Дослідження інших органів і систем - гострі порушення мезентериального кровообігу

Органи дихання. Дослідження органів дихання у хворих з гострими порушеннями мезентериального кровообігу переслідує дві мети: 1) виявлення захворювань легенів, при яких може виникати гостре порушення мезентериального кровообігу (пневмонії, абсцеси, туберкульоз, рак) - 2) оцінку функціонального стану легень і діагностику ускладнень різних захворювань серцево судинної системи, що супроводжуються набряком легенів, гідротораксом, інфарктної пневмонії.
Органи кровообігу. Вимірювання пульсу - один з важливих діагностичних тестів. Для захворювання характерна виражена тахікардія. Лише у небагатьох хворих на початку захворювання виникає брадикардія, в стадії ішемії у більшості хворих частота пульсу не перевищує 100 в хвилину. В стадії інфаркту та перитоніту число серцевих скорочень досягає 120-140 в хвилину. Незабаром пульс стає слабким. При аритміях дефіцит пульсу досягає 50-60 в хвилину.
Аритмія відзначена в середньому у 58,8% хворих і спостерігалася при всіх видах порушення мезентериального кровообігу, але більш часто при емболії. За нашими даними, аритмія спостерігалася у 79,7% хворих з емболіями, у 40,5% з артеріальними тромбозами, у 38,4% з венозними тромбозами, у 42,1% з неокклюзіоннимі порушеннями кровообігу.
При дослідженні серця в першу чергу слід звертати увагу на пороки серця, інфаркт міокарда в минулому або в момент дослідження, наявність серцевої недостатності. У всіх випадках необхідно електрокардіографічне дослідження.
Вимірювання артеріального тиску має не тільки діагностичне, але і прогностичне значення. В основному за величиною артеріального тиску оцінюють загальний стан хворих і визначають можливість оперативного втручання. На стабілізацію артеріального тиску спрямована і передопераційна підготовка хворих.
Г. Мондор вважав, що захворювання частіше починається з колапсу. На зниження артеріального тиску на початку захворювання вказували й інші автори (Н. Н. Самарін, 1952- С. Т. Захарьян, 1961).
У 1950 р Н. І. Блінов зазначив, навпаки, підвищення артеріального тиску на 30-40 мм рт. ст. проти звичайного в перші години захворювання. А. Г. Земляний (1962) знайшов більш значне підвищення артеріального тиску у хворих з емболіями брижових артерій: за його даними, артеріальний тиск досягав 190 / 110-230 / 140 мм рт. ст., перевищуючи на 60- 80 мм рт. ст. звичайне для цих хворих. В даний час на діагностичну цінність підвищення артеріального тиску на початку захворювання вказують багато авторів (Т. В. Нарцисів та ін., 1970 М. П. Бєляєв, 1973, і ін.).
Таблиця 14
Артеріальний тиск У ХВОРИХ НА ПОРУШЕННЯМИ Мезентеріальний кровообігу (148 СПОСТЕРЕЖЕНЬ)

Примітка. В дужках вказано відсоток від абсолютного числа хворих.
Наші дані представлені в табл. 14. Звертають на себе увагу нормальні цифри систолічного і діастолічного тиску у 30% хворих у всіх стадіях захворювання. Пульсовий тиск був нормальним ще у більшої кількості хворих (44,6%). Підвищення систолічного, діастолічного і пульсового тиску приблизно у половини хворих можна пояснити передувала захворюванню на гіпертонію. Зниження систолічного, діастолічного і пульсового тиску відзначено в основному в стадії перитоніту менш ніж у 30% хворих (діастоліческого- у 37,6%). Таким чином, у більшості хворих артеріальний тиск був підвищеним або нормальним, що, незважаючи на тяжкість стану хворих, дозволяло зробити оперативне втручання. У хворих зі зниженим артеріальним тиском досить часто вдавалося підняти тиск до нормальних цифр.
Що стосується артеріального тиску у хворих в різних стадіях захворювання, то воно стабільно в стадіях ішемії і інфаркту, а потім починає знижуватися, іноді до низьких цифр, в стадії перитоніту.
На початку захворювання, за нашими даними, артеріальний тиск може як підвищуватися, в основному при високих оклюзія верхньої брижової артерії, так і знижуватися. Колапс частіше спостерігається у хворих із захворюваннями серця (пороки, інфаркт міокарда). У меншого числа хворих артеріальний тиск не змінюється.
Печінка і селезінка. Визначення меж печінки і селезінки має діагностичне значення, так як при захворюваннях печінки (цироз) і селезінки (спленомегалія) можуть розвиватися тромбози системи ворітної вени. Слід мати також на увазі, що при гострих порушеннях мезентериального кровообігу нерідко виникають інфаркти цих органів.