 50 років п`ятирічне виживання становить 83,6%, а при однакових стадіях і методах лікування у хворих старше 50 років вона знижується до 69,3%.
Не виключено, що погіршення прогнозу у хворих старших вікових груп пояснюється збільшенням частоти низькодиференційованих пухлин, яким властивий високий ступінь злоякісності у вигляді швидкого інфільтративного росту і високої частоти лімфогенного метастазування (А. Т. Волкова).
Порушення менструальної функції у хворих на рак тіла матки у вигляді ановуляции позитивно впливає на прогноз. Можливо, це пов`язано з тим, що при ановуляторних маткових циклах нерідко відзначаються гіперпластичні процеси в ендометрії, на їх фоні частіше виникає високодиференційований рак тіла матки, при якому прогноз щодо краще.
Наявність обмінних порушень у хворих на рак тіла матки позначається на результатах захворювання: чим більше виражені обмінно-ендокринні порушення, тим сприятливіший прогноз. Це можна пояснити особливостями будови пухлини, які полягають у підвищенні ступеня диференціювання її клітин у хворих з порушеннями жирового і вуглеводного обміну.
Визначення індивідуального прогнозу у хворих на рак тіла матки грає важливу роль при виробленні оптимальної тактики лікування кожної хворої. За даними А. Т. Волкової, при сприятливому прогнозі можна відмовитися від променевої терапії після операції, замінивши її коротким курсом лікування гестагенами (8-12 г). При сумнівному і поганий прогноз хвору слід піддати променевої терапії в післяопераційному періоді і призначати гестагени протягом 3 наступних років.
Отже, визначивши індивідуальний прогноз у хворої на рак тіла матки, благається з більшою часткою ймовірності оцінити медичну і соціальну її реабілітацію.
ПРОФІЛАКТИКА РАКУ ТІЛА МАТКИ
До недавнього часу існувало уявлення, що профілактика раку тіла матки не здійсненна.
В останні роки завдяки успіхам у вивченні патогенезу раку тіла матки з`явилася реальна можливість його попередження шляхом проведення лікувальних заходів у хворих з діенцефальним порушеннями і зміненими яєчниками.
Хворих, які страждають діенцефальной патологією, необхідно піддавати гормональної терапії, дотримуючись відповідну дієту, використовуючи фізичні і загальнозміцнюючі методи лікування. При синдромі Штейна - Левенталя хворим показана клиноподібна резекція яєчників для нормалізації менструальної і репродуктивної функцій. Попередньо у хворих з цією патологією слід провести медикаментозне лікування кломіфеном (клостильбегит), а при його неефективності обговорити питання про оперативне втручання.
Групу підвищеного ризику по раку тіла матки складають жінки з тріадою симптомів, що зустрічаються при цій пухлини: гіпертонічну хворобу, ожиріння і цукровий діабет.
Крім того, на думку Г. М. Савельєвої і В. Н. Сєрова (1980), до групи підвищеного ризику входять наступні жінки з кров`яними виділеннями з матки: 1) хворі репродуктивного віку з рецидивуючими порушеннями менструальної функції, незважаючи на лікування, що проводиться на тлі виражених нейроендокринних ізмененій- 2) хворі в клімактеричному періоді з тривало спостерігаються незначними кров`яними виділеннями ациклічні характеру при наявності виражених нейроендокринних змін, що виникли або вперше, або повторно після діагностичного вискоблювання матки, при якому відзначений поліпоз або інші прояви гіперплазії ендометрія- 3) хворі в постменопаузі з кров`яними виділеннями, що з`явилися або вперше, або повторно після діагностичного вискоблювання матки або симптоматичного лікування-4) хворі будь-якого віку, у яких під час гістологічного дослідження зіскрібка з матки виявлені аденоматозні поліпи або атипова гіперплазія ендометрію незалежно від повторюваності або відсутності ациклічних кров`яних виділень, відновлення або збереження порушень менструального циклу.
Жінки, що входять до групи підвищеного ризику по раку тіла матки, повинні піддаватися регулярним гінекологічним оглядам в жіночій консультації або в кабінеті патології ендометрію. При цьому слід обов`язково проводити контрольні дослідження ендометрію шляхом цитологічного дослідження аспиратов з порожнини матки. При необхідності через 3-6 міс роблять повторне роздільне вишкрібання матки для судження про стан ендометрія.
Хворі, у яких консервативне лікування виявляється неефективним, а передракові зміни ендометрія зберігаються або навіть прогресують, повинні піддаватися лікуванню для запобігання розвитку у них злоякісної пухлини.
