Ускладнення та наслідки - інфекційно-токсичний шок - черевний тиф і паратифи

До ускладнень черевного тифу і паратифів А і В відноситься інфекційно-токсичний шок. Вперше він описаний Laennek в 1831 році.
Інфекційно-токсичний, або бактеріальний, шок викликають ендотоксини, переважно грамнегативних бактерій. Але виникає шок за однієї обов`язкової умови - бактеріємії. Бактеріальний шок рідко розвивається у осіб молодше 40 років, причому у чоловіків він виникає в 2 рази частіше.
Токсичні властивості сальмонел обумовлені їх структурними компонентами. Практично кожен антиген збудника токсичний. Але найбільшою токсичністю володіють білки, муконолісахаріди, ліпопротеїди. Не тільки токсини бактеріальної клітини, а й різні біологічно активні ендогенного походження речовини типу гістаміну, серотоніну, брадикініну, що звільняються з пошкоджених клітин тканин під впливом бактерій, беруть участь в розвитку шоку.
Інфекційно-токсичний шок ми спостерігали у 0,76% хворих на черевний тиф і у 0,52% хворих паратифом В. У більшої частини хворих шок розвинувся при ускладненні кишковою кровотечею або перфоративні перитонітом. Зовнішній вигляд хворого з вираженим колапсом шокового походження досить характерний. Особа, кінцівки, вуха холодні, покриті липким потом. Тони серця глухі, пульс частий, ниткоподібний. Температура тіла, як правило, в цей період знижується, іноді до субнормальних цифр. Інтенсивність гемодинамічних розладів визначається тяжкістю шоку. При легкій формі артермальное тиск знижується до 90 мм рт. ст., а частота пульсу не перевищує 120 ударів в хвилину. При шоці середньої тяжкості максимальний тиск знижений до 60-70 мм рт. ст., частота пульсу в межах 120-140 ударів. При тяжкому перебігу шоку артеріальний тиск опускається до 50 мм і нижче, а пульс частіше 140 ударів в 1 хв. Саме при цій формі шоку картина його маскується рано виявляється колапсом, причому колапс, що виникає при черевному тифі, може тривати кілька днів і часто закінчується смертю хворого.
Шокові реакції при тифо-паратіфозних захворюваннях можуть надавати іноді і лікувальний ефект, викликаючи перебудову організму, посилюючи фагоцитоз, бактерицидність крові, збільшуючи кількість пропердина. Деякі зарубіжні автори в минулі роки пропонували лікувати черевний тиф шоком, викликаним внутрішньовенним введенням вакцин-лизатов тифозних мікробів. Таке одноразове або повторне введення, на думку В. Ф. Вограліка (1938), може обірвати захворювання. Можна припускати, що в основі сприятливого дії шоку на подальший перебіг черевного тифу лежить той же механізм, що і при утворенні біогенних стимуляторів в відмирає тканини.
Як і у дорослих, у дітей також можливі колапси. О. С. Махмудов (1964) спостерігав колапс при тяжкому перебігу хвороби, в основному у дітей з супутніми захворюваннями або ускладненнями у вигляді менінгоенцефаліту, токсичного гепатиту, кишкової кровотечі та ін. Як і у дорослих, розвивається колапс в основному в ранні ранкові години. Клінічно в період попередніх колапсу доби у дітей посилювалася адинамія, частішали дихання, пульс. На цьому тлі раптово розвивалося різке падіння температури, з`являвся ціаноз губ, похолодання кінцівок, холодний піт, пульс був слабкого наповнення, а у деяких він не визначався. При аускультації визначалася глухість серцевих тонів, різко виражена тахікардія. Свідомість хворого запаморочені, була відсутня реакція на оточуюче, відзначено довільне сечовипускання. Різко падає артеріальний тиск.