Поширення раку стравоходу - хірургія раку стравоходу

Поширення раку стравоходу. передракові захворювання
Деякі статистичні дані про поширення раку стравоходу
Статистика раку стравоходу в СРСР у багатьох відношеннях розроблена недостатньо. Окремі матеріали, що збираються і аналізовані різними авторами, багато в чому неідентичні, так як одні використовують матеріали патологоанатомічних установ, а інші - клінічні.
Рак стравоходу відрізняється від раку інших локалізацій тим, що при ньому операції виконуються далеко не в усіх лікувальних установах і навіть великих хірургічних клініках. Порівняно велика кількість хворих, природно, прагне в ті установи, які мають досвід хірургічного лікування раку стравоходу і приймають іногородніх хворих з цим захворюванням. Це веде до того, що статистичні дані столичних клінік не сходяться з статистиками периферійних установ.
Географічні дані про поширення раку стравоходу по окремих союзних республіках, а також по автономним республікам і областям РРФСР також вельми різноманітні. У той час як середній показник захворюваності на рак стравоходу за Радянським Союзом, за даними А. М. Меркова, коливається в межах від 4,7 (1959) до 5,1 (1960) на 100 000 населення, в Якутській АРСР він становить 27, 3% (П. С. Миронов, Л. А. Югай), в Астраханській області -17,6%, в Карельської АРСР - 11,0%, в Архангельській області - 10,1% і в Комі АРСР - 9,8 % - Згідно зі статистичними даними, опублікованими в 1963 р М. Ахмедовим, показник захворюваності на рак стравоходу в Туркменської РСР в 1959 р дорівнював 10,2 на 100 000 населення,
Висока захворюваність на рак стравоходу зареєстрована і в деяких зарубіжних країнах: в Швейцаріі- 15,5, в Панамі - 15,7.
В інших південних країнах захворюваність на рак стравоходу також порівняно мала. У Південному В`єтнамі рак стравоходу зустрічається виключно рідко. Низькі показники відзначаються на Кубі і в південних штатах США.
Смертність від раку стравоходу. Смертність від раку в залежності від його локалізації характеризується матеріалами патологоанатомічних розтинів: 40% померлих від раку складають хворі на рак шлунка і 12% - на рак стравоходу. До цих цифр близькі дані прозектур Москви і Ленінграда (відповідно 12,5 і 12,7%). За В. М. Гінковскому, в СРСР до 1940 р від раку грудного відділу стравоходу щорічно помирало близько 20 000 чоловік. За даними Н. Г. Позоевой, на матеріалі 5 найбільших прозектур Ленінграда смертність від раку стравоходу становила 16,4% загальної смертності від раку. За даними міських прозектур Іжевська, за 13 років (1936-1948) вона дорівнювала 7,09%. А. Кетов на підставі секційних матеріалів сталінабадскіх прозектур вказує дещо меншу цифру (4%).
Показник смертності від раку стравоходу по Туркменської РСР за 1967 р складає 27,2 на 100 000 населення.
У США в 1948 році, за даними Sweet, щорічно від раку стравоходу вмирає 26 000-27 000 чоловік. Однак інші автори наводять дещо інші цифри. За Tompson, в 1945 р в США від раку стравоходу померли 3100 осіб, з Wynder в 1948 р.-3700 і по Delario в 1957 г.- 3000 чоловік.
За даними прозектур США, смертність від раку стравоходу в країні становить від 1,5 до 2% загальної смертності від раку. Близько дані наводять Steiner (1,8%) і Delario (2%). У Бразилії, за даними Montenegro, рак стравоходу займає друге місце по частоті серед інших ракових захворювань, а летальність від нього становить 10,5% всієї летальності від раку. За статистичними даними Фінляндії з 1940 по 1949 (Nylander, Elling), смертність від раку стравоходу дорівнювала 6% загальної смертності при раку всіх локалізацій. Значно нижчі цифри питомої ваги смертності від раку стравоходу в загальній структурі смертності від раку в Ісландії - 0,6% призводить Dungal (1932-1948). Afifi на підставі даних єгипетських прозектур (1931 - 1942) вказує 0,4%, a Saxton, Handler, Bauer (прозектура лікарень Сан-Луї) -0,5%.
Питома вага раку стравоходу серед раку інших локалізацій в різних областях Радянського Союзу представлений в табл. 1.
Таблиця 1
Захворюваність на рак стравоходу в процентах до загальної кількості хворих на рак

