Диспансерне спостереження - дитячий цукровий діабет

глава 7
Диспансерне спостереження за ДІТЬМИ, хворими НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ.
МЕТОДИ ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКИ, ІНФОРМАТИВНІСТЬ

диспансерне спостереження

Активне і систематичне диспансерне спостереження за дітьми, що страждають на цукровий діабет, в даний час міцно увійшло в життя. В СРСР створено широку мережу протизобних диспансерів, збільшилася кількість спеціалізованих кабінетів у дитячих поліклініках, укомплектованих підготовленими педіатрами-ендокринологами. Робота педіатра-ендокринолога повинна будуватися за принципом активної диспансеризації і проводитися комплексно, в тісному контакті з лікарями інших суміжних спеціальностей.
Необхідно прагнути до повного охоплення диспансеризацією всіх без винятку детой, хворих на цукровий діабет. В обов`язки лікаря входять проведення лікувальних заходів на сучасному рівні наукових знань, організація оздоровчої (профілактичної) госпіталізації, аналіз ефективності диспансерного спостереження, виявлення і взяття на облік осіб з порушенням толерантності до глюкози і з найбільшим ризиком захворювання, санітарно-просвітня робота.
На кожного хворого на цукровий діабет, що знаходиться на диспансерному спостереженні, оформляється диспансерная карта (форма № 30), в якій записують дані лабораторних досліджень, дозу інсуліну або інших цукрознижуючих препаратів, цукрову цінність їжі, співвідношення харчових інгредієнтів. Вказують тяжкість захворювання, його ускладнення, супутні захворювання. Ця карта не може замінити історії хвороби і є допоміжним документом в перевірці регулярності спостереження за хворим і ходом його лікування, а також служить для вивчення і контролю ефективності диспансеризації.

Дитину, хворого на цукровий діабет, ендокринолог повинен оглядати не рідше одного разу на місяць, а за показаннями і частіше. При огляді дитини необхідно мати дані про порційно глюкозуричних профілі і про рівень цукру крові (натще або вибірково протягом доби). Маючи в своєму розпорядженні різними видами інсуліну, педіатр-ендокринолог має можливість знаходити найбільш ефективні варіанти лікування відповідно до показників профілю. У плановому порядку 2 рази в рік дитина повинна оглядатися офтальмологом і невропатологом, а за показаннями і іншими фахівцями. Для всебічного клініко-лабораторного дослідження, визначення потреби в інсуліні, встановлення відповідної дієти і проведення комплексної медикаментозної терапії бажана госпіталізація дитини.
Мабуть, доцільно повсюдне введення єдиної книжки хворого на цукровий діабет. Вона повинна видаватися кожному хворому, взятому на диспансерне спостереження. У книжці, крім паспортних даних, відзначаються посещеніё хворим лікаря, основні призначення та їх виконання. Це особливо важливо для дітей, які живуть далеко від спеціалізованої допомоги. При раптовому розвитку у хворого коматозного стану книжка допоможе визначити термінові лікувальні заходи.
Хворим на цукровий діабет необхідно надати можливість етапного лікування: стаціонарне лікування, регулярне диспансерне спостереження в поліклініці і санаторне лікування. Створення спеціалізованих санаторіїв, піонерських таборів для дітей, хворих на цукровий діабет, безумовно доцільно. Правильна організація відпочинку дітей в канікулярний час в спеціалізованих санаторних групах піонерських таборів сприяє закріпленню результатів лікування. Співробітниками дитячої клініки ІЕЕ та ХГ АМН СРСР в 1984 р розроблені методичні рекомендації по диспансеризації дітей з ендокринними захворюваннями, які допоможуть педіатра / ендокринолога, шкільного лікаря правильно організувати диспансерне спостереження за дітьми, хворими на цукровий діабет (див. Додаток).