Як альвеоли утворюються в пізньому внутрішньоутробному періоді - системи організму (гістологія)
ЯК альвеол чином у пізніших внутрішньоутробному періоді І ЗБІЛЬШУЮТЬСЯ У ЧИСЛІ У ранньому ПОСТНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ
Хоча все дослідники сходяться на тому, що протягом перших двох третин внутрішньоутробного життя альвеоли утворюються у вигляді виступаючих на кінцях розвивається бронхіального дерева округлих утворень, стінки яких складаються з кубічного або циліндричного епітелію, щодо питання про те, як альвеоли продовжують збільшуватися в розмірах в останній третині цього періоду і протягом приблизно перших 8 років постнатальної життя, загальноприйнята одностайними. Видається малоймовірним, що вони будуть формуватися таким же чином, як і на більш ранніх етапах ембріогенезу, бо округлі альвеоли, що складаються з кубічного і циліндричного епітелію, не виявляються в кількості, достатній для того, щоб можна було задовольнитися цим поясненням. Насправді ж епітелій альвеол на пізніх етапах пренатальної життя стає переважно плоским.
Можна припустити лише два ймовірних шляху новоутворення альвеол з плоским епітелієм на кінцевих етапах ембріонального розвитку і в ранньому дитинстві. По-перше, плоский епітелій з раніше наявного альвеолярного епітелію може вростати в пухку сполучну тканину міжальвеолярних стінок, утворюючи нові альвеоли, причому в ході цього процесу не виникає витоку повітря через вростають епітелій. Друга, більш ймовірна, можливість полягає в тому, що якщо строма міжкоміркової стінки дійсно така товста і пухка, що в неї може вростати плоский епітелій, то вона повинна розтягуватися при вдиху настільки значно, що в неї зможе засмоктуватися повітря, приводячи до її розшарування і створюючи в стромі новий простір, яке плоский епітелій став би обростати, утворюючи нову альвеолу.
Як вже зазначалося раніше, коли повітря в постнатальної життя (або рідина в пренатальному періоді) засмоктується в легке, відбувається розширення якихось просторів. Якби еластичні волокна, що охоплюють наявні альвеолярні простору, надавали більший опір розтягуванню, ніж те, яке створюється при утворенні нових порожнин в товстих міжальвеолярних стінках, то останній процес був би переважаючим. Стінки таких порожнин будуть швидко вистилатися плоским епітелієм, безперервність шару якого була порушена утворенням порожнини при розтягуванні. Розміри альвеол, які виникають таким шляхом, ймовірно, будуть визначатися величиною проміжків в тривимірної мережі міжклітинних волокон в стромі їх стінок.
Якщо дотримуватися останньої з двох гіпотез про спосіб розвитку альвеол протягом останніх 3 місяців пренатальної та ранньої постнатальної життя, то тоді процес інтерстиціальної емфіземи слід розглядати як нормальне явище в зв`язку з новоутворенням альвеол в постнатальному періоді. При цьому немає необхідності, щоб альвеолярний епітелій створював герметичний бар`єр, тому що до цього часу здатність міжальвеолярних стінок до утворення порожнин буде обмежуватися наступним чином. Час від часу буде досягатися стан, при якому розширення вже сформувалися альвеол стане легшим, ніж утворення нових повітряних порожнин. При подальшому зростанні ця ситуація зміниться на протилежну. Тому розвиток нових альвеол завжди буде відбуватися в зв`язку з ростом в цілому-більш того, воно буде обмежуватися в залежності від задоволення зростаючих функціональних потреб. На закінчення слід зазначити, що при описаному процесі не буде небезпеки проникнення повітря з легенів в інші частини тіла (а за допомогою такого механізму якусь кількість повітря буде потрапляти в міжальвеолярні стінки), так як існує герметичний бар`єр, який вже був описаний.
