Діагностика - гострі кишкові інфекції у дітей
Відео: 4 Дмітраченко Т Д Гострі кишкові інфекції діагностика, лікування
Діагностика ГКІ проводиться в два етапи.
I етап - попередня діагностика. Вона здійснюється на підставі анамнезу, віковий чинник, епідеміологічної ситуації в конкретному регіоні, клініки з урахуванням локалізації та характеру патологічного процесу в шлунково-кишковому тракті, оскільки ступінь залучення шлунка, тонкого і товстого відділів кишечника при різних кишкових інфекціях неоднакова.
У попередньому діагнозі повинен бути вказаний провідний клінічний синдром, тяжкість захворювання, вид токсикозу. Орієнтовна формулювання попереднього діагнозу:
1. ГКІ, синдром ентероколіту, середнього ступеня тяжкості.
2. ГКІ, синдром гастроентероколіту, важка форма. Токсикоз з ексікозом II ступеня.
II етап - остаточна діагностика. Вона здійснюється на підставі динаміки розвитку захворювання і результатів лабораторних досліджень, що дозволяють уточнити локалізацію процесу в шлунково-кишковому тракті і етіологію захворювання.
Лабораторні методи досліджень
1. копрологіческій метод дозволяє уточнити локалізацію процесу в шлунково-кишковому тракті. Наявність в калі слизу в вид: щільних тяжів і грудочок, в слизу - лейкоцитів, еритроцитів, клітин кишкового епітелію при відсутності детриту і жирових мас вказує на запальний процес в товстому кишечнику. Порушення ферментативної і всмоктуючої функцій, про icm свідчить наявність неперетравленої клітковини, крохмалю, м`язових волокон, жиру, спостерігається переважно при ураженні тонкого кишечника.
2. бактеріологічний метод забезпечує етіологічну розшифровку діагнозу. Бактеріологічному дослідженню підлягають випорожнення, блювотні маси, кров, сеча, ліквор при генералізованих формах ГКІ.
3. Вірусологічні методи застосовується при підозрі на вірусну етіологію ГКІ. Виявлення вірусу в фекаліях за допомогою електронної мікроскопії в ранні терміни хвороби найбільш вірогідно. Можуть бути використані імунно-ферментний аналіз (ІФА), і прості експрес-методи - латекс-аглютинація, твердофазових реакція коагглютинации (КОА).
Відео: Гострі кишкові інфекції
4. серологічний метод здійснюється шляхом постановки реакції пасивної гемаглютинації (РПГА) з еритроцитарних діагностикумами і дозволяє виявити специфічні антитіла в крові з 5-7-го дня хвороби у дітей раннього віку, на 10-14-й день - у дітей старшого віку. Діагностичним є зростання титру антитіл в динаміці захворювання в 4 і більше разів (сироватки беруться з інтервалом в 7-10 днів). При одноразовому серологічне обстеження позитивний результат з діагностикумів Флекснера у дітей 3-х років - 1: 100, старше 3-х років - -1: 200 для діагностикумів Зонне, Ньюкасла, Григор`єва-Шига - 1: 100. Діагностичні титри при сальмонельозі у РПГА у дітей до 6 міс. - 1: 100 від 6 міс. до 1-го року - 1: 200 у дітей старше року - 1: 400. При постановці РПГА з цістеінового пробою, діагностичними для сумарних антитіл є титри 1:80 і вище у дітей до 6-и міс-1: 160 і вище - у віці 6-12 міс-1: 320 і вище - старше 1-го року - для цістеіноустойчівих антитіл - 1:20 у дітей до 1-го року-1:40 і вище - у дітей старше 1-го року. При ротавірусної інфекції діагностичний титр 1:16 і вище. Недоліком серологічного методу дослідження є його низька інформативність в ранні терміни хвороби, особливо у дітей раннього віку в зв`язку з пізнім терміном появи у них антитіл в крові і низьким їх рівнем.
Орієнтовна формулювання остаточного діагнозу:
1. гостра дизентерія (Флекснер), типова, середньотяжкий форма, гладке теченіе-
2. ешеріхиоз (Про124), Дизентерієподібна форма, середньотяжкий форма (ентероколіт, менінгіт, пневмонія), затяжний перебіг.
При відсутності етіологічної розшифровки діагноз формулюється в такий спосіб:
Кишкова інфекція невстановленої етіології (кіне), синдром ентероколіту, середньотяжкий форма, гостре гладке перебіг.
Для визначення етіологічної значущості умовно-патогенних мікробів (УПМ) обов`язкові такі умови:
1. Наявність у хворого клінічних ознак гострого інфекційного захворювання.
2. Негативні результати лабораторного обстеження на патогенні мікроорганізми і ротавіруси.
3. Виділення УПМ в перші дні хвороби в монокультурі або його превалюючий зростання щодо інших представників мікрофлори.
4. Масивність виділення УПМ в ранні періоди обстеження (106 і більше мікробних клітин в 1 грамі випорожнень).
5. Зниження кількісного вмісту УПМ в динаміці захворювання.
6. Серологічне дослідження повинно бути проведено з ауто-штамом представника УПМ, виділеного від хворого.
7. Діагностично значущим є наростання титру антитіл в динаміці хвороби в 4 і більше разів або поява їх у другій сироватці до 7-10-го дня хвороби в титрах 1:20 та вище. У дітей у віці до 6-и місяців, іноді - до 1-го року, серологічні зрушення в крові можуть не виявлятися, тому негативні результати серологічних досліджень не можуть бути доказом відсутності етіологічної ролі, УПФ.
