Ти тут

Показання до апендектомії - післяопераційне спостереження - ускладнення апендектомії

Зміст
ускладнення апендектомії
Причини післяопераційних ускладнень 2
Причини післяопераційних ускладнень 3
Причини післяопераційних ускладнень 4
Показання до апендектомії
Показання до апендектомії - аппендикулярний інфільтрат
Показання до апендектомії при незмінному відростку
Показання до апендектомії при хронічному апендициті
Показання до апендектомії - післяопераційне спостереження
Ускладнення з боку рани
Ускладнення з боку рани, вибір методів лікування
Ускладнення з боку рани - загальне лікування
Ускладнення з боку рани - евентрація
Ускладнення з боку рани - застосування антибіотиків для профілактики ранніх ускладнень
Ранні ускладнення з боку черевної порожнини
перитоніт
розлитої перитоніт
Розлитої перитоніт - перитонеальний діаліз
Розлитої перитоніт - перистальтика кишечника
Інфільтрати і абсцеси черевної порожнини
Абсцеси черевної порожнини
Абсцеси міжпетльових і правої клубової області
поддіафрагмальние абсцеси
Флегмони заочеревинної клітковини
Гостра кишкова непрохідність
Гострий післяопераційний панкреатит
Ускладнення з боку серцево-судинної системи
Тромбоемболія легеневої артерії
Інфаркт міокарда, пилефлебит
Тромбози і емболії брижових судин
Профілактика тромбоемболічних ускладнень
Ускладнення з боку органів дихання
Ускладнення з боку сечовидільної системи
Пізні ускладнення з боку черевної стінки
Розпізнавання запальних «пухлин» передньої черевної стінки
Причини виникнення післяопераційних гриж
Пізні ускладнення з боку черевної стінки - келоїдні рубці
Пізні ускладнення з боку органів черевної порожнини
Інфільтрати і абсцеси черевної порожнини
Запальні «пухлини» черевної порожнини
кишкові свищі
спаечная хвороба
Рекомендована література

