Запровадження і пояснюються деякі статистичні дані - звукова симптоматика набутих вад серця

Пороки серця завжди привертали і продовжують привертати увагу інтерністів внаслідок їх значної поширеності та тяжкості перебігу, що призводить більшу частину хворих до хронічної інвалідності тій чи іншій мірі і до передчасної смерті.
Якщо в минулому уточнена діагностика клапанних вад серця представляла нерідко академічний інтерес - вона була «пробним каменем» клінічної ерудиції, клінічної школи лікаря-інтерніста, - то в даний час вона придбала велике практичне значення:

1. Ідентифікація пороку серця і точна діагностика його характеру дають можливість успішно лікувати і при цьому об`єктивно реєструвати в динаміці ефективність комплексної (антибіотико-саліцилової-гормональної) терапії при різних формах ендокардиту.
2. Точна діагностика характеру пороку дає можливість встановлювати правильні показання до операції і раціонально оцінювати її результати.

Тим часом зіставлення секційних даних з діагнозами клінік і лікарень, а також порівняльна звірка діагнозів стаціонарів і поліклінік показують, що з точною діагностикою клапанних вад справа йде не цілком задовільно.
Згідно зі статистикою, хворі клапанними пороками серця в наших терапевтичних стаціонарах складають до 5,7-6,2% всіх хворих (І. С. Богословський, В. І. Глінчіков). Більш точні вказівки на питому вагу пороку серця у внутрішній клінічної патології дають секційні матеріали.
Так, за статистикою І. В. Давидовського, в 1923- 1927 рр. на 50259 розтинів пороки клапанів були знайдені в 4,1% випадків. Згідно з даними Н. Н. Анічкова (1935), на 17 172 розтину хвороби серцево-судинної системи виявлені в 8,5% і пороки клапанів - В3,5% випадків. За більш пізньої статистикою І. В. Давидовського (1940), на 7274 розтину пороки клапанів констатовані в 5,6% випадків. За статистикою І. Н. Рибкіна, який розробив 4151 протокол розтину (1937-1947), пороки знайдені в 300 випадках (7,2%).
За даними американської статистики (цит. За В. Ф. Зеленін, 1952), в США кожен четвертий хворий вмирає від хвороби серцево-судинного апарату, причому 50% припадає на гіпертонічну хворобу, 20% - на коронарний склероз і близько 20% - на ревматичні хвороби серця,
У вітчизняній літературі найкращий диференційований статистичний аналіз клапанних вад серця, заснований на великому секційно-клінічному матеріалі, належить Б. А. Черногубова (1949).
На основі клініко-анатомічних зіставлень (тисячу вісімдесят вісім секцій померлих від пороків серця, з них 578 чоловіків, 510 жінок) Б. А. Черногубов встановив наступне: 1) порок серця був точно розпізнано тільки у 6,3%, у решти 33% хворих він або взагалі не визначений (22%), або діагностований як атеросклероз (0,5%) або як ендокардит (10,5%) - 2) в 60,7% випадків порок -Серце був діагностований, але його розпізнавання було неповним.

Ревматизм як причина пороків серця зареєстрований Б. А. Черногубова в 89,3%, сифіліс -в 6% і атеросклероз- в 5,7% випадків.
Для подальшої правильної систематизації матеріалу необхідно домовитися про термінологію. Зазвичай розрізняють прості і комбіновані поротий. До простих пороків прийнято відносити такі, при яких спостерігається єдиний порок в даному клапанному апараті - або, недостатність ,, або стеноз клапанного апарату. До комбінованих пороків відносять такі випадки, коли є поєднання недостатності і стенозу одного клапанного апарату, а також коли констатується ураження двох і більше клапанних, апаратів.        
За Б. А. Черногубова, правильніше вважати комбінованими тільки пороки останньої групи, а до простих відносити випадки зміни одного клапанного апарату, незалежно від того, чи є при цьому одна недостатність, або один стеноз, або і те й інше разом.
Ми вважаємо, більш доцільною таку угруповання клапанних вад: 1) простий порок - недостатність або стеноз одного клапанного апарату-2) комбінований моновальвулярний (недостатність і стеноз в межах одного клапанного апарату) - 3) .комбінірованний полівальвулярний (множинний) порок серця.
Прості пороки (в термінології Б. А. Черногубова) різної етіології зустрічаються в 34,6%, комбіновані пороки різної етіології діагностуються частіше - в 65,4%, ревматичні - в 70,6% випадків. Більшість хворих з комбінованим пороком мають не один (29,4%), а-два (46, 1%) і навіть три (24,5%) пороку.
Ізольоване ураження клапанів аорти рідко зустрічається при ревматізме- при sepsis lenta воно зареєстровано в 22%.                                                                                                           
За секційним даними Б. А. Черногубова (1949), найбільш часто зустрічається так звана митральная хвороба - стеноз лівого атріовентрикулярного гирла -і недостатність двостулкового клапана, причому цей норок в 58,9% випадків має комбіновану форму, т. Е. Поєднується або з ураженням клапанів аорти або з ураженням трехстворкі. Часто спостерігається і аортальний порок (52,3%, з ніх.простих форм 5,4%) - трикуспідальний порок (недостатність) займає 24,5% (т, е. Зустрічається в чверті всіх випадків пороку) і, як правило (23 , 9%), в комбінації з іншими основними вадами. Про таку поширеності недостатності тристулкового клапана нерідко забувають і тому погано її діагностують.
Таблиця 1 Частота і характер вад серця (300 спостережень) за клінічними і секційним даними

За І. Н. Рибкіна (табл. 1) перше місце серед вад серця займає ізольоване ураження мітрального клапана - 70,6% за даними клініки і 36,3% за даними секції. У 50,6% секційних випадків мітральний порок поєднувався з ураженням аортального та тречстворчатого клапанов- що нерідко клінічно залишалося нерозпізнаним.
У 793 хворих на ревматичний пороком серця Б. А. Черногубов констатував 23 різні форми (унітарні і різні комбіновані).
С. Е. Лапіна (1959) при вивченні 500 протоколів розтинів виявила, що ізольовані пороки мітрального клапана мали місце у 30,4% померлих, мітральноаортальние пороки - у 26,4%, митрально-трикуспідального у 11,8%, митрально-аортальному -трікуспідальние- у 28%. Ізольовані вади аортальних клапанів знайдені в 1,6% випадків, митрально-легеневу -
в 1,4%, поразка всіх чотирьох клапанів серця мало місце лише у 2 хворих (0,4%). Таким чином, ураження мітрального клапана зустрічається у 96,2% хворих з вадами серця.
Разом з тим доречно зазначити, що чистий недостатність двостулкового клапана, яку так часто схильні діагностувати практичні лікарі, зустрічається, за даними Б. А. Черногубова, лише у 3,6% хворих вадами серця. Кебот (Cabot) при патологоанатомічному дослідженні +1846 хворих із захворюваннями серця виявив чисту недостатність двостулкового клапана лише в 7 випадках (0,38%).

Таблиця 2
Частота окремих вад (власні дані в зіставленні з даними І. Н. Рибкіна)

За даними Б. П. Соколова (1963), набуті вади серця виявлені в 780 випадках на 7243 розтину (10,7%). Аортальні пороки знайдені в 392 випадках (т. Е. Складають 50,2% всіх набутих вад), з них стеноз гирла аорти - в 180 випадках (23%). При цьому Б. П. Соколов відзначає, що аортальнийстеноз зазвичай поєднується з іншими пороками: в 71,6% з мітральним, в тому числі в 63% мав місце митрально-аортальниі стеноз. В ізольованому вигляді аортальнийстеноз був в 28,3% випадків.
На закінчення наведемо наші власні статистичні дані (табл. 2). Аналіз секційних даних по нашій клініці (прозектор А. І. Рябинкина) за 10 років (1947-1952, 1955, 1957-1959) показав, що при загальній кількості розтинів 2299 пороки були виявлені у 192 померлих (8,3%).
Таким чином, з даних табл. 2 видно, що найбільш часто зустрічаються ураження мітрального клапана (стеноз і недостатність) і митрально-аортальні пороки. Найбільш рідкісною є чиста недостатність мітрального клапана. Не так рідко, як це тепер підтверджується спостереженнями хірургів, зустрічається трикуспідальний стеноз, завжди поєднується з ураженням Мітрального клапана (митрально-трикуспідального пороки).