Прогноз у хворого з ексграсістоліей і профілактика - порушення ритму і провідності серця

5.6. Прогноз у хворого з екстрасистолією

Прогноз у хворого з екстрасистолією залежить головним чином від характеру основного і супутнього захворювання, особливостей екстрасистолії, а також реакції хворого на медикаментозні впливу. У деяких випадках (ІХС, гіпокаліємія, інтоксикація серцевими глікозидами) шлуночковіекстрасистоли можуть спровокувати желудочковую пароксизмальную тахікардію і навіть мерехтіння шлуночків. Передсердні екстрасистоли можуть спровокувати мерехтіння або тріпотіння передсердь. Більш небезпечними в цьому відношенні вважаються Багатофокусне (політопние), групові та ранні екстрасистоли.

Тривале спостереження над великими контингентами населення показало, що наявність шлуночкових екстрасистол збільшує ризик раптової смерті [Chiang В. et al., 1969]. Серед вибіркової популяції у хворих на ІХС шлуночкові акстрасістоли погіршували прогноз [Сумароков А.В., 1980 Іванова Л. В., 1980].
Відносно прогнозу слід виділити три групи хворих з екстрасистолією: 1) хворі без органічного ураження серця-2) хворі без явно вираженого органічного ураження серця, але з поліфокальной, частими і груповими екстрасістоламі- 3) хворі з явно вираженим органічним ураженням серця. У хворих першої групи прогноз, як правило, хороший, у хворих другої групи - залежить від наявності або відсутності пароксизмальних тахікардій і від реакції хворого на медикаментозне лікування-у хворих третьої групи великий ризик раптової смерті і прогноз залежить як від реакції хворого на медикаментозне лікування, так і від характеру і ступеня органічного ураження серця.
Великий інтерес представляє можливість тривалого застосування протиаритмічних препаратів у амбулаторних хворих з екстрасистолією на тлі ІХС з метою профілактики раптової смерті. На жаль, наявний досі досвід в цій області невеликий, а дані літератури з цього питання суперечливі: одні автори відзначають сприятливий вплив бета-блокаторів [Green К. et al., 1976], новокаинамида [Kosowsky В. et al., 1973 ], іншим - такого впливу встановити не вдалося [Reynolds J., Whitelock R., 1972- Lyager Nielsen B. et al., 1978]. Розробка методів тривалої медикаментозної профілактики мерехтіння шлуночків у хворих з екстрасистолією є актуальною проблемою.

5.7. профілактика екстрасистолії

Численні причини екстрасистолії обумовлюють складність її профілактики. Перш за все - це профілактика всіх захворювань серця, особливо ІХС та неврозів (гігієна праці і відпочинку, боротьба з шкідливими звичками і іншими чинниками ризику і т. Д.). Лікування різних захворювань і станів, які можуть викликати або спровокувати екстрасистолію (див. Розділ 5), може виявитися успішним по відношенню до профілактики різних порушень ритму серця, в тому числі і екстрасистолії. Слід підкреслити важливість профілактики, раннє розпізнавання і усунення електролітного дисбалансу, особливо гіпокаліємії. При складанні індивідуального плану фармакотерапії будь-якого захворювання слід враховувати можливість аритмогенного дії медикаментів. Так, наприклад, одночасне застосування бета-адреностимуляторов, еуфіліну, серцевих глікозидів, салуретиків або глюкокортикоїдів у хворих з хронічним легеневим серцем може викликати різні порушення ритму серця. Слід враховувати і можливість аритмогенного дії сучасних антиаритмічнихзасобів, які викликають почастішання або поява шлуночкових аритмій у 5,9-15,8% випадків [Velebit V. et al., 1982].