Разделительно категоричні правдоподібні міркування - логіка лікарської діагностики

Нехай у нас перша посилка - достовірне твердження, що містить формулювання двох альтернативних діагнозів, вичерпних клас можливих при даній симптоматиці захворювань, а друга - правдоподібне судження:

1. 1. У хворого має місце або гострий пієлонефрит (Д-), або загострення хронічного пієлонефриту (ДГ);
2. З ймовірністю 0,8 у обстежуваного хворого має місце гострий пієлонефрит (ДГ);

3 Отже, з імовірністю 0,8 у обстежуваного хворого може бути відхилений діагноз загострення хронічного пієлонефриту (ДГ).
Наведемо скорочений варіант даного міркування:

Міркування 25. «обчислює» ступінь обгрунтованості виключення лікарем одного з альтернативних діагнозів (ДГ) на основі знання ступеня підтвердження іншого (Д]). Перша посилка цього міркування-достовірне судження альтернативного характеру-друга - правдоподібне позитивне сужденіе- висновок - правдоподібне негативне судження. Ступінь обгрунтованості висновків дорівнює ступеня обгрунтованості правдоподібною посилки.
За аналогією з відомим з теорії ймовірностей співвідношенням між вірогідністю події А і його протилежністю - ні - А, сформулюємо таке правило: *
П.16.

* Назване співвідношення має такий вигляд (31.26) де А - виключає стосовно А подія

Якщо застосувати це правило до висновку 3., то міркування 25.1. прийме наступний вигляд:

Висновок 4. означає, що якщо діагноз Д1 має ступінь правдоподібності 0,8, то ймовірність альтернативного йому діагнозу Д, не перевищує 0,2.
Тепер можна узагальнити викладене формулюванням важливого для диференціальної діагностики логічного принципу:

Таким чином, висновок 3. аналізованого міркування 25. може бути сформульовано в двох семантично еквівалентних, але розрізняються в прагматичному відношенні варіантах:
а. Отже, з імовірністю 0,8 у обстежуваного хворого може бути відхилений діагноз загострення хронічного піелонефріта-
б. Отже, ймовірність того, що у обстежуваного хворого має місце загострення хронічного пієлонефриту, не перевищує 0,2.
Відмінність прагматичних властивостей цих висловлюванні обумовлено тим, що вони є відповідями на загалом різні питання. У першому випадку це питання звучить так:

1. Яка ймовірність того, що у обстежуваного хворого може бути відхилений діагноз загострення хронічного пієлонефриту? Прямою відповіддю на це питання якраз і є судження а .. Друге питання формулюється таким чином:

- Яка ймовірність того, що у обстежуваного хворого має місце загострення хронічного пієлонефриту?
Розглянемо тепер логічну схему ймовірнісної диференціальної діагностики, для відправного пункту якої характерний повний перелік неальтернативні, тобто сумісних діагнозів. Припустимо, що перша посилка нашого міркування являє собою констатацію всіх можливих в світлі виявленої симптоматики КС і спільних між собою діагнозів:

1. У хворого має місце стенокардія (ДГ), або хворий страждає на калькульозний холецистит (ДГ);

Припустимо, далі, що діагноз стенокардії після проведеного додаткового дослідження був відхилений лікарем в формі правдоподібного міркування такого змісту:

1. З ймовірністю 0,8 обстежуваний хворий не страждає стенокардією (Д0)

Висновок в цьому міркуванні може бути отримано на основі застосування наступного принципу:

Сформулюємо тепер видається природним в світлі посилок 1. і 2. висновок:

1. З ймовірністю 0,8 обстежуваний хворий страждає на калькульозний холецистит (ДГ);

Застосувавши до діагностичного висновку 3. правило п.16., Отримуємо еквівалентну йому формулювання:

1. Імовірність того, що буде відкинутий діагноз калькульозногохолециститу (Дз), не перевищує 0,2.

Скорочений варіант і логічна схема аналізованого міркування такі:

Змінимо кілька вихідну ситуацію: замість другої негативною посилки введемо позитивну:

1. З ймовірністю 0,8 обстежуваний хворий страждає стенокардією (ДГ).

У цій ситуації сформульоване раніше правило п.17. не застосовується, і перш за все з тієї причини, що перша посилка таким чином побудованого міркування не є формулюванням вичерпного складу альтернативних діагнозів. Більш того, тут взагалі не може бути сформульовано правило, яке могло б внести хоча б мінімальну визначеність у вирішення питання щодо значення істинності діагнозу Д.