Післяопераційні парези та паралічі кишечника - невідкладна рентгенодіагностика гострих захворювань органів черевної порожнини
Майже кожне оперативне втручання на органах черевної порожнини, заочеревинного простору і таза призводить до порушення моторної функції шлунково-кишкового тракту (А. А. Бєляєв, 1962- Н. І. Махов, Г. Ф. Селезньов, 1967, і ін.). Профілактика, діагностика і лікування післяопераційних парезів кишечнику досі - серйозна хірургічна проблема.
Клінічна картина при вираженому паралічі кишечника характеризується здуттям живота, неотхожденіе калу і газів, блювотою. Наслідком цього є зміщення діафрагми догори, що викликає порушення дихання і кровообігу, сприяючи розвитку легеневих ускладнень. Нерідко виражений післяопераційний парез кишечника може бути однією з причин неспроможності швів анастомозу в зв`язку з механічним його розтягуванням і порушенням кровопостачання в паретичних кишкових петлях.
Рентгенодіагностика післяопераційних парезів кишечнику - це діагностика функціональної кишкової непрохідності. При оглядовому рентгенологічному дослідженні кидається в очі виражене здуття шлунка, майже всіх петель товстої і тонкої кишки. При рентгеноскопії і на рентгенограмах черевна порожнина виглядає як би прозорою. Петлі кишечника настільки роздуті, що не завжди вдається відрізнити петлі тонкої і товстої кишок. 
Мал. 48. Рентгенограма черевної порожнини. Визначається здуття тонкої і товстої кишок, а також шлунка. Кишкові петлі тісно прилягають один до одного, контури їх чіткі, добре видно малюнок складок слизової оболонки тонкої кишки (післяопераційний парез кишечника).
У ряді випадків діаметр тонкої кишки перевершує діаметр товстої (рис. 48). У тонкій кишці чітко видно розтягнуті складки, що нагадують пружину, в товстій - гаустри або півмісяцеві складки. Перистальтика кишечника різко ослаблена або відсутня. В кишкових петлях визначається дуже невелика кількість рідини-горизонтальні рівні рідини в петлях частіше відсутні. Розтягнуті газом кишкові стінки чітко контурируются, петлі впритул прилягають один до одного, що вказує на відсутність вільної рідини в черевній порожнині. Діафрагма зазвичай піднята, нерідко обмежена в рухливості, в черевній порожнині може визначатися вільний газ (після лапаротомії).
Мал. 49. Рентгенограма черевної порожнини, вироблена через 72 годин після прийому барієвої суспензії. Чітко визначаються роздуті газом петлі тонкої кишки з розширеними складками (післяопераційний парез кишечника).
Динамічне рентгенологічне дослідження має важливе значення для визначення ступеня парезу кишечника. Зникнення газу в товстій кишці і збільшення його кількості в петлях тонкої при повторному дослідженні є дуже грізним симптомом, і, навпаки, якщо при повторних дослідженнях кількість газу в петлях тонкої кишки зменшується і з`являється газ в товстій кишці, можна з упевненістю вважати, що стан хворого поліпшується.
Післяопераційний парез кишечника нерідко доводиться диференціювати з триваючим або розвинувся перитоніт і з механічною кишковою непрохідністю (частіше з ранньої спайкової непрохідності). Диференціальна діагностика з механічною кишковою непрохідністю грунтується на відсутності (або зникнення) газу в товстій кишці (при тонкокишковій непрохідності). 
Мал. 50. Рентгенограма черевної порожнини. Визначається здуття шлунка, петель танків і товстої кишок. Складки слизової оболонки тонкої кишки розширені, набряклі, контури кишкових петель нерівні, волністие- міжкишкові проміжкирозширені (перитоніт внаслідок неспроможності швів анастомозу після резекції
шлунка).
На ранніх стадіях розвитку механічної кишкової непрохідності в післяопераційному періоді в петлях тонкої кишки може бути дуже мало рідини. При рентгенологічному дослідженні визначається лише здуття петель тонкої кишки при відсутності газу в товстій. При прогресуванні процесу з`являється рідина в петлях тонкої кишки, а потім і характерні «чаші Клойбера» з чіткими широкими горизонтальними рівнями рідини. У неясних випадках можливе дослідження тонкої кишки за допомогою рідкої барієвої суспензії, що вводиться через зонд, встановлений в дванадцятипалій кишці. При наявності механічної перешкоди в одному з відділів тонкої кишки контрастне дослідження дозволяє встановити його рівень. Над рівнем перешкоди петлі тонкої кишки зазвичай розтягнуті, містять рідину, складки слизової оболонки розширені.
Для виключення механічної товстокишковій непрохідності більш ефективною є іригоскопія. При функціональної кишкової непрохідності, не ускладненою механічною (при перитоніті, післяопераційному парезі), контрастна суспензія дуже повільно (іноді більше 72 ч) просувається по кишечнику, петлі тонкої кишки рівномірно розширені на всьому протязі кишки, більш чітко виявляється розширення складок слизової оболонки (рис. 49). При триваючому або знову виник після операції перитоніті на тлі вираженого здуття кишкових петель виявляються рентгенологічні симптоми, характерні і для перитоніту: збільшення кількості рідини в кишкових петлях з утворенням нечітких горизонтальних рівнів рідини, поява вільної рідини в черевній порожнині (в латеральних каналах і між кишковими петлями ). При перитоніті кишкова стінка, розтягнута газом, має нечіткі, а іноді і нерівні контури (рис. 50). При розвиненому перитоніті більш чітко виявляється обмеження рухливості обох половин діафрагми, з`являються ателектази, пневмонія і реактивний випіт в плевральній порожнині. При дослідженні з барієвої суспензією в ряді випадків вдається встановити і джерело перитоніту (найбільш часто - неспроможність швів анастомозу).
