Епідеміологія раку шийки матки - рак матки
1. РАК ШИЙКИ МАТКИ
- ПИТАННЯ епідеміології РАКУ ШИЙКИ МАТКИ
Відео: Рання діагностика раку шийки матки
Злоякісні пухлини займають після серцево-судинної патології друге місце серед причин смерті населення в Радянському Союзі і більшості інших економічно розвинених країн.
Вивчення епідеміології злоякісних пухлин матки в нашій країні проводиться планомірно і цілеспрямовано завдяки організації Всесоюзного центру по вивченню епідеміології раку жіночих статевих органів при онкологічному науковому центрі Міністерства охорони здоров`я Грузинської РСР.
Ступінь ризику захворювання на рак шийки матки неоднакова у жінок різного віку. На основі вивчення захворюваності на рак шийки матки у жінок в Казахської РСР в період 1970-1976 рр. Н. В. Мальцева і співавт. (1978) наводять дані, що підтверджують це положення: у віці 0 - 29 років один випадок захворювання припадає на 110 000 жінок, в 30 - 39 років на 4400, в 40 - 49 років - на 1200, у 50 - 59 років - на 1300 , в 60 - 69 років - на 3500, у 70 років - на 4000 жінок. При цьому враховується, що стандартизований показник захворюваності на рак шийки матки в Казахської РСР в 1976 р склав 19,4 ± 0,27 на 100 000 жінок.
У різних країнах захворюваність на рак шийки матки коливається в широких межах. Так, в розрахунку на 100 000 жіночого населення на Ямайці вона становить 58,9, а в Швеції - 22,5.
Смертність від раку шийки матки також неоднакова. У розрахунку на 100 000 мешканок НДР при стандартизації показника він становить 10,6, в Ісландії - 8,0, в Іспанії - 0,7, Італії - 1,5.
Встановлено, що заміжні жінки частіше хворіють на рак шийки матки, ніж незаміжні. У жінок, які народили пухлина зустрічається частіше, ніж у родили. Рак шийки матки виникає щодо часто у жінок, що мають багатьох сексуальних партнерів.
Рак шийки матки рідко вражає жінок, які перебували у шлюбі з чоловіками, які беруть заходи до попередження скупчення смегми. У мусульманок і єврейок, чоловіки яких піддавалися обряду обрізання крайньої плоті, ракова пухлина вражає шийку матки порівняно рідко.
Роль смегми у виникненні раку шийки матки вивчена недостатньо. Л. І. Чарквиани і В. Д. Тодуа (1965) провели експериментальне дослідження з виявлення впливу смегми на стан слизової оболонки рогів матки при тривалому введенні в статеві шляхи щурів. Піддослідним тваринам в просвіт рогів матки вводили смегму людини і коня. Щури контрольної групи отримували відповідно парафін. Після впливу смегмою у 6-7% експериментальних тварин виникли злоякісні пухлини рогів матки, в той час як у контрольних тварин злоякісні пухлини в статевих шляхах були відсутні. Результати дослідження, проведеного Л. І. Чарквиани і В. Д. Тодуа, свідчать на користь того, що смегма притаманні канцерогенні властивості.
Потребує подальшого вивчення роль вірусної інфекції у виникненні раку шийки матки. Передбачається, що певне значення в канцерогенезі має вірус Herpes-2. Про це свідчать епідеміологічні, серологічні, біохімічні дослідження. Інфікованість вірусом типу Herpes-2 виявляється у 20% жінок з епітеліальними дисплазиями і преінвазивний раком шийки матки.
Герпес зазначеного типу рідше зустрічається у чоловіків, які зазнали обрізання, ніж у чоловіків із збереженою крайньою плоттю.
Кольпіт трихомонадною етіології виявляється у хворих на рак шийки матки в 5 з гаком разів частіше, ніж у жінок контрольної групи. Те ж відноситься до захворюваності жінок на сифіліс. У 9% жінок з раком шийки матки в анамнезі зустрічаються вказівки на перенесений раніше сифіліс або позитивну реакцію Вассермана, в той час як в контрольній групі такі жінки становлять 2%.
У виникненні раку шийки матки має значення час початку статевого життя: чим раніше вона починається, тим більше можливість розвитку пухлини цієї локалізації.
Думки про вплив репродуктивної функції жінок на ризик виникнення раку шийки матки суперечливі. На думку Л. І. Чарквиани (1980), небезпека цього захворювання значно зростає при збільшенні кількості пологів. Навпаки, результати, отримані
В. І. Стасеевой (1970), не дають підстави вважати, що збільшення кількості вагітностей та пологів грає істотну роль в генезі раку шийки матки. Все ж важко виключити роль родового акту, пов`язаних в них механічних пошкоджень шийки матки і гормональних зрушень в організмі, обумовлених вагітністю, у виникненні раку цієї локалізації.
Заслуговує уваги дослідження, проведене F. Gagnon (1950). Автор піддав вивченню 13 000 історій хвороби черниць. Рак шийки матки не був виявлений ні в однієї з них, а рак тіла матки виявився у 14, причому у 12 був підтверджений при мікроскопічному дослідженні. Автор вивчив архіви онкологічних установ в Монреалі за 20 років і Квебеку. При цьому у 19 черниць був встановлений рак тіла матки з гістологічним підтвердженням діагнозу і тільки у 3 виявлено рак шийки матки. При додатковому поглибленому дослідженні у 2 з 3 останніх жінок діагностовано рак тіла матки з поширенням на шийку.
Зазначені роботи безсумнівно свідчать про зв`язок між характером сексуального життя жінок і частотою виникнення у них раку шийки і тіла матки. Роль спадкових факторів в канцерогенезі шийки матки чітко показати не вдалося.
