Рубець на матці - показання до абдомінальному кесаревого - абдомінальне розродження

Перенесені кесарів розтин, розрив або перфорація матки, енуклеація фіброматозних вузлів і т. П. При наступних вагітностях і пологах створюють труднощі при пологах. В першу чергу це відноситься до тих жінок, які перенесли раніше абдомінальне розродження, бо з ними частіше доводиться стикатися акушера. Найпростіше до цього питання підійшли американські автори, більшість з яких вважають, що всіх вагітних і породіль, які раніше перенесли цю операцію, треба родоразрешающім тільки шляхом повторного кесаревого розтину з метою попередження розриву матки по рубцю, симптоматика якого майже відсутня, внаслідок чого запізнюється і діагностика [Greenhill J., 1953- Harris J. et ai., 1959, і ін.]. В силу цього в США повторне кесарів розтин має величезну питому вагу серед інших показань до абдомінальномурозродження - від 29% до 37% (див. Табл. 1).

Акушери Радянського Союзу, а також багатьох інших країн, вважають, що наявність рубця на матці принципово не виключає можливості мимовільних пологів і далеко не завжди вимагає розродження шляхом повторного кесаревого розтину. Тому питома вага повторних кесаревих розтинів в колишні роки (I період) серед інших показань до абдомінальномурозродження в нашій країні був невеликим - всього 5,9%. Однак в останнє десятиліття це положення різко змінилося - рубець на матці тепер посідає третє місце серед інших показань до кесаревого розтину: за нашими даними, частота його дорівнює 20%, за даними вітчизняних авторів - до 4% (див табл. 2).
Абдомінальне розродження безумовно необхідно при наявності явно неповноцінного маточного рубця або якщо є невідповідність між голівкою плода і тазом матері, а також при виникненні в пологах загрози розриву матки по рубцю. Необхідність в кесаревому розтині виникає, якщо у вагітної або породіллі, яка перенесла раніше цю операцію, є поперечний або косе положення плоду, так як акушерський поворот у них загрожує можливістю розриву матки. Багато акушерів вже давно не без підстави вважають за доцільне завжди родоразрешающім жінку абдомінальним шляхом, якщо вона раніше перенесла корпоральное кесарів розтин [Ramoso-Jalbuena J. et al., 1962, і ін.] Або невідомий тип операції [Good D., Baker W. , 1957], бо в переважній більшості випадків тільки корпоральное кесарів розтин є причиною розриву матки по рубцю.
Перенесений розрив матки повинен завжди бути показанням до кесаревого розтину в плановому порядку. Якщо врахувати, що розриву піддається патологічно змінена матка [Рєпіна М. А., 1984] і, крім того, рубець після травматичного розриву матки не можна прирівнювати до лінійного операційного рубця, який і так не завжди виявляється повноцінним, то така тактика цілком виправдана.
При консервативної міомектомії кесарів розтин безпечніше вагінальних пологів в тих випадках, коли розріз матки проходив через всі її шари [Schneider В., 1954- Havlasek L., 1955]. Малообоснованно думку В. Schneider, який рекомендує родоразрешающім абдомінальним шляхом жінок, які раніше перенесли вагінальне кесарів розтин. Рідко виникає потреба у виробництві кесаревого розтину у тих жінок, які перенесли при аборті перфорацію матки, - остання є показанням тільки в разі виникнення в процесі пологів загрози розриву матки.
На нашому матеріалі було 236 випадків повторних кесаревих розтинів (20,0%).

Неспроможність рубця на матці, що виявляється в основному в останні тижні вагітності, була у 126 жінок з 236 (53,4%). Поєднання повноцінного рубця на матці з великим плодом або звуженням таза I ступеня мало місце в 48 випадках (20,3%). У 10 випадках повторне кесарів розтин було вироблено за іншими самостійним показаннями (передлежання плаценти, рубцеві зміни піхви), в інших випадках - за поєднаним показаннями.
Рубець на матці в 2 випадках був після зашитого в минулому розриву матки, в 3 - після операції Штрассмана і в 1 - після консервативної міомектомії.