Гіпервентиляція - клінічна реоенцефалографія
Відомо, що гіпервентиляція викликає зменшення вмісту СО2 в крові, звуження мозкових судин і, отже, зменшення мозкового кровотоку (Kety, 1950 Penfield, Jasper, 1954- А. М. Блінова й ~ Н. Ж. Рижова, 1957, 1958, 1961 - Meyer, Gotoh, 1960, 1965 Wasserman, Patterson, 1961, і ін.).
3. Г. Думбадзе, 1963- М. І. Кузін, Г. О. Лур`є, Е. А. Богданова і В. І. Сачков, 1965). Гіпокапніческіе ефект ілюструє рис. 29.
Мал. 29. Посилення виразності a-ритму на ЕЕГ і зменшення амплітуди РЕГ після гіпервентиляції (хворий С. з пухлиною мозку).
а - до, 6 - через 45 сек після гіпервентиляції. Відведення зверху вниз-тім`яно-сагітальній, центрально-сагітальній, лобно-сагітальній і скронево-лобное-
ЕКГ, пневмограмма, потиличні (ОМ) і полушарние РЕГ. d - справа, s - зліва.
При записи РЕГ, як і при електроенцефалографії, гіпервентиляція проводиться протягом 3-5 хв (хворий протягом цього часу повинен посилено і глибоко дихати, роблячи максимальний видих). Після закінчення гіпервентиляції настає поступове відновлення вихідного фону РЕГ.
Стан тривалої гіпервентиляції супроводжується більш вираженими гемодинамічними зрушеннями. Так, наприклад, у хворої з залишковими явищами поліомієліту (бульбарно-спінальна форма) і розладами дихання, що знаходиться тривалий час на штучному апаратному диханні, ми на тлі помітного зменшення РЕГ, особливо зліва, виявили значне сплощення кривої, згладжування і зміщення дикротичного зубця до вершини пульсової хвилі (рис. 30) при нормальному артеріальному тиску. Причиною цих змін РЕГ, що вказують на різке підвищення судинного опору, т. Е. На підвищення судинного тонусу, є виражена гипокапния (напруга рс02 в крові у хворої виявилося 24,2 мм рт. Ст. Замість 34-45 мм в нормі).
Мал. 30. Зміни реоенцефалограми при тривалій гіпервентиляції (хвора Р. з залишковими явищами бульбарно-спінальної форми поліомієліту),
Відведення: фронт-мастоідальной (FM). окціпіто-мастоідальной (ОМ) і вісочновісочное (ТТ1).
Реакція на гіпервентиляцію є тестом для оцінки функціонального стану мозкових судин. Динаміка РЕГ під час і після гіпервентиляції, відображаючи стан мозкових судин, дозволяє судити про їх реактивності. Виражені зміни РЕГ вказують на підвищену чутливість мозкових судин, а незначні зміни РЕГ - на їх знижену реактивність. Нерідко замість зменшення амплітуди РЕГ при гіпервентиляції спостерігається її збільшення, т. Е. Виявляється перекручення судинної реактивності.
