Ускладнення та наслідки - черевний тиф і паратифи
При черевному тифі і паратифах ускладнення умовно можна розділити на специфічні, пов`язані з властивими хвороби анатомо-морфологічними змінами в шлунково-кишковому тракті і неспецифічні. Серед неспецифічних ускладнень раніше на першому місці стояли пневмонії, що зустрічалися в різних клініках серед хворих дітей - у 24,3-55% і дещо рідше у дорослих (Г. Ф. Вогралік, 1931- Н. К. Розенберг, 1935- С. Д . Носов, 1945). Нерідко спостерігалися гнійні отити (6,3-8%), пієліти (1,9-5%). В даний час гнійні ускладнення при тифо-паратіфозних захворюваннях майже повністю зникли. Такі ускладнення, як виразки надгортанника, тромбоз вен, запалення привушних залоз, інфаркт селезінки, фурункульоз, описувані клініцистами минулих років (А. Домарус, 1932), в даний час практично не зустрічаються. Правда, при тяжкому перебігу і недостатньому догляді за хворими у них іноді розвивається стоматит, нерідко спостерігається розпушення і припухлість ясен. У дітей кокковая інфекція з порожнини рота може поширитися на середнє вухо, обумовлюючи гнійний отит.
До незвичайним ускладнень черевного тифу відносяться тифозний сепсис, гемолітична анемія, абсцес печінки. Migdalska-Kassurowa (1972), Kune і Coster (1972) описали черевнотифозний абсцес підшлункової залози у хворої, яка надійшла в стаціонар з діагнозом гострого панкреатиту. На операції виявлено великих розмірів абсцес підшлункової залози і калькульознийхолецистит. З анамнезу встановлено наявність хронічного носійства палички Еберта. З жовчі та гною абсцесу виділена паличка Еберта.
У той же час такі ускладнення, як кишкова кровотеча, черевнотифозний перфоративного перитоніт і інфекційно-алергійний міокардит зустрічаються досі нерідко (див. Схему), а головне, не спостерігається того ефекту в їх попередженні, який досягнутий стосовно гнійних ускладнень. Залежно від своєчасності виявлення хворих, методичних підходів до терапії, геморагічні ускладнення в різних клініках зустрічаються у 6,5-30% хворих (З. В. Крюкова, 1954- К. Т. Тищенко, 1963- Ю. Я. Венгеров, 1966 - Є. П. Шувалова, 1976). Е. І. Звєрєв 1 967 встановив зниження частоти ускладнень в 1957-1963 роках в порівнянні з 1945-1946 роками в два рази, а кишкові кровотечі, раніше спостерігалися у 5%, стали зустрічатися лише у 2% хворих. У роки Великої Вітчизняної війни, за даними І. Д. Ионина (1944), частота кишкових кровотеч склала 3-5%. У наших хворих в різні роки кишкова кровотеча ускладнювало тифо-паратіфозние захворювання в 2,8-3,7% (схема 1).
У 1,9% з 1 458 хворих спостерігала кишкова кровотеча Migdalska-Kassurowa (1972). Приблизно такий же частота кровотечі була в минулому столітті. Грізінгер (1867) спостерігав кровотечі у 5,3%, а А. Г. Гурко (1888) -у 0,9% хворих. Тому говорити про серйозні успіхи в попередженні цього виду ускладнень не доводиться. Зате відчутні досягнення в лікуванні їх. Раніше приблизно третя частина хворих, у яких виникали кишкові кровотечі і перфоративні перитоніти, вмирали. В даний час летальність від цих ускладнень становить частки відсотка, причому з кожним роком вона знижується.
Перфоративного перитоніт зустрічається приблизно в два рази рідше, ніж кишкова кровотеча. У минулому столітті (В. Грізінгер, 1867 А. Г. Гурко, 1888) перфорації становили 2,3%, в 30-і роки цього століття- 0,54-3,6% (3. Н. Несмелова, 1938- Г. А. Івашенцов, О. Є. Звєрєва, О. Є. Кобець-Алмазова, 1934- Н. І. Рогоза, 1937, і ін.). За спостереженнями Е. І. Звєрєва (1967), в порівнянні з першими післявоєнними роками (1945-1946) число перитонитов збільшилася з 3 до 4,5%. У 3,8% перфоративного перитоніт і в 5,3% виразки топкою і сліпий кишок спостерігала серед своїх хворих Migdalska-Kassurowa (1972).
За нашими даними, з усіх ускладнень 76,4%&rsquo- доводиться на важкі форми черевного тифу, 20% відзначено при середньотяжкому перебігу і тільки 3,6% - при легкому. Причому такі ускладнення, як перфоративного перитоніт, міокардит, менінгоенцефаліт, зустрічалися в основному при важкому і рідше середньотяжкому перебігу. У хворих з легким процесом в основному мали місце неспецифічні ускладнення, хоча і у них (Г. Ф. Вогралік, 1931- Л. А. Сєрова, 1960) описані і нами спостерігалися перфоративні перитоніти і кишкові кровотечі.
У дітей молодшого віку превалюють неспецифічні ускладнення. Чим старша дитина, тим частіше зустрічаються ускладнення специфічного характеру. З усіх розвилися ускладнень при тифо-паратіфозних захворюваннях тільки 2,2% спостерігалися у дітей у віці до року (Д. І. Ігамбердиева і співавт., 1964).
Схема 1. Ускладнення та наслідки, при сучасному перебігу черевного тифу (Е. С. Бєлозьоров, І. А. Чигрин, 1977) 
