Психостимулятори та ноотропні препарати - фармакологічна регуляція психічних процесів

Група психостимуляторів (яку ще нерідко називали псіхоенергізатори, псіхотонікі, Психоаналептикі, центральні стимулятори) об`єднують препарати, які надають збудливу дію на центральну нервову систему, підвищують активність, увагу, працездатність, прискорюють процеси мислення.
Як і транквілізатори, психостимулятори впливають на розлади невротичного характеру, а не психотичні прояви. Вони надають коригуючий вплив при неврозах і неврозоподібних синдромах, що протікають з млявістю, зниженою працездатністю і активністю, сонливістю. На відміну від інших психотропних препаратів, особливо нейролептиків і антидепресантів, психостимулятори однотипно діють на хворих і здорових.
В спектр дії психостимуляторів входять наступні ефекти: 1) вони стимулюють інтелектуальну діяльність, прискорюють процес мислення, мова- 2) покращують концентрацію уваги, запомінаніе- 3) можуть викликати ейфорію- 4) підсилюють рухову активність (іноді викликають рухове занепокоєння) - 5) подовжують період неспання, зменшують потребу у сне- 6) послаблюють дію снодійних, седативних, наркотичних препаратів-7) знижують аппетіт- 8) в спектр дії багатьох психостимуляторів входять і периферичні симпатомиметические ефекти, внаслідок чого вони можуть викликати ознаки стимуляції симпатичного відділу вегетативної нервової системи ( серцебиття, підвищення артеріального тиску, пітливість і ін.).
Незважаючи на здатність деяких психостимуляторів викликати у здорових людей ейфорію, вони не сприяють купірування депресивних порушень, а, навпаки, здатні посилювати тривогу, занепокоєння, посилювати прагнення до самогубства. Вони можуть призводити до загострення психотичних порушень [ТЕМК, Кіров, 1971- Авруцкий і ін., 1974, 1982- Delay, Deniker, 1961- Gross, Kaltenback, 1967- Usdin, Forrest, 1976]. При тривалому застосуванні психостимулятори нерідко викликають пристрасть. Крім цього, деякі психостимулятори викликають ефект післядії: після періоду підвищеної активності скасування препарату супроводжується появою млявості, загальмованості, сонливості.
За хімічною структурою психостимулятори об`єднують препарати різних хімічних рядів, зокрема: 1) похідні пурину, 2) фенілалкіламіну, 3) похідні піперидину, 4) сиднониминов (табл. 7).
Описано та інші групи психостимулюючих засобів, які не знайшли такого широкого застосування, як перераховані вище препарати. Крім зазначених груп препаратів психостимулирующим властивостями володіють і аналептики, головним властивістю яких залишається стимуляція функції дихання і кровообігу, - коразол, камфора, бемегрид, лобелії, стрихнін та ін. М`яке збудливу дію на центральну нервову систему надають і багато препаратів тваринного і рослинного походження - пантокрин, препарати плодів лимонника, кореня женьшеню, левзеї, заманихи, аралії, елеутерококу, золотого кореня та ін. Слабкими психостимулирующим властивостями володіють і холиномиметики, інгібітори холінестерази, адреномиметические кошти і деякі інші групи препаратів.
Практичне значення психостимуляторів не настільки велика, як перших трьох груп препаратів-сфера їх застосування обмежена. Проте багато хто з них виявляються корисними і при необхідності підвищити витривалість здорового організму до екстремальних факторів, збільшеною фізичної і психічної навантаженні.
Питання про виділення в окрему групу так званих ноотропних препаратів досі викликає суперечки. Один з перших
препаратів цієї групи ноотропіл (пірацетам) був синтезований в 1963 р в Бельгії фірмою UCB як циклічне похідне ГАМК. Дослідження показало наявність у нього важливих фармакологічних властивостей, що відрізняють препарат від усіх інших груп психотропних засобів.
Ноотропил покращує протягом мозкових процесів, підвищує працездатність, поліпшує інтегративну діяльність мозку, запам`ятовування. Ефект ноотропила особливо виражений в умовах дії на мозок факторів, наприклад гіпоксії, інтоксикації різного походження. Він підвищує витривалість нервових клітин саме до тих, що ушкоджує агентам, до яких особливо чутливі мозкові тканини. Тому він почав успішно застосовуватися в похилому і старечому віці, при явищах церебрального атеросклерозу, гіпоксії мозку. Ноотропил, особливо при внутрішньовенному введенні, надає благотворну дію на хворих з розладами свідомості інтоксикаційного і судинного походження. Описано сприятливу дію ноотропила при патологічних станах нервової системи, пов`язаних з післядія черепно-мозкової травми, інтоксикаціями, хронічним алкоголізмом- у дітей із затримкою розумового розвитку та інших порушеннях [Авруцкий, Ласкава, 1976- Пантелєєва, 1976- Віхляєв та ін., 1979- Машковський і ін., 1977- Борисов, Муфазалова, 1978- Giurgea et al., 1971- Marx, 1974 Dencker et al., 1978- Mondadori, 1981- Weth, Gross, 1982].
Виділення таких препаратів в окрему групу засновано на наступних їх властивості.

