Ангіографічне дослідження в післяопераційному періоді - гострі порушення мезентериального кровообігу

Ангіографічне дослідження в післяопераційному періоді і у віддалені терміни після операції або після першого дослідження

Виконано 12 досліджень 11 хворим (10 мезентерікографій, 2 аортографии).
У ранньому післяопераційному періоді дослідження вироблено 4 хворим (3 - на 2-й день, 1-на 3-й день після операції). Ангіографічне дослідження виконано у 2 хворих для уточнення діагнозу, у 2 - з метою контролю за ефектом судинної операції.
Оцінюючи отримані дані, можна констатувати, що у 2 хворих була діагностована емболія верхньої брижової артерії (діагноз емболії тільки передбачався під час операції, хворим проведена нетипова резекція кишечника), причому в одному випадку на ангиограммах можна було визначити недостатність кровообігу в залишилася після операції частини клубової кишки. У цих хворих контроль за ефектом судинної операції показав, що в одному випадку операція виявилася дійсно ефективною, в іншому виявлені ознаки недостатності кровообігу в кишечнику. Про порушеному кровообігу можна було судити по слабо вираженою артеріальною фазі, відсутності капілярної і венозної фаз дослідження.
Хворий П., 68 років, 17/1 1975 р оперований з приводу емболії верхньої брижової артерії. Ембол видалений з I сегмента стовбура артерії, кровотік відновлений через 6 годин від початку захворювання. Незважаючи на такий короткий термін з початку захворювання і радикально виконану операцію життєздатність кишечника виявилася сумнівною, тому через 9 годин після першої операції проведена релапаротомія. При наявності хорошої пульсації стовбура і гілок верхньої брижової артерії виявилося, що майже вся тонка кишка і права половина товстої нежиттєздатні. У зв`язку з цим виконана резекція тонкої кишки (залишено 60 см у трейцевой зв`язки), правобічна геміколектомія. На 3-й день після операції з метою контролю проведена мезентерікографія. У культю верхньої брижової артерії вручну введено 14 мл 76% верографина. На серії ангиограмм констатовано, що після резекції кишечника. Ні судинного малюнка в залишилася тонкій кишці.
Мал. 35. Мезентерікограмма хворого П. (3-тя секунда дослідження). Кукса верхньої брижової артерії

затягнута артеріальна фаза, немає судинного малюнка кишки, капілярної і венозної фаз дослідження. Контрастну речовину тривалий час залишається в культі верхньої брижової артерії і двох інтестинальних артеріях. Зроблено висновок про триваючу гангрени решти тонкої кишки. Хворий помер, на розтині діагноз некрозу тонкої кишки підтверджений (рис. 35).
У пізньому післяопераційному періоді обстежено 2 хворих (через 20 днів і 1 міс). Дослідження проводилося в одному випадку для уточнення виду порушення кровообігу, в іншому з метою контролю за прохідністю судинного русла після емболектоміі з верхньої брижової артерії (рис. 36).

Мал. 36. Мезентерікограмма хворого Г. Стан після емболектоміі з II сегмента верхньої брижової артерії, стовбур і гілки прохідні.

У віддалені терміни після операції дослідження вироблено
хворим (в терміни від 4 міс до 5 років). Дослідження проводили у 4 хворих, які перенесли резекцію кишечника для оцінки стану його судинного русла, у 1 хворого - трансплантованою в аорту верхньої брижової артерії.
Інтерес представляє одне спостереження, коли відзначено зміна архітектоніки артеріального судинного русла після резекції 2 м клубової кишки (рис. 37).
І, нарешті, одному хворому дослідження проводили через рік після ангіографічної підтвердження компенсованій емболії верхньої брижової артерії. Констатовані повна компенсація кровотоку, відсутність продовженого тромбозу.

Мал. 37. Мезентерікограмма (а) хворий Ш. Дослідження виконано через 5 років після резекції клубової кишки внаслідок тромбозу гілок верхньої брижової артерії. Зміна ангиоархитектоники артеріального русла- б - схема.