Зміни реоенцефалограми при закритих травмах мозку - клінічна реоенцефалографія
Деякі автори (Fasano з співавт., 1961) стверджують, що при черепно-мозкових травмах зміни РЕГ наступають тільки в тих випадках, коли вони ускладнюються гематомою. Інші автори (Jenkner, 1962, 1963- Martinelli, Rottini, 1962) спостерігали значні зміни форми і амплітуди РЕГ при черепно-мозкових травмах, неускладнених геморагій. Gastaut з співавторами (1959, 1960) відзначали на стороні травми голови зменшення амплітуди і сплощення вершини реографічного хвиль. За даними Jankner, для контузій характерно помітне збільшення крутизни і амплітуди анакротической фази, а також дикротичного зубця більше на стороні травми. Автор вважає, що ці зміни РЕГ обумовлені локальної вазодилатацией в зоні контузії.
Мал. 103. Динаміка РЕГ у хворих із закритою черепно-мозковою травмою.
А - хвора, 33 років: I - гострий період-2 - через 1 місяць-3 - через 4 місяці
після травми.
В - хворий Н .: I - гострий період-2-4 - віддалений період черепної травми.
При середньої тяжкості черепно-мозкової травми, як у хворої Л., 33 років (травма голови супроводжувалась короткочасною втратою свідомості, ретроградною амнезією, запамороченням, кровотечею з носа, анізокорія і згладжуванням правої носогубной складки), на РЕГ було виявлено загострення вершини (в зв`язку з крутим підйомом і швидким спуском кривої), зміщення дикротичного зубця до основи кривої і поява венозної хвилі на тлі помітного збільшення всієї реограми, більше на стороні удару. Ці зміни РЕГ, що вказують на різке зниження тонусу (атонию) мозкових судин і утруднення відтоку крові з порожнини черепа, спостерігалися і через місяць після травми. У віддаленому періоді травми (через 4 місяці) відзначалося деяке зменшення амплітуди РЕГ на тлі вираженої тенденції до її нормалізації (рис, 103, Л).
Інший хворий (Н., 33 років), 1 / II 1964 року вступив в неврологічне відділення лікарні ім. Боткіна зі скаргами яз запаморочення, болі в ділянці потилиці, які з`явилися напередодні ввечері після падіння на ковзанці, що супроводжувався втратою свідомості протягом декількох хвилин. У неврологічному статусі зазначалося недоведення очних яблук при конвергенції і легке похитування в позі Ромберга. Пульс - 54, ритмічний, доброго наповнення. Артер. давл.- 120/80, мм. рт. ст. На 12-й день після струсу мозку хворий виписаний в хорошому стані.
На РЕГ, записаних під час вступу, на тлі невеликої міжпівкульна асиметрії пульсовиххвиль виявлено значне закруглення кривої зі зміщенням вгору не тільки дикротичного зубця, а й всієї катакротіческой фази. Дикротичний зубець навіть перевищував вершину. Нерегулярна венозна хвиля відзначалася як в гострому, так і в резидуальном періоді захворювання. Виявлені у даного хворого зміни РЕГ (рис. 103, Б) свідчать про різке підвищення тонусу мозкових судин і скруті відтоку крові з порожнини черепа, так як аналогічні зміни реографічного хвиль спостерігаються при опусканні голови вниз (положення Тренделенбурга).
Таким чином, при закритих травмах мозку виявляються два типи змін РЕГ: 1) при важких травмах - загострення вершини, зміщення дикротичного зубця до основи і поява венозної хвилі на тлі помітного збільшення крутизни нахилу і амплітуди реографічних волн- 2) при менш важких травмах - різке зміщення вгору не тільки дикротичного зубця, а й всієї катакротіческой фази зі значним заокругленням кривої і невеликим зменшенням амплітуди пульсових хвиль.
З цього можна зробити висновок, що порушення мозкового кровообігу при закритих травмах мозку проявляється в одних випадках ішемічними гемодинамическими зрушеннями, в інших - атонией мозкових судин і ускладненням відтоку крові з порожнини черепа. У разі нещасного випадку, ускладнених крововиливом, на перший план виступають явища компресії мозкової тканини, що відбиваються на РЕГ значним зменшенням амплітуди пульсових хвиль на стороні мозкової гематоми без істотних змін катакротіческой фази, що дозволяє відрізнити забій або струс мозку від травматичної оболочечной геморагії.
Двосторонній, т. Е. Глобальний, характер церебральних гемодинамічних порушень при струсі мозку вказує на їх рефлекторний, переважно діенцефальних-стовбурової генез в результаті більшого впливу на ці області вібрації ликворного поштовху (гідродинамічних сил) у зв`язку з особливостями внутрішньочерепної топографії. Багаторічні дослідження Н. І. Гращейкова і І М. Іргера (1962), Е. М. Бойовий і інших (1965) показали, що основну роль у розвитку гострих розладів мозкового кровообігу при закритій черепно-мозковій травмі грають складні рефлекторні судинні реакції. барорецепторів, так і дисфункцією вищих центрів вегетативносудинними регуляніі, особливо гіпоталамо-стволового рівня.
Ішемічні порушення мозкового кровообігу при травмах мозку обумовлені іррітаціонним спазмом мозкових судин (Н. І. Тращонков і І. М. Іргер, 1962), що розвиваються в результаті порушення вазомоторного центру (Л. А. Корейша, 1939 Denny-Brown a. Russel, 1941). Розвивається слідом за ангіоспазмом нейропаралітичний гіперемія з розвитком стазу, підвищенням проникності капілярів і пропотеванием рідини з крові в периваскулярні простору веде до розвитку набряку і набухання мозку (Л. І. Смирнов, 1949 Н. І. Гращенков і І. М. Іргер, 1962 ). Це в свою чергу, стискаючи венозні колектори і ускладнюючи відтік крові, може викликати вторинне підвищення тонусу артеріального русла. Розвитку локальної гіперемії сприяє також і розширення мозкових судин в зоні контузії під впливом ацетилхоліну, який вивільняється із зруйнованих клітин (Вогп-stein, 1946- Jankner, 1962- Н. І. Гращенков, 1964, і Е. М. Боєва, 1965).
Таким чином, дані РЕГ, об`ектівізіруя церебральні гемодинамічні зрушення і супутні їм явища набряку мозку, що виникають при важкої черепно-мозковій травмі, дозволяють судити про характер і тяжкість травми, що має важливе значення для діагностики та відповідного терапевтичного втручання. Динаміка РЕГ в процесі лікування може мати прогностичне значення.
