Помилки і ускладнення, допущені на різних етапах надання допомоги хворим - переломи щелеп

ПОМИЛКИ І УСКЛАДНЕННЯ, ДОПУЩЕНІ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ХВОРИМ З ПЕРЕЛОМАМИ ЩЕЛЕП

1. догоспітальному етапі
2. Запізніла госпіталізація і в зв`язку з цим пізніше спеціалізоване лікування в результаті:

а) пізньої обіговості за медичною допомогою (в основному при побутової травмі і через алкогольне сп`яніння) -
б) затяжного діагностичного періоду в поліклініці (через недостатню обізнаність в питаннях клініки переломів нижньої щелепи, відсутність, тривалості або неправильності рентгенологічного обстеження) -
в) діагностичних помилок (розбіжність діагнозів напрямки і клініки становить 26,4%).

1. Майже повна відсутність тимчасової (транспортної) іммобілізації уламків нижньої щелепи при направленні потерпілого з поліклініки в спеціалізований стаціонар. Введення протиправцевої сироватки, антибіотиків, знеболювальних засобів - рідкісне явище на догоспітальному етапі.
2. При поєднанні перелому нижньої щелепи з пораненнями м`яких тканин обличчя хірурги поліклінік і травматологічних пунктів, як правило, проводять первинну хірургічну обробку ран м`яких тканин обличчя без обробки кісткової рани і без подальшої іммобілізації уламків.
3. Незважаючи на те що переломи нижньої щелепи нерідко поєднуються з черепно-мозковою травмою, більшість постраждалих не евакуюють з пунктів надання медичної допомоги (здоровпункти, поліклініки, травматологічні пункти) в клініку санітарним транспортом.
4. ПЕРІОД СТАЦІОНАРНОГО ЛІКУВАННЯ

А. Помилки і ускладнення при оперативному лікуванні переломів нижньої щелепи
Помилки при підготовці і проведенні остеосинтезу:

1. Більшість хворих з переломами нижньої щелепи піддавалися оперативному втручанню на 3-6-у добу після травми.
2. Запізніле видалення зуба з щілини перелому, а також несвоєчасна санація порожнини рота (ліквідація хронічних запальних вогнищ в щелепи).
3. Неправильний вибір методу знеболення, особливо при застарілих переломах та при операціях в області суглобового відростка. При ендотрахеальної наркозі - помилкове введення трубки через рот.
4. Травматично виконання операції і пошкодження нижньої альвеолярної артерії.
5. Неправильний вибір фіксуючого пристрою, який не забезпечує міцний остеосинтез, що призводить до вторинного зміщення відламків.
6. Порушення техніки остеосинтезу:

а) неправильне нанесення отворів для проведення шва
б) введення штифта (спиці) в нижньощелепний канал-
в) недостатнє введення скрепітелей в обидва уламка, проведення його повз отломка-
г) деформація штифта в момент введення в отломкі-
д) застосування некондиційних і непридатних по міцності матеріалів для остеосинтезу.

1. Поломка інструментів і залишення в рані сторонніх тіл.

8 Недостатній гемостаз при проведенні оперативного
втручання, що призводить до утворення гематоми.
9. Пошкодження нижнього альвеолярного нерва і крайової гілки лицевого нерва.
10. Неточне зіставлення уламків і недостатньо міцне скріплення їх в момент операції, що змушує вдаватися до додаткової фіксації назубних шинами.
Деякі з перерахованих помилок і похибок виникли через недостатню кваліфікацію хірурга, а також в результаті відсутності необхідних інструментів і матеріалів в момент проведення оперативного втручання.
Помилки і ускладнення раннього післяопераційного періоду:

1. Гострі запальні процеси: нагноєння післяопераційної рани м`яких тканин, гематоми, нагноєння кісткової рани, травматичний остеомієліт, часткове розходження швів.
2. Вторинне зміщення уламків через нетривкого остеосинтезу і незастосування при цьому додаткової назубних фіксації при ранній функціональному навантаженні.
3. Рання міграція скрепітелей до освіти міцної кісткової мозолі.
4. Освіта слинного свища.

Помилки і ускладнення пізнього післяопераційного періоду:

1. Розвиток травматичного остеомієліту.
2. Уповільнена консолідація переломів, освіту помилкового суглоба.
3. Пізня міграція металевих конструкцій, розрив дротяного шва, розв`язання капронової нитки.
4. Корозія металевих конструкцій.
5. Порушення прикусу через зрощення уламків в хибному положенні.

Б. Помилки і ускладнення при ортопедичному лікуванні переломів нижньої щелепи.

1. Нетривка і запізніла фіксація уламків за допомогою назубних дротяних шин і інших іммобілізаційний апаратів.
2. Порушення техніки шинування.
3. Запізніле видалення зуба з щілини перелому.
4. Вивихи зубів при використанні надмірно високих міжзубних прокладок.
5. Розвиток травматичного остеомієліту і актиномикоза.
6. Порушення прикусу при зрощенні відламків щелепи в анатомічно хибному положенні.
7. Тимчасова контрактура нижньої щелепи при тривалій міжщелепний фіксації.
8. Передчасна виписка зі стаціонару.

III. ПЕРІОД АМБУЛАТОРНОГО доліковування

1. Порушення лікувального режиму з боку хворого: нерегулярне відвідування поліклініки, рання функціональне навантаження.
2. Відсутність належного контролю з боку фахівця поліклініки за станом назубних шин, прикусу. Недостатнє рентгенологічне спостереження за загоєнням перелому.
3. Недостатнє використання фізіотерапії при амбулаторному доліковуванні хворих.

Експертизу тимчасової непрацездатності у хворих з травмою обличчя проводять в стоматологічних поліклініках і відділеннях. При неускладнених переломах у осіб середнього віку формування первинної кісткової мозолі настає через 2-3 тижнів, а вторинної - через 6-8 тижнів. Загоєння переломів в області гілки відбувається в більш короткі терміни. Коли зсув не усунуто, терміни іммобілізації збільшуються на 1 тиждень, а при розвитку травматичного остеомієліту - до 2 тижнів. Необгрунтоване скорочення тривалості іммобілізації веде до розвитку травматичного остеомієліту, уповільненої консолідації, утворення помилкового суглоба, вторинного зміщення відламків.
Середня тривалість непрацездатності у хворих з переломами нижньої щелепи при неускладненій течії одиночного перелому від 25 до 28 днів, подвійного перелому від 29 до 32 днів. При ускладнених переломах ці терміни збільшуються до 35- »40 днів. Більш тривалі терміни тимчасової непрацездатності у осіб важкої фізичної праці (шахтарі): при одиночних переломах - від 40 до 43 днів, при подвійних - від 44 до 47 [Маліков К. С. та ін., 1975- Голіков Д. І. та ін ., 1976- Левенець А. К., 1971].