Зміна больової чутливості і емоційно-больового стресу під впливом комбінацій транквілізаторів з анальгетиками - знеболювання при лікуванні і видаленні зубів у дітей

ЗМІНА БОЛЬОВИЙ чутливості І емоційно-больового стресу ПІД ВПЛИВОМ КОМБІНАЦІЙ транквілізаторів з анальгетиками
Одним з напрямків створення раціональної премедикації при лікуванні зубів, що обумовлює не тільки нормалізацію психоемоційного статусу пацієнта, а й усунення його аверсівних, больових відчуттів в процесі лікування, є комбінування психотропних і болезаспокійливих засобів.
Певний успіх у вдосконаленні премедикації в поліклінічної стоматологічній практиці може бути пов`язаний із застосуванням комбінацій транквілізаторів з ненаркотичними анальгетиками (антальгікамі) - похідними саліцилової кислоти, піразолону, фенілантранілової кислоти, фенілалканових кислот і т. Д.
У ряді експериментальних робіт показано, що ненаркотичні анальгетики підвищують пороги больової чутливості. Так, за даними Н. В. Кузиною і Г. М. Александрової (1974), ацетилсаліцилова кислота (150-300 мг / кг), парацетамол (100-200 мг / кг), мефенамінова кислота (50-100 мг / кг) збільшували на 20-30% пороги болю, що визначаються при електричному подразненні хвоста у щурів. Дослідження впливу різних ненаркотичних анальгетиків - анальгіну, амідопірину та пробона - на комплексну структуру больовий реакції, викликану роздратуванням пульпи зуба у кішки, виявило суттєві особливості їх дії [Дмитрієв А. В., 1977]. Встановлено, що анальгін і амідопірин (50-100 мг / кг) поряд з підвищенням порогів больової чутливості, що визначаються за рефлексу відкривання пащі і облизування, практично не змінювали емоційно-поведінкові прояви болю і навіть зменшували період переносимості. На відміну від амидопирина і анальгіну пробою в дозі 50 мг / кг підвищував як пороги больової чутливості, так і пороги виникнення афективних ознак болю. Однак така дія пробона спостерігалося лише в дуже вузькому діапазоні доз і розвивалося паралельно з прогресуючим миорелаксирующим дією [Васильєв Ю. М., Ігнатов Ю.Д., 1978]. В основі підвищення больового порогу подразнення
пульпи при дії ненаркотичних анальгетиків, мабуть, лежить, з одного боку, зменшення виділення таких альгогенних речовин, як брадикінін і простагландини [Turker М., Turker R., 1974], а з іншого - безпосередньо нейротропну дію цих препаратів. Ці експериментальні дані добре узгоджуються з клінічними спостереженнями і пояснюють механізм більш вираженого дії ненаркотичних анальгетиків у пацієнтів з початково низьким больовим порогом і високою витривалістю болю [Комендантова М. В. та ін., 1973].
При експериментальному вивченні комбінування транквілізаторів з ненаркотичними анальгетиками основна увага акцентувалася на зміну анальгетичної дії, що визначається, як правило, зі зміни порогів больової чутливості. Встановлено, що болезаспокійливу дію істотно збільшується при спільному введенні ізопротан з амидопирином [Зорян Є. В., 1970]. При одночасному їх дії больовий поріг, тестований при подразненні твердих тканин зуба у кроликів, зростав на 190-200%, тоді як кожен з цих препаратів сприяв підвищенню порогів больової чутливості тільки на 40-50%. Очевидне посилення аналгезії спостерігалося і при комбінуванні амидопирина з такими транквілізаторами, як мепротан і оксілідін [Комендантова М. В., Кузіна Н. В., 1966]. Крім того, при спільному введенні піразолонових похідних з транквілізаторами було відзначено не тільки посилення болезаспокійливого ефекту, а й зменшення миорелаксации [Кузіна Н. В., Александрова Г. М., 1974].
Потенціювання болезаспокійливого дії ненаркотичних анальгетиків виявлено і у транквілізаторів бензодіазепінового ряду [Александрова Г. М. та ін.,. Однак є експериментальні дані, які свідчать про наявність як потенціює, так і антагоністичного ефекту окремих транквілізаторів по відношенню до болезаспокійливого дії ненаркотичних анальгетиків. Так, в дослідах Г. М. Александрової та співавт. (1981) показано, що якщо діазепам в дозах 1-2 мг / кг посилював болезаспокійливу дію пробона і амидопирина (50-100 мг / кг), то поєднання амидопирина з феназепамом супроводжувалося лише незначною зміною порогів больової чутливості. Аналогічні дані отримані при поєднанні ненаркотичних анальгетиків і з іншими транквілізаторами [Кузіна Н. В., Александрова Г. М., 1974]. Введення мефенамінова кислота (50-100 мг / кг) щурам на тлі дії мепробамат (100-200 мг / кг) викликало значне посилення аналгезії, якого не спостерігалося при поєднанні цього транквілізатора з ацетилсаліциловою кислотою (150-300 мг / кг) або з парацетамолом (100-200 мг / кг).

Причина неоднозначною ефективності комбінування різних транквілізаторів і анальгетиків вимагає свого подальшого вивчення. Безсумнівно, як вважає М. В. Комендантова і співавт. (1982), експериментальна перевірка ефективності поєднання фармакологічних засобів необхідна в кожному конкретному випадку. Однак така перевірка, на наш погляд, повинна проводитися на моделях, що дозволяють оцінити не тільки зміна больового порогу, але і весь спектр проявів комплексної больовий реакції. Як показано в нашій лабораторії [Дмитрієв А. В., 1977], поєднання транквілізаторів бензодіазепінового ряду і ненаркотичних анальгетиків сприяє не тільки підвищенню больового порогу, але гальмує емоційно-поведінкові та вегетативні прояви болю і збільшує інтервал її переносимості. Так, комбінація діазепаму в малій дозі (0,5 мг / кг) і пробона (50 мг / кг) викликала достовірне збільшення порогів виникнення практично всіх компонентів комплексної структури больовий реакції.
Найбільш сильний стрес-протективний ефект на даній моделі надавала комбінація транквілізаторів з морфіноподібними анальгетиками. Особливо чітко такий ефект виникав при поєднанні морфіну і діазепаму і в меншій мірі був виражений при комбінуванні діазепаму з промедолом, який, як відомо, має значно менший психотропний компонент в болеутоляющем дії [Пошівалов В. П., 1974].
Характерно, що сильний болезаспокійливий ефект комбінації морфіну і діазепаму проявляється навіть тоді, коли ці препарати вводили в дозах, самостійно не викликають ніяких змін в структурі больовий реакції.
У плані пошуку та обгрунтування раціональних комбінацій нейротропних засобів для премедикації в умовах поліклінічної стоматології вельми перспективним може виявитися поєднання транквілізаторів, ненаркотичних і наркотичних анальгетиків в невеликих дозах. В даний час вже є деякі дані про хороше болеутоляющем і псіхокоррігірующем дії таких комбінацій у людини [Заугольніков В. С. та ін., 1979- Александрова Г. М., та ін., 1980]. Однак екстраполяція експериментальних даних про корекцію емоційно-больового стресу нейротропними засобами на людину правомірна лише в самому узагальненому вигляді, і вона не може бути відразу підставою для створення рекомендацій премедикації в кожному конкретному випадку. Поряд з індивідуальним сенсографіческім визначенням особливостей порогів больової чутливості необхідно більш поглиблене вивчення психоемоційного статусу пацієнта і його особистісних особливостей реагування на окремих етапах стресових ситуацій в реальних умовах амбулаторного стоматологічного прийому.