Рак стравоходу в Туркменської РСР стоїть на другому місці (29,36%), поступаючись по частоті лише раку шлунка (30,95%), причому не набагато (1939-1958). Аналогічне становище в Казахстані.
Ці дані потребують перегляду старих положень, на які зазвичай посилаються автори статей і посібників. За матеріалами Ленінградського онкологічного інституту АМН СРСР, стравоходу відводиться третє місце серед інших локалізацій раку. За даними І. В. Давидовського, рак стравоходу також посідає третє місце, за Л. М. Нісневіч - четверте, по А. В. Мельникову - п`яте місце. А. І. Рудерман використовував статистичні дані по РРФСР за 1948- 1951 рр .: рак стравоходу за частотою стоїть лише на сьомому місці.
За Е. В. Козлової, яка призводить дані за 7 років (1947-1953) по РРФСР, середній показник захворюваності дорівнює 5,7%, по А. А. Епштейна - 14,4%. За Weinder (1952), рак стравоходу складає половину всіх злоякісних пухлин травного тракту.
З точки зору диференціальної діагностики важливо встановити частоту раку по відношенню до доброякісних захворювань стравоходу. Відповідно до старих статистикам, 20% припадає на запальні захворювання, доброякісні пухлини і травматичні ушкодження стравоходу, 80% -на злоякісні пухлини. Останні матеріали показують, що це співвідношення близько до істинного. Наприклад, Б. В. Петровський, вивчивши матеріали Центрального онкологічного інституту імені П. А. Герцена, повідомляє, що у 88,8% хворих з порушеною функцією стравоходу виявлені злоякісні і доброякісні пухлини. Запальні захворювання зустрілися лише в 0,4%, інші - в 10,8% випадків. До «іншим» захворювань Б. В. Петровський відносить кардіо- та езофагоспазм, дивертикул стравоходу, рубцеві стриктури на грунті опіків і т. П. Звертає на себе увагу досить велика група хворих канцерофобией (1,4%). За даними А. І. Савицького, відсоток раку серед інших захворювань стравоходу трохи нижче (G8). Ще меншу цифру вказує Guiser (59%). За В. С. Шапкін, злоякісні пухлини становлять 63,7% захворювань стравоходу. А. І. Фельдман в керівництві «Хвороби стравоходу» визначає частоту раку стравоходу в 80%, т. Е. Підтверджує цифри старих авторів. Особливо високий відносний відсоток раку стравоходу відзначений в Якутській АРСР. П. С. Миронов пояснює це тим, що в онкологічний диспансер хворих направляли лікарі периферійних лікарень і поліклінічних установ.
Таким чином, деяка частка неракових захворювань стравоходу попередньо вже Отдифференцировать ась і не враховувалася онкологічним диспансером.
Вік і стать хворих. За П. С. Миронову, в Якутській АРСР смертність від раку стравоходу на 100 000 населення за 1950-1955 рр. склала серед чоловіків 32,2%, серед жінок-12,4%. Інтенсивний показник за даними розтинів в Єгипті за 1931-1942 рр. серед хмужчін - 0,2%, серед жінок - 0,1% (Afifi). В континентальній частині США в 1944 році цей показник склав серед чоловіків 3,2%, серед жінок -0,8%.
При аналізі захворюваності на рак стравоходу зарубіжні автори відзначають дуже високий відсоток тих, хто захворів (за даними клінік Мейо, 82). Цифри радянських авторів щодо чоловіків трохи нижче. Б. В. Петровський визначає частоту ураження раком стравоходу у чоловіків 71,2%, у жінок - 28,8%, Л. М. Нісневіч - 78,3 і 21,7%, А. А. Епштейн наводить цифри 74 і 26 %. За даними П. С. Миронова, рак стравоходу в Якутській АРСР зустрівся у 78,3% чоловіків і у 21,7% жінок. За даними нашої клініки на 1950 р з 350 хворих на рак стравоходу було 265 чоловіків і 85 жінок. За даними за 1955-1957 рр., Серед 204 хворих на рак стравоходу було 160 чоловіків (78,5%) і 44 жінки.
Найбільшу захворюваність серед жінок зазначив М. Ахмедов в Туркменії: 69,5% хворих на рак стравоходу становили чоловіки і 30,5% жінки. Іншими словами, співвідношення чоловіків, хворих на рак стравоходу, і жінок склало 2,28: 1. Таким чином, захворюваність жінок на рак стравоходу в Туркменії дуже висока, особливо якщо врахувати вказівку автора, що серед осіб корінної національності • - туркменів співвідношення чоловіків і жінок становить 1,84: 1. Летальність ж від раку стравоходу, за даними ЦСУ Туркменської РСР, серед чоловіків і жінок майже однакова (51,6 і 48,4%).
Віковий склад хворих на рак стравоходу також вивчався багатьма авторами. П. С. Миронов вказує, що середній вік хворих на рак стравоходу в Якутській АРСР був 60 років-у осіб молодше 30 років рак стравоходу не спостерігається. Хворі старше 75 років становили 8%. За даними Б. В. Петровського, 64% хворих на рак стравоходу були старше 50 років, за В. П. Клещевнікова -72,9%.
У нашій клініці лікувалося порівняно велика кількість молодих хворих на рак стравоходу. З їх числа 21 хворий був молодше 30 років. Про захворювання на рак стравоходу в молодому віці повідомляють і інші автори. Л. М. Нісневіч спостерігав 20-річного хворого на рак стравоходу. У 1963 р Lomonaco повідомив про 20-річній дівчині, яка страждала на рак стравоходу. В. Ю. Славяніс спостерігав рак стравоходу у 24-річного хворого, а А. І. Фельдман - навіть у 18-річного. Таким чином, рак стравоходу, як і рак інших локалізацій, зустрічається (хоча відносно рідко) в молодому і юнацькому віці.
Статистичні дані про частоту раку різних відділів стравоходу наведені в табл. 2.
Таблиця 2
Частота раку стравоходу різної локалізації