1. Вони покращують функціонування мозку, підвищують витривалість нервових клітин, покращують пам`ять, не надаючи одночасно істотного збудливої дії на ЦНС.
2. Механізми дії ноотропних препаратів також відрізняються певними особливостями. Вони не впливають істотно на медіаторні процеси в мозку, а покращують метаболізм нервових клітин, збільшують утилізацію глюкози, синтез АТФ, прискорюють енергетичні процеси. Фірма UCB в 1977 р узагальнила дані з експериментального і клінічного вивчення ноотропила. При цьому зазначалося, що препарат полегшує навчання тварин при використанні різних методичних прийомів;

захищає від впливу на навчання факторів - електрошоку, алкоголю, гіпоксії, віку, сенсорної депривації;

1. покращує проведення збудження всередині гемісфери і між гемісфер мозку;
2. збільшує контроль кори над підкірковими структурами мозку;
3. прискорює енергетичні процеси, синтез АТФ;
4. проявляє вибірковість стосовно мозкової тканини.

Саме вплив ноотропила переважно на мозок, на інтегративну діяльність, процеси пам`яті стало причиною найменування групи препаратів як ноотропних.

Однак є і певні заперечення проти такої характеристики препаратів цієї групи. Вони грунтуються на наступних положеннях.
Ноотропил при тривалому застосуванні виявляє психостимулирующие властивості. Він робить свою дію не тільки на мозок, а й на інші органи і тканини. Це дозволяє відносити ноотропіл і близькі до нього препарати в групу психостимуляторів, а особливий спектр активності та механізм дії дають підстави вважати їх атиповими стимуляторами.
У Науково-дослідному інституті по біологічним випробувань хімічних сполук було проведено багатопрофільне дослідження фармакологічних властивостей ноотропила (пірацетаму). Використовувалися як імпортний препарат, так і синтезований у ВНІІХФІ ім. С. Орджонікідзе під керівництвом Р. Г. Глушкова. При цьому було показано, що вплив ноотропила стосується багатьох органів і систем. Він активує метаболічні, енергетичні процеси не тільки в мозку, а й в печінці (JI. Д. Лук`янова) - впливає на ендокринні функції (А. І. Терьохіна) - підвищує витривалість експериментальних тварин не тільки до гіпоксії, але і до фізичного навантаження (Е. Я. Каплан). У лабораторії психофармакологии доповнені дані про ефекти ноотропила. У тестах, що застосовуються для виявлення всіх видів психотропної активності [Лаврецька і ін., 1977], натрапив не виявляв впливу на поведінку тварин, викликані реакції при одноразовому введенні. Тільки тривале введення препарату при водило до деякого пожвавлення рухової активності тварин, реакцій на подразники, до полегшення навчання щурів. Крім його здатності зменшувати явища алкогольної абстиненції, виявлено послаблює вплив на пристрасть до алкоголю [Борисов, Муфазалова, 1978].
Ці дані добре узгоджуються з клінічними спостереженнями про слабкий, але все ж явному стимулюючу дію ноотропила на ЦНС [Пантелєєва і ін., 1976- Авруцкий, Ласкава, 1976- Dencker et al., 1978- Lopatin, Lavretsky, 1980]. Так, при лікуванні ноотропілом хворих з астенічними станами, алкогольної абстіпенціей спостерігалося поява дратівливості, безсоння, тремору, посилення тривоги і навіть епілептичні припадки. Характерно, що збудливу дію ноотропила особливо добре виявляється в літньому і дитячому віці при тривалому застосуванні препарату.
Своєрідним стимулюючою дією, подібним ноотропілом, здатністю впливати на метаболічні процеси, володіють і інші препарати, які відносять до групи ноотропних. Це центрофеноксін, гідергін, апоневрон і ін. [Авруцкий, Недува, 1982- Jamieson, Taylor, 1981- Westerman et al., 1981].

Таблиця 7. Хімічна структура психостимуляторів

Аналіз препаратів стимулюючої дії дозволяє зробити важливий висновок про неоднорідність, багатогранності їх спектру активності, що вказує і на відмінність в механізмах їх дії. Так, вплив на рухову активність, емоційну сферу, пам`ять неоднаково представлено в спектрі дії різних груп психостимуляторів. Описані вище властивості групи психостимуляторів більшою мірою стосуються препаратів типу фенаміну і близьких до нього сполук, чий ефект опосередковується впливом на норадренергічну систему мозку. Саме ці речовини стимулюють рухову активність, асоціативні процеси, емоційну сферу, пам`ять, зменшують потребу уві сні. Для інших препаратів стимуляція в меншій мірі стосується рухової активності, в той же час зберігається стимулюючий вплив на пам`ять, асоціативний процес, емоційні реакції (ноотропні препарати, кофеїн, холиномиметические кошти). Зазначені особливості і відмінності в спектрі дії типових і атипових психостимуляторів вимагають уваги і ретельного вивчення механізмів розвитку стимулюючого ефекту і його різних варіантів.