Частота абдомінальногорозродження - абдомінальне розродження
Відео: Операція з приводу опущення (випадіння) матки (оператор: Шкарупа Дмитро Дмитрович)
Говорячи про частоту кесарева розтину, не можна враховувати тільки показники окремих установ, а порівнюючи їх, критикувати одних авторів і посилатися на авторитет інших. На частоту цієї операції впливають багато чинників:
рівень стаціонарного породіллі в даній області або країні, питома вага акушерської патології серед госпіталізованих вагітних і породіль в даний родопомічний установа, прийняті установки лікування, кваліфікація лікарів, потужність родовспомогательного установи, його профіль і т. д. Крім того, треба пам`ятати, що розвиток охорони здоров`я , зокрема допомоги при пологах, відображає рівень економічного розвитку країни. За кордоном до цих чинників приєднуються і інші: приналежність родовспомогательного установи муніципалітету або приватній особі, меркантильні міркування і навіть расова приналежність породіль. Звідси і строкатість в показниках не тільки по окремих країнах, а й в межах однієї країни.
Тому наведені цифри не можуть дати уявлення про справжню частоті кесаревого розтину на сьогоднішній день. Тільки статистичний аналіз величезного числа пологів великого розвиненого регіону може певним чином нівелювати ці відмінності і дати середню частоту кесарева розтину як методу допомоги при пологах на даний історичний період.
Однак повністю не враховувати частоту абдомінальногорозродження в кожному окремому родопомічних установі теж не можна. Для організаторів породіллі має бути небайдужим, якщо у великому добре оснащеному стаціонарі з кваліфікованим персоналом частота кесаревого розтину буде такою ж, як і в невеликому пологовому будинку.
Як за кордоном, так і в нашій країні в періодичній пресі з відомою тривогою вказується на зростання частоти кесаревого розтину за останні десятиліття, обумовлений значним поліпшенням безпосередніх результатів цієї операції для матері. Якщо провести порівняння відповідних даних, то це твердження виявиться справедливим тільки до певної міри. З того періоду, коли розродження шляхом кесаревого розтину міцно увійшло в акушерську практику, частота цієї операції в європейських країнах і США була традиційно високою, в Радянському Союзі - низькою.
За період з 1940 по 1958 р в США, за зведеними даними 31 учасника, на 1 161 388 пологів було вироблено 40 583 кесаревих перетину (3,49%), в НДР і ФРН на 267 379 пологів - 8480 (3,17% ), у Франції на 41 100 пологів-1162 (2,83%), в Китайській Народній Республіці на 156434 пологів - 4321 (2,76%), в Іспанії частота кесаревого розтину дорівнювала 2,36%, у Швейцарії - 2, 94%, в Італії - 4,37%, в Польщі -4,15%. У той же час, згідно з 28 вітчизняним авторам, з 1942 по 1960 р на 806 696 пологів абдомінальномурозродження піддалося 6208 жінок (0,77%). Правда, в 1960-1961 рр. частота кесаревого розтину, за нашими даними, отриманими з 23 акушерських клінік, була іншою: на 129 698 пологів було вироблено 2675 операцій (2,06%), а в пологових будинках 21 обласного центру на 95161 пологи частота кесаревого розтину склала 1,22% , але в цілому по країні ця частота була невиправдано низькою - менше 1%.
Ця обставина, безумовно, було пов`язано з консервативними установками в акушерстві. Ряд вагінальних оперативних методів розродження під прапором «класичного акушерства» продовжували ще виробляти, не дивлячись на їх негативні наслідки для матері і дитини. До них відносяться пробні пологи при відносних ступенях звуження таза, які часто закінчувалися плодоразрушающей операціями і травматизмом родових шляхів у матері (високі щипці, зведення ніжки при передлежанні плаценти. Внутрішній поворот плода з подальшим витяганням ід р.).
Резюмуючи все сказане, слід зазначити, що в 1940- 1960 рр. питома вага кесаревого розтину серед всіх способів розродження становив 2,0-2,3% [Сліпих А. С., 1963] із значними коливаннями по окремих родопомічних установ, особливо в США. Наприклад, J. Harris і співавт. (1959) опублікували статистичні дані про проведення кесаревого розтину в 12,2% всіх розроджень. В капіталістичних країнах великий вплив на частоту абдомінальногорозродження надає приватновласницьких характер медицини, який обумовлює високу частоту кесаревих розтинів в приватних лікарнях.
Е. Colvin (1952) прямо визнає, що меркантильні міркування в приватних госпіталях більше приймаються до уваги, ніж акушерські ситуації, і приватна практика веде до невиправданих операцій.
У США на частоту операції кесаревого розтину до того ж впливає і расовий склад вагітних і породіль. За матеріалами R. Kystner (1951), кесарів розтин в групі білих жінок склало 0,7%, в групі негритянок - 1,3%, по D. D&rsquo-Esopo (1950) - відповідно 3,2% і 5,8%. Автори пояснюють різну частоту тим, що у негритянок частіше зустрічаються звужені тази. Не кажучи вже про те, що аномалії таза є найчастіше наслідком соціальних умов, тут грає роль, звичайно, і більш легкий вибір методу розродження у негритянок.
За останнє десятиліття відбулося вирівнювання частоти кесаревого розтину в європейських країнах і США: в тих країнах, де вона була висока, спостерігається її зниження, в інших (наприклад, в Скандинавських) відзначається її збільшення, пов`язане з відмовою від надмірного консерватизму при веденні тієї чи іншої акушерської патології. З іншого боку, в цілому частота абдомінальногорозродження залишається високою в зв`язку зі зростанням ролі показань до операції з боку плоду - при тазових передлежання і інших ситуаціях. У ФРН частота кесаревого розтину в стаціонарах коливається від 5,0% [Bichler A. et al., 1976] до 8,4% [Scholtes G., 1975], а за даними I. Hiitter (1975) за 1973 р країні було вироблено 4100 операцій - 6,3% від кількості всіх пологів. У НДР частота абдомінальногорозродження - від 4,3 до 7,0% [Andreas Н. et al., 1974 Klinsmann U., 1979], в Польщі - 7,6% [Peksa A. et al., 1975], у Франції 7,0-8,7% [Piera S., Lucas J., 1977]. В Італії, за сумарними даними 6 авторів, за 1972- 1976 р. на 98 357 пологів було вироблено 6250 кесаревих розтинів (6,4%), в Швеції з 1972 по 1976 р частота хірургічного розродження збільшилася з 3,5% до 9,7% [Раtek Е., Larson В., 1978].
Незрозумілою, з акушерської точки зору, залишається висока, частота кесаревого розтину в США. Показник вище 10% є абсолютно звичайним, а в багатьох госпіталях досягає 12,3% [Haddad Н., Lundi L., 1978] і навіть 17,1% [Mann L., Gallant L, 1979].
Звичайно, невиправдане виробництво кесаревого розтину залежить від кваліфікації лікаря. Для безпомилкового визначення показань до абдомінальномурозродження у первісток при невеликих ступенях звуження таза необхідні великий досвід і знання. В даний час з метою попередження мертвонароджуваності в багатьох випадках стали виробляти кесарів розтин при поєднанні декількох, окремо не настільки небезпечних для плода ускладнень родового акту.
У нашій країні має місце протилежна ситуація - акушерський консерватизм, який долається занадто повільно. Частота абдомінальногорозродження залишається, як і в колишні десятиліття, невисокою і не відповідає сучасним уявленням про принципи дозволу основних акушерських ситуацій.
У РРФСР частота абдомінальногорозродження дорівнює 1,3%, в Українській РСР за останні роки спостерігається повільне підвищення до 1,7%, в Латвійській РСР в 1977 році ця частота дорівнювала 2,6% [Бергман А. С. та ін. , 1979]. У Ленінграді акушери активніші - частота хірургічного абдомінальногорозродження досягла 3% (від 1,3 до 5,8% по стаціонарах в залежності від профілю та рівня патології).
В акушерській клініці Ленінградського санітарно-гігієнічного інституту - пологовому будинку ім. проф. В. Ф. Снєгірьова - з 1977 по 1981 р частота кесаревого розтину підвищилася з 3,4 до 4,2%. У цей період кесарів розтин було зроблено тисячу двісті сорок дві жінкам. В подальшому всі аспекти абдомінальногорозродження будуть розглядатися з урахуванням аналізу цієї групи жінок - II період, в порівнянні з результатами 1160 кесаревих розтинів, виконаних в 1955-1962 рр.- I період [Сліпих А. С., 1968].
За розглянутий період часу зменшився середній вік прооперованих жінок: первісток в 50-і роки було 34,0%, в даний час - 58,4%, повторнородящих - 66 і 41,6% відповідно.
Таким чином, є неухильна і важлива, з соціальної та акушерської точки зору, тенденція: серед прооперованих зростає питома вага молодих і первісток жінок. Це говорить про те, що якщо вагітність донашивается до кінця, то вона повинна закінчитися отриманням живого і здорового дитини. Виправдовувати неблагополучний результат пологів тим, що жінка молода і не раз ще може завагітніти і народити, не можна.
Істотне практичне значення має ще один статистичний показник - питома вага планових і екстрених кесаревих розтинів. За даними Г. М. Савельєвої і співавт. (1979), на великому клінічному матеріалі родопомічних установ Москви тільки в 33% випадків абдомінальне розродження проводиться в плановому порядку, за нашими даними - в 38%. Не потребує особливих доказів твердження, що результати кесаревих розтинів, проведених в екстреному порядку, у непідготовлених до операції жінок і в умовах негативного впливу акушерської патології на матір і дитину, будуть гірше, ніж планових.