Більшість авторів відзначають нерідко спостерігається відносну тривалість захворювання від моменту появи перших симптомів до звернення хворого за медичною допомогою. За даними Б. В. Петровського, ранні звернення хворих (до 2 місяців від початку захворювання) зареєстровані лише в 11% випадків, по Г. А. Даніелян - в 15%, за нашими данним- в 5,4% випадків.
Дані інших авторів про час звернення хворих за медичною допомогою наведені в табл. 3.
В. М. Гінковскій повідомляє про ще більш пізніх термінах звернення хворих на рак стравоходу в лікувальні установи. В середньому, за його даними, від появи перших симптомів захворювання до звернення хворого за допомогою проходить 7-8 місяців. Хворі, звернувши;

Тривалість захворювання від моменту появи перших ознак до звернення хворого за допомогою

шиеся в терміни не пізніше 10 місяців, за даними П. С. Миронова, складають лише 0,6%, по В. С. Шапкін - 4,9%, по Parker і ін. - 4,1%.
У ще більш пізні терміни відбувається встановлення діагнозу. За даними П. С. Миронова, у 24,6% хворих діагноз був поставлений після закінчення 3 місяців з моменту звернення за допомогою, тому надходження хворих до лікувальних установ нерідко затягується. За даними В. І. Казанського, протягом перших 3 місяців від початку захворювання в клініку надійшло лише 6,3%, за даними П. С. Миронова - 29,3% хворих. Дещо вищі цифри вказують Franclin і Shipman (40%). Ю. Є. Березів вказує, що хворих на рак нижнього відділу стравоходу і кардії, як правило, оперують через більш 7 місяців від появи перших симптомів.