Порівняння діагностичної точності 105-мм флюорографії - діагностична радіологія тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять

Порівняння діагностичної точності 105-мм флюорографії зі звичайною методикою і методикою збільшених знімків в артеріографіческой діагностиці ниркових і принирковий новоутворень (Comparative Diagnostic Accurency of 105-mm Versus Conventional and Magnification Radiographic Techniques in Arterio-Graphic Diagnosis of Renal and Perirenal Mass). D. Wixson, H. A. Baltaxe, S. Balter і W. Rothenberg з Нью-йоркської лікарні Медичного центру Корнельського університету [Invest. Radiol., 12, 527-533, Nov. - Dec., 1977] вивчили можливість клінічного застосування 105-мм фотофлюорографіі при селективної артеріографії нирок у 88 хворих, яким було проведено 106 селективних артеріографіческіх досліджень нирок протягом 1974-1976 рр. із застосуванням зазначеного методу і принаймні однієї з двох інших методик - звичайної або з прямим збільшенням зображення-або того й іншого одночасно. Всі хворі були обстежені з приводу можливої пухлини нирки або розташованої біля нирки. Характерні, прямі рентгенограми з кожної серії описувалися двома лікарями незалежно один від одного
через 18 місяців після початку проведення дослідження. Для порівняння в 82 спостереженнях використовувалася рентгенографія зі збільшенням зображення, а в 33 - звичайна рентгенографія. Як контрастної речовини у всіх дослідженнях застосовувався ренографін-76.

Не відмічено помітного відмінності в результатах, отриманих обома лікарями, при діагностиці наявності або відсутності патологічного утворення, і описі аваскулярних, гіповаскулярних і гіперваскулярних пухлин. У 3 спостереженнях двома лікарями патологія була виявлена на 105-мм фотофлюорограммах і виявлена на рентгенограмах зі збільшенням зображення (рис. 19, А і Б) - в 2 з цих спостережень патологічні зміни не були видні на фотофлюорограммах і при ретроспективному аналізі (рис. 19, В і Г).
У 49% спостережень фотофлюорографіческіе артеріограмми хворих з єдиною ниркової артерією не включали частину нирки або області патологічних змін, або те й інше-в 24 спостереженнях в зв`язку з тим, що частина нирки не була видна на плівці, були допущені істотні помилки.

Мал. 19. На рентгенограмах зі збільшенням зображення (А і Б) визначається безсудинного освіту в правій нирці (стрілки), яка не виявлялося на флюорограма розміром 105 мм (В і Г). При ультразвуковому дослідженні підтверджено діагноз кісти правої нирки розміром 8 см [з дозволу Wixson D. et al.- Invest. Radiol., 12, 527-533, Nov. - Dec., 1977].

Виняток частини досліджуваної області на фотофлюорограммах відзначено приблизно в 15% досліджень зі збільшенням зображення, причому у 6 хворих були виключені значні ділянки нирки. При звичайній селективної артеріографії нирка і патологічний осередок потрапили в зняту область у всіх 33 хворих.
Ці дані вказують на те, що 105-мм фотофлюорографія в даний час не придатна в якості єдиного методу вивчення патології нирок при селективної артеріографії. Для рутинної артериографии нирок необхідний фотофлюорографіческій об`єктив великих розмірів, щоб охопити поле відповідного розміру і зменшити необхідність в повторних дослідженнях, але розмір поля не слід збільшувати за рахунок погіршення якості зображення.

Вимоги зрівняти якість зображення на плівці і на підсилювачі зображення не вивчені з точки зору клінічної практики. Хоча в експериментальних умовах на підсилювачах зображення може бути отримано дозвіл в межах приблизно 4 пар ліній, невеликі променеві навантаження, що допускаються в клініці, просто не дозволять отримати таке високе дозвіл навіть за допомогою нових підсилювачів зображення. Погіршення зображення і зменшення ресурсу роботи трубки не дозволяють використовувати дозволяють можливості підсилювачів зображення.