Відео: Кесарів розтин без коментарів, музичний супровід



Післяопераційне спостереження за оперованих хворих здійснюється відразу по доставці хворого в палату. У перші години після операції хірург і анестезіолог спостерігають за хворим. У неускладнених випадках вони дбають про попередження блювоти, яка з`являється як реакція на операцію, і забезпечують хворому сон, призначаючи знеболюючі засоби (промедол). Цьому ми надаємо великого значення, так як знеболювання в післяопераційному періоді вже в першу добу забезпечує благополучне самопочуття хворих, сприяє швидкому відновленню основних життєвих функцій, особливо дихання. Це є профілактикою післяопераційних пневмоній і забезпечує необхідну доставку кисню тканинам. Знеболювання також сприяє більш ранньому активної поведінки хворого в ліжку з перших же годин після операції.
У неускладнених випадках ми рекомендуємо хворим сідати в ліжку, ходити на наступний день після операції. З 2-го дня після операції призначають лікувальну гімнастику, обов`язковий масаж кінцівок і спини, гірчичники або банки на грудну клітку. Цьому надається надзвичайно важливе значення для попередження ускладнень з боку легенів і тромбоемболічних ускладнень. Активний режим, лікувальна гімнастика і масаж сприяють нормалізації функції серцево-судинної системи і органів травлення. При ускладнених формах, особливо тоді, коли операцію закінчили дренированием черевної порожнини, активність хворих у перші дні післяопераційного періоду зменшується, але вимушене перебування в ліжку компенсується досить інтенсивної лікувальною гімнастикою в ліжку. При такому активному режимі хворі мають самостійний стілець не пізніше 3-го дня післяопераційного періоду. Очисну клізму призначають при відсутності стільця до 3 діб.
При спостереженні за функцією травного тракту в післяопераційному періоді важливе значення має об`єктивне дослідження органів черевної порожнини: огляд, пальпація, перкусія та аускультація. При неускладненому перебігу післяопераційного періоду окремі перистальтичні хвилі з`являються вже на наступний день після операції. Вони більш інтенсивні до 2-го післяопераційного дня, а на 3-й день прослуховується звичайна перистальтика. В окремих випадках при виникненні парезів кишечника застосовують медикаментозну стимуляцію його моторної діяльності. Для цієї мети використовуються: двостороння паранефральній новокаїнова блокада по А. В. Вишневському, підшкірне введення прозерину і внутрішньовенні вливання гіпертонічних сольових розчинів.
В останні роки, виходячи з теоретичних передумов про розвиток паралітичного ілеусу, головну роль в цьому відіграє кишково-кишковий гальмівний рефлекс центрального походження, еферентна частина дуги якого відноситься до симпатичної нервової системи (Ю. М. Гальперін, 1965 Alwarez, 1948- Comans, 1952). У зв`язку з цим в клінічній практиці при глибоких парезах кишечника ми використовували симпатолітики изобарин, який призначають через рот в таблетках по 25 мг 3 рази на день. Згідно електрогастрографіческім даними, изобарин швидко відновлює моторику кишечника. Препарат мало токсичний, легко переноситься хворими.
Позитивною властивістю изобарин є відсутність гіпотензивної дії на організм у нормотоников і можливість швидкого усунення ефекту препарату введенням катехоламінів (М. Д. Машковський, 1967- Maxwell і співр., 1960 Goodman і Gilman, 1965).
При виникненні у хворого паралітичної ілеусу слід мати на увазі, що глибокі післяопераційні парези виникають зазвичай при значних запальних змінах очеревини і завжди повинні насторожити хірурга на можливість розвитку перитоніту. Часто післяопераційні парези виникають при супутніх пневмоніях, особливо у огрядних осіб. Особливо важко протікає післяопераційний період, коли хірург вимушено оперує в умовах уже попереднього запалення легенів. При цьому терапевтичні заходи в післяопераційному періоді повинні бути спрямовані, поряд з усуненням паралітичної кишкової непрохідності, на лікування супутнього захворювання.
Післяопераційні парези кишечника нерідко є проявом порушень водно-електролітного балансу і, зокрема, гіпокаліємія. У цих випадках абсолютно обов`язковим є дослідження іонограми в динаміці і відшкодування дефіциту калію в організмі.
Загальний нагляд за хворим включає щоденну дворазову термометрію та систематичний лабораторний контроль у вигляді повторних досліджень крові, сечі і при необхідності електролітів (1 раз в 3-4 дня). Невеликий лейкоцитоз з помірним зсувом лейкоцитарної формули вліво і наростання РОЕ є цілком закономірним навіть для неускладнених форм гострого апендициту. Підвищення температури, загальне нездужання, значні зміни в крові повинні націлити лікаря на пошуки ускладнень з боку легень, венозної системи і в першу чергу з боку операційної рани. При появі зазначених ознак ревізія операційної рани обов`язкове.
При звичайному перебігу післяопераційного періоду ми не рекомендували часту ревізію операційної рани. Зазвичай (за наявності глухого шва) 1-а зміна пов`язки проводиться на наступний день після операції, коли видаляють незначно просочені кров`ю шари перев`язувального матеріалу. У момент зняття швів, тобто на 5-6-й день після операції, виробляють 2-ю зміну пов`язки. Після цього хворий знаходиться в стаціонарі ще протягом доби. Під час вимушеної перев`язці хірург проводить огляд рани, виявляючи ознаки її запалення, а в показаних випадках і більш активну її ревізію.
При дренуванні черевної порожнини перев`язки роблять частіше, у міру забруднення перев`язувального матеріалу.
Дренаж (ми використовуємо рукавиць-марлевий) зазвичай вилучали на 3-4-й день після операції при неускладненій течії. В подальшому, в залежності від характеру і кількості виділень з рани (скупе виділення серозного характеру), відмовлялися від повторного введення дренажу зовсім або, при більш рясному випоті кровянистого характеру з незначним запахом, вводили гумовий дренаж з перчаточной гуми або вузьку марлеву турунду, змочену антисептичним розчином. У цих випадках перев`язки повторюються щодня до припинення виділення випоту з рани.
При розвитку ускладнень в рані або з боку інших органів і систем робиться відповідне лікування, відбите в наступних розділах цієї роботи.



Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення

Увага, тільки СЬОГОДНІ!