Завдання і зміст послелучевого періоду - гамма-терапія злоякісних пухлин
4.4 ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ ПОСЛЕЛУЧЕВОГО ПЕРІОДУ
Одужання онкологічного хворого, який одержував курс променевої терапії, протікає тривало і нерідко супроводжується різного роду ускладненнями. Організм хворого за допомогою різних механізмів компенсації порушень, викликаних основними захворюваннями і променевою терапією, створює умови можливого наближення до відносно нормальному перебігу життєвих процесів. Завдання лікаря в послелучевом періоді полягає в тому, щоб допомогти цій перебудові.
Хворий, який закінчив променеву терапію, повинен бути попереджений, що значні фізичні навантаження, травми, інсоляція (особливо опромінених ділянок), перегрівання, а також переохолодження, перевтома або перенапруження можуть спровокувати погіршення його здоров`я-всяке нездужання повинно бути приводом для звернення до лікаря. Усе подальше життя хворого і його трудова діяльність повинні бути підпорядковані певним регламентом. Хворий повинен реагувати не тільки на самопочуття, але і на зміну маси свого тіла, аналізів крові і ін.
Основні рекомендації хворому, закінчив променеве лікування, доцільно викласти в спеціальній пам`ятці, що видається йому па руки, подібно до того, як це роблять для хворих, які страждають на туберкульоз, діабет. У цій пам`ятці, крім зазначених вище обмежень в режимі поведінки хворого, повинні бути дані поради по харчуванню і такі обов`язкові вказівки: хворий повинен перебувати під наглядом районного онколога, не повинен змінювати способу життя (побутових умов, роботи) без консультації з лікарем, не повинен приймати ліків і лікувальних процедур без дозволу лікаря, повинен акуратно відповідати на питання променевого терапевта, з`являтися за його викликом для перевірки стану здоров`я, сповіщати його про зміну свого домашньої адреси і телефону. У цій пам`ятці районний онколог і променевої терапевт записують свої приватні рекомендації та лікувальні призначення при чергових оглядах і консультаціях хворого. Онкологічна практика свідчить, що багато хворих, які зазнали успішної радикальної променевої терапії, через деякий час практично можуть вважатися здоровими, і в ряді випадків немає необхідності обмежувати їх трудову діяльність.
Ретельний лікарський нагляд за хворим в послелучевом періоді необхідно не тільки в порядку контролю та профілактики, але в зв`язку з розвитком різного роду ускладнень. Нерідко у хворих, які отримували променеву терапію, з`являються ознаки порушень діяльності серцево-судинної системи, змінюється морфологічна картина крові, опірність до так званим простудних захворювань різко знижується, чітко виступають порушення вегетативносудинними і ендокринної регуляції, Церебростенічні розлади, зміни діяльності нюхового і смакового аналізаторів, порушення електрофізіологічне активності головного мозку та ін. Таких хворих в разі необхідності консультують з відповідними фахівцями і призначають спеціальне лікування з урахуванням їх загального стану і віку.
У разі рецидиву злоякісної пухлини може виникнути питання про доцільність проведення повторного курсу променевої терапії. Опромінення рецидивних пухлин, що виникли з Радіорезистентність залишку, зазвичай малоефективно внаслідок їх поганий васкуляризації і гіпоксії. Толерантність навколишніх тканин і покривів, як правило, значно знижена. Тому повторна променева терапія зазвичай є паліативної, із застосуванням порівняно низьких доз.
Під час обговорення доцільності повторного опромінення необхідно виходити із завдання, яке ставили перед первинним курсом гамма-терапії. Спроби повторного опромінення після першого радикального повного курсу променевої терапії зазвичай закінчуються тільки деяким деструктивним ефектом в пухлини і утворенням некрозу - променевої виразки. Якщо намічалася і була здійснена при першому курсі свідомо паліативна гамма-терапія, то її завдання при повторному опроміненні не можна розширювати до радикальної терапії. Спроба проведення повторного курсу `паліативного опромінення в таких випадках може бути зроблена, проте без великих надій на успіх (Buschke, 1973). У всіх випадках при плануванні повторного курсу променевої терапії слід враховувати залишкову толерантність тканин (див. Розділ 1.3) і керуватися викладеними вище загальними принципами вибору умов опромінення